жовтеньколи дивлюся на тебе
ледве стримуюся аби не запитати
хочеш зліплю тобі слово?
ніби сніжку чи коника з глини
як тобі забажається це уявити
я все одно це роблю подумки
всі ми робимо

якщо добре заплющиш очі
і уявиш себе деревом каменем
чи стеблом троянди у міському дворі
зрозумієш
побачиш
як слова вичинені з простору й світла
висять у повітрі
мерехтливими лініями шумлять
сплітаються
відштовхують і поглинають
одні одних
можеш навіть до них торкнутися
відчути як віддають електричний заряд
вислизають
чи
ластяться до щік
кружляють на звортньому боці долонь
ховаються за спиною
це так дерева каміння калюжі й дахи
говорять з нами між собою
така їхня мова

але я не про те
я про слово що його ліплю тобі
велика черлена куля
що переливається з темряви в світло
густо спадає мені на груди
обіймає ледь тисне
якщо вдихну надто глибоко
з’їсть
не назву його нашою мовою
воно стане надто легким
нехай залишається теплим густим
доки не зліплю і не віддам
а сама залишусь зі словом суглинок
словник каже це ґрунт
але я знаю що це вечір
що проводиш його коло землі
по дощеві у тьмяному тьмяному
світлі гасового ліхтаря
виглядаючи в простір
щось раптово втрачене і забуте

червень, справді сон

снилось
що я маленька дівчинка
і кажу кричу всім
що читаю російську літературу
аби її бороти
потому йду в сад
і розкопую ямочку
вкладаю туди листочок
там має рости моя ненависть

квітень/травень приблизно
сьогодні я кажу світові
аби він жалив мене своєю простотою
своєю незмінною змінністю
послідовністю
я кажу вітру щоб лагідно торкався шкіри
і так мучив мене
адже коли я відповідаю
завжди готова прийняти сповна
кожен вибух ракету новину
кожна почуту й прочитану історію
сьогодні я кажу світові з його словами
що знову їх приймаю
і дозволяю жити в мені й рости
навіть якщо це вартуватиме мені сил понад мої
аби слова впивалися в шкіру
і росли різали мене
але були зі мною
сьогодні я приймаю в себе звуки
повертаю їх
разом з кольорами й формами
сьогодні я розумію
що я мізерно ризикую
але для мене сей ризик нескінченний
сьогодні я є
і буду
собою

за цей довгий час писалось мало, але, коли писалось, то наївно. втім, хочу це все залишити врешті тут

привіт!

зробила мініпостери & листівки, щоб продати й з виручених коштів купити деяке спорядження для тата в ЗСУ + решту передати на збори моєї подруги Аніформат мініпостерів: 20*27 см
формат листівок А6

за 2 мініпостери або 3 листівки: донат від 150 грн
(якшо шо пишіть домовемся)))за зібрані кошти прозвітую!
любе-голубе питайте-замовляйте @derevavlisi або в коменти

постери: фото&колажі мої, слова сковороди

за репост чи будь-який донат дякую

замальовка без нумерації. марія.каже:

снились мені нинішні згустки крові, такими ясно-ясно блакитними нитками шиті. цупкі і пористі такі нитки, як ті, на які колись бабця розвішувала білизну коло хати. і я від того собі - каже - пригадала кров, яку бачила. ту першу від відкритої рани на коліні, як розбила чиюсь порцелянову ляльку. не вдома. бачу - каже - своє коліно, ногу на табуретці і кров, яка за водою стікає у старезну білу раковину.

бачу - каже - подерті долоні на літній, майже білій, такій яскравій вулиці. високі сірі будинки. панельки. зелені дерева. я намагаюсь не плакати, бо ані від болю, ані від світла негоже. слабкість.

бачу - каже - медсестринський кабінет у садочку: млосно жовті стіни, стіл, великий мені чорний м'який стілець. медсестра каже: давати кров не болить, як комарик вкусе. я не люблю комарів, вони мене дратують. чому вона взагалі про це сказала? - каже. мені не болить. кажу: беріть ще. вона сміється. не бере.

потім бачу перша кров уночі - каже. змиваю її за водою. темрява така за дверима. жовте світло в туалеті. маю тішитися - думаю. виросла - думаю. але так болить живіт - каже. завжди болітиме.

далі крові своєї не пам'ятаю - каже. і болю не пам'ятаю . звикла, але досі не зрозуміла - каже - потім кульові рани, відкриті переломи, осколкові поранення. багато крові. багато живої. багато вже мертвої - каже - ледве віддираєш тіло від просяклої тканини. якщо пощастить взагалі віддерти.

і от тепер - каже - люди білими-білими руками згустки крові зшивали, ніби небом хотіли плоть зашити. снилось мені таке.