Неочікуваний ракурс співставлення (і протиставлення) між дискурсом західно-центричного антиколоніалізму та прихованого в угорському суспільстві дискурсу винятковості та «самоколонізаційної мімікрії» представив у своїй доповіді Zoltán Ginelli (geographer and global historianof the Ludovika University of Public Service, Budapest) – «Hungarian Westsplaining: Westcentric Geographies of Colonial Difference, Competitive Exceptionalism and Non-comparative Victimhood in the Hungarian Colony» У 2021 році він був куратором виставки «Transperiphery Movement: Global Eastern Europe and Global South» у Будапешті та Києві.

На переосмисленні та переоцінці системи бінарних опозицій, сформованих у епоху Холодної війни побудувала свою презентацію Magdalena Radomska (Assistant Professor in Art History Institute at Adam Mickiewicz University in Poznań, Poland, a founder and a head of Piotr Piotrowski Center for Research On East-Central European Art) – «Is the Cold War Over If You Want It?- Westplaining the Transition». Дслідниця запропонувала переглянути діалектичну структуру бінарних опозицій, які визначали історію мистецтва регіону впродовж ХХ ст. та виявилися актуалізованими після нападу росії на Україну у 2022 р.

Воркшоп завершився підсумковими виступами дискутантів Matthew Rampley та David Crowley, які окреслили перспективи подальших досліджень з історії мистецтва регіону ЦСЄ ( і не тільки) через призму критики та переосмислення західних моделей.

Хоча літо і в розпалі, але академічна робота не закінчується! Ділимось з вами відгуком нашої львівської колеги Марʼяни Левицької про нещодавній воркшоп, присвячений проблемі Westplaining у західному дискурсі!

28 червня 2024 р. відбувся онлайн воркшоп на тему “Westplaining in Art History”, організований представниками: Таллінського університету та Інституту історії мистецтва Естонської Академії наук (Margaret Tali), Центром досліджень мистецтва ЦСЄ ім.П.Пьотровського (Magdalena Radomska), Центром дослідження сучасного мистецтва університету ім.Т.Масарика у Брно (Matthew Rampley), Національного коледжу мистецтв і дизайну у Дубліні (David Crowley).

Термін westplaining став особливо популярним у академічному середовищі Центральної та Східної Європи після російського вторгнення в Україну в 2022 р. та використовувався критично для позначення «феномену людей з англосфери, які голосно нав’язують свою аналітичну схему та політичні рецепти для Східноєвропейського регіону» . Таким чином, сучасний westplainig є прикладом ширшої, довго критикованої проблеми, пов’язаної з колоніальною природою виробництва знань і гегемоністським статусом епістемічних практик (західної) Європи та Північної Америки стосовно решти світу.

Таким чином, семінар, маючи на меті дослідити такі альтернативні моделі аналізу історії мистецтва, ставить наступні питання:
• Що таке «Захід» у westplaining і хто / що означає незахідний?
• Що означає використання цього терміна в контексті історії мистецтва?
• Чи є загроза того, що звинувачення у вестплейнінгу можуть використовуватися як стратегія уникнення, як спосіб не залучатися до зовнішніх перспектив?
• Чи той факт, що певні схеми є гегемоністськими, означає, що їх завжди слід оскаржувати?

Серед різноманіття тем (програма і анотації доповідей додаються), було представлено і кілька, безпосередньо повʼязаних із Україною. Зокрема, Ольга Сингаївська ( University of Cologne (Germany) представила новий огляд вивчення історіографії творчості Йоана Георга Пінзеля ( «Looking for the Origin. On Johann Georg Pinsel’s Perception in
Academic Literature and Exhibiting» ) через призму поняття westplaining та потребу критичного переосмислення оцінок майстра в українській і закордонній історіографії.
Доповідь Олександри Осадчої (Музей Харківської школи фотографії - Bibliotheca Hertziana – Max Planck Institute for Art History) на тему «Westplaining or Self-Eastplaining? On the Cases of Exhibiting Late Soviet Photography During Perestroika» висвітлила особливості інтерпретації харківського феномена «нової радянської фотографії» у західному середовищі, як певного механізму soft power щодо культурної політики СРСР.

Симтопатично, що й інші доповіді, напряму не повʼязані з українським контекстом (минулого чи сучасності) активно проблематизували аспекти, важливі для українських досліджень в царині історії мистецтва.

Зокрема, доповідь Lavinia Amenduni (Ludwig-Maximilian University of Munich) “Eastsplanation as Westsplanation: Exoticizing Medieval European Art in Early Art Historiography”, яка окреслила доволі широкий (глобалізований) контекст застосування західних термінологічних категорій і визначень, щодо оцінки не-західного мистецтва. Вказана доповідь спровокувала широку дискусію навколо питання «компаративності», категорізації відповідних характеристик, за якими можна порівнювати різні мистецькі явища чи артефакти.

Методологію формулювання і дослідження категорії іншування/othering , було представлено у доповіді Anne Pfautsch (freelance art historian, curator and lecturer, the fellow at the Central Institute for Art History) “ Westsplaining in Germany: Othering East Germany“.