а спонсор цього треку - heavy roleplaying drugs I have consumed this weekend 😅

https://open.spotify.com/track/1InfBFZ9yx9YtXsbbz92VD?si=xMiuSj2XQUyTmXkLmhZ5VA&context=spotify%3Aalbum%3A3GgXeE9spWlxuVqb5KuK2F

непереборні обставини не дають мені встати з дивану

🐵Ну і довбойоб, кота мені налякав

ще про їжу трошки, бо шось такий сьогодні день хД

в доволі чудові відносини з їжею і готовкою мене привело кілька речей (а вели вони крізь різноманітні дебільні дієти, якими мене мучили в дитинстві, що зруйнували мій обмін речовин, РПП, відчуття протесту від того, що жінка має класно готувати, а інакше вона ніоч і тд)

карочі, ділюся, що помогло:

- викинути готовку як обовʼязок, бо ааааааа я помру з голоду, якщо не проведу кожен день якийсь час у плити: досвід показує, що то абсолютна маячня, і можна харчуватись доставками, напівфабрикатами і бутербродами, поки не захочеться - справді захочеться - зробити шось прикольне, більш того, можна підгадувати бажання зробити запаси якраз під напади натхнення, і мати собі, наприклад, морожений бульон на ліниві дні, або просто мати меню смаколиків, з яких в будь-який час збирається бутерброд

- викинути якість і різноманіття їжі як моральну категорію, бо ааааа, хто їсть зож, той молодець, а хто їсть печиво з картохою фрі, той слабодухе чмо, а хто нічо собі не готує, теж лінива срака, треба три блюда і компот: досвід, знову ж, показує, що краще щось зʼїсти ніж нічо, і якщо ти сил маєш тіко мівіну залити, то досипати туди самобічування не помічне, краще якийсь прикольний соус

- викинути оцю всю скаредність і травму голоду, яка робить аааааааа не можна зіпсувати продукти, треба одразу шоб вийшло класно, і навіть якщо не вийшло, то треба їсти все одно, бо пропаде: отже я навчилась викидати і лишати на тарілці їжу, бо це моя їжа, шо хочу з нею, те і роблю, я перестала страшитись опинитись один на один з кастрюлею найогиднішого супа в світі, бо його можна просто вилити і замовити доставку, або знову ж зробити бутерброд

- ну і викинути оце дивне магічне мислення, що готовка сама по собі має виходити, особливо якщо ти жіііінкааааа, при тому, що мене якраз готувати в дитинстві зовсім не вчили, зате розуміння, що без цього ти не потрібна нікому, якось передали, ну, оці всі анекдоти про "пєрєсол на головє", брррррр: мені помагає дуже тут одразу оговорювати всім, кого пригощаю, що то на їх страх і ризик, може і не сподобатись, бо я готую, як мені на думку спало, якщо що, то доставка наш друг, а кулінарія просто скіл, може і не прокнути

хоупфулі, ця простинка, чи то серветка, стане комусь у нагоді, як мені колись ставали тексти інших людей)

господи, це ахуєнна книжка, якої мені не вистачало в житті, коли все, що я могла зробити щодо їжі - це покласти сир на хліб
я інколи і все ще, в моменти, коли бензинчик закінчився, можу зробити тільки це (або витратити купу грошей на доставку)

те, що хтось приділив час та увагу опису, як ви можете, наприклад, урізноманітніти собі лапшу швидкого приготування, бо нічого іншого неможливо зробить, і ще додав пару підтримуючих жартів, трошки робить мені cry

Сьогодні день народження мого дідуся Станіслава. Він багато зробив хорошого для мене в дитинстві: навчив грати в нарди, шахи та в карти - від дурня до преферансу, читати фантастику, любити подорожувати машиною вдалечінь та грати в комп'ютерні ігри (досі пам'ятаю…