Попередній постІснувало кілька версій щодо того, звідки ж бралися ці демони:

1. Нечиста сила викрадала дітей і підміняла їх темними створіннями (одмінками). Коли ці істоти дорослішали, то ставали перелесниками.

2. Померла людина не могла відправитись у кращий світ, якщо за нею занадто сильно тужили. Її дух "зависав" на землі і перетворювався у літавця.

Перелесника майже неможливо вигнати з дому. Аби позбутися злого духа, люди вдавалися до наступних дій:

1. Обсипали дім свяченим маком. Змій не міг переступити зерна. Довкола хати починався гуркіт, тряслась земля, було чутно гул в димарі. Лише після цього чужинець зникав.

2. Просили про допомогу Бога: читали молитви, перехрещували вікна, відганяли літавеця хрестами, промовляли “амінь”, окурювали дім освяченим зіллям (рутою, тоєю, маруною).

3. В Карпатах вірили у наступний обряд: якщо жінка має сина й дочку, то їх слід одягнути, як на весілля. Перелесник запитає навіщо це зроблено, тоді слід сказати, що вони одружуються. На питання духа хіба так буває, жінка повинна відповісти «А хіба буває так, щоб мертвий до живої ходив?» і перелесник щезне.

Міфічний дух Перелесника згадується Лесею Українкою в творі «Як я люблю оці години праці». Про нього писали поет П. Чубинський, етнологи В. Ястребов, В. Гнатюк та М. Сумцов. Та найчастіше, демон фігурує у народному фолькльорі