а чим це таким починає попахувати в повітрі?
це що, аромат свіжих чорнил та паперу з-під пресу?

у мене кава в чашці, бо там на фронті - ти.
я з книжкою у парку, бо ти там - з автоматом.
найменше, чим тобі я могла б допомогти -
це акції в підтримку, поширення, донати.

у мене вдома тихо, бо ти шумиш в степах,
у мене є вечеря, бо ти сьогодні в варті.
сьогодні твої берці крізь бруд торують шлях,
щоб завтра ми до Криму добралась на плацкарті.

хтось зараз у окопі, хтось повернувся в тил.
герої! героїні! сьогодні ваша дата.
найменша наша вдячність за працю збройних сил -
це акції в підтримку, поширення, донати.

електричка «Київ-інше місто»
прибула зі скрипом на перон.
Оля, не у статусі туриста,
покидає в поспіху вагон.

з сумки дістає флакончик «Прада».
манікюром з суміші палітр
поправляє вигини помади,
що вкривають свіжий мілілітр.

привокзальна площа - сіро-синя
від амбре авто та сигарет.
у таксі із тигром на сидіннях
Оля опускає силует.

нетривалий шлях в приватний сектор.
део-ланос зник в рядах машин.
Олін лабутен тримає вектор
поміж клумб півоній та жоржин.

на порозі в капцях та халаті
курить самокрутку сивий дід.
за секунду Оля вже у хаті:
«діду, я на тиждень на ретрит»

ступні іммігрують із підборів
в рідні підліткові гумаки.
гаджети вібрують в коридорі,
дзвін каблучок сиплеться з руки.

кофта обіймає Олі плечі,
чайник видає спонтанний хрип
крутяться на кухні банки лечо,
піниться у кухлі чайний гриб.

мямлить телевізор на комоді
щось для православних християн.
за годину Оля на городі
нігтями розчісує бурʼян.

захід сонця плавиться над полем.
в грядках серебриться Олін піт.
дід кричить на ґанку: «чуєш, Олю!
що таке у біса твій ретрит?»

лебеді із шин навколо дому
вдячно опустились в реверанс.
в сквері нетверезі невідомі
поправляють водний дисбаланс.

десь в сусідів гавкають вівчарки.
степ і тиш - куди не подивись.
Оля видихає дим цигарки
і за ним протяжне «заєбісь»

от живеш ти, працюєш - годинами, днями і тижнями
і слинявиш щоденно гіркі календарні кути.
і раптово знаходиш себе у любові до ближнього.
особливо люблю я тих ближніх, що більше не ти.

я люблю кожен крок або рух, що без твого залучення
і кавʼярні люблю, у яких не звучав твій PayPass.
не тобою озвучені фрази і словосполучення,
та людей, що не встигли залишитись свідками нас.

всі шляхи, що уводять подалі від місця побачення.
той рюкзак у Карпатах, який обіймає хребет.
кожну риму, що більше нарешті тобі не присвячена.
кожну сукню та блузку, яка не торкалась тебе.

я люблю всі обійми, що тануть під щільними мʼязами
громадян, що у паспортах носять не схоже імʼя.
все люблю, що з тобою нічим і ніяк не повʼязане
і нарешті тепер в цьому списку зʼявилася я.

це я:
1) описую класичні будні кожного з нас
2) принагадую вам, якою ціною ми ці будні живемо, товариство

ранкова кава. кіт у ліжку.
проміння. пʼять нічних тривог.
обійми. пуск ракет. пробіжка.
робота. друзі. некролог.

млинці та чай на кухні вранці.
приліт в будинок. бар. букет.
напівсухе. вечірні танці.
похід в кіно. таксі. шахед.

спортзал. кінджали на підльоті.
книжки. полон. пташиний спів.
нове пальто. пісні. трьохсоті.
вино. сирена. гарних снів.