коли маленькі мрії збуваються, а життя набуває сенс, який сповнений надзвичайністю 🍷****

подивись на небо, аби лиш віднайти мир і спокій в своїй душі.

коли терпкі слова завмирають на ніжних, а радше солодких губах;
коли холодні до нестями пальці доторкуються до шкіри, котра в ту секунду вкривається мурахами;
коли бурхливі розмови переростають в ніжні поцілунки посеред ночі.
тоді, коли кохання є частиною нас, ми відчуваємо життя.

— я б хотів, аби ти стала моєю музою, котра мала б трішки натхнення слухати мої нудні поезії серед холодних ночей, що напрочуд ваблять своєю страхітливою красою, — без всякого боязні промовив молодий легінь, сподіваючись на кропітку відвертість.

подейкують, що мить - це радше насолода щогодення, яка баламутить уяву, здійснюючи мандри у світи почуттів і вражень.

кохання найнебезпечніше 🦇****

я б з великою радістю присвятив мільйони віршів, що солодко бурмотів перед сном, вкриваючи ковдрою та цілуючи твої рожеві щічки; присвячував б мільйони пісень, котрі б наспівував щоразу, якби тобі ставало сумно, навіть не маючи шикарного голосу.

повір, mon petit chou, твоя любов настільки приваблива, що п'янить кожну секунду.

*сонячні промені, ніжно обіймаючи мої плечі, принесли з собою не лише тепло, але й спокій глибоко в душі.

і в цей час весни, коли природа прокидається до нового життя, ми відчуваємо, що життя нетерпляче набуває сенсу.*

*безцінність слів і невимушена краса її очей сприяють моєму щастю: тому легкому, ба більше, вічному щастю, коли тільки вогники в очах заполоняють мене сповна, коли її милостива посмішка надає непереможних сил, щоб звернути гори, коли її ласкаві слова вилітають з тоненьких вуст, роблячи вразливим, роблячи мене щасливим.

щасливим настільки, що я згоден кохати весь світ і рвати голос, аби цілісінький всесвіт знав, що кохати її - вир глибинного щастя.*