Поки ми не здатні пояснити суть предмету, ситуації чи явища дитині або бабусі, ми насправді не розуміємо тему. Проста методика Фейнмана допомагає досягти необхідного рівня знання.

P.S. Так, навіть коли йдеться про «це-занадто-складні» або «ой, давайте-тільки-не-спрощувати» теми.

Бізнес - система обміну цінностями.

За тисячі років в цій формі взаємодії між людьми суттєво нічого не змінилося. Ми все ще займаємося бартером. Обмінюємо одну цінність (іноді - гроші) на іншу (завжди - закриття потреб). Чим сильніша потреба та чим краще її закриває продавець, тим вища цінність та тим більше ми готові віддати.

В цьому танці є дві сторони. Одна з них - покупці. На щастя, наш ринок вже почав потроху звикати до думки, що їх потреби доведеться якось досліджувати. Щоб потім їх задовільнити. Через продукт, через сервіс, через комунікацію.

А от з продавцем все не так очевидно. Особливо в сфері послуг. Чомусь досі вважається, що єдина цінність, яка цікавить продавця - це гроші. Й через це між компаніями постійно відбувається непорозуміння, конфлікти та передчасна смерть відносин. Бо насправді у продавців може бути безліч потреб, значно більш пріоритетних, аніж гроші. Це може бути визнання. Статус. Вплив. Виклик. Можливості для розвитку. Просто інтерес.

Якщо ваша задача - отримати сильних партнерів/постачальників/продавців, вам доведеться їх зацікавити. А для цього - вивчити їх потреби та дізнатися, що а) вони теж люди, в яких є б) купа значно більш глибоких потреб, аніж гроші.

Найефективніші й найприємніші відносини між людьми та компаніями зʼявляються тоді, коли обидві сторони розуміють якими насправді цінностями вони обмінюються. А гроші стають всього на всього результатом цього взаєморозуміння.

В роботі з будь-якими стратегіями краще одразу прийняти той факт, що підсумковий документ, яким би розумним та обгрунтованим він не був, якими б гарними слайдами, графіками та діаграмами він не був прикрашений — це, в першу чергу, наше бачення майбутнього з сьогодення (або план, в залежності від того, до якої стратегічної школи ви відноситеся). А будь-яке бачення майбутнього, навіть підкріплене усіма можливими дослідженнями, доведеться коригувати, змінювати, іноді — на цілковито протилежне. Майбутнє завжди буде вносити свої корективи, бо йому плювати на те, яким ми його бачимо. Коливання курсу, нові закони, сильні конкуренти, проривні інновації, втрата ключового партнера, революція, війна, пожежа на підприємстві, крадіжки, природні катаклізми — кількість непередбачуваних подій обмежується лише фантазією. Ми можемо спробувати мінімізувати втрати, можемо знизити ступінь невизначеності шляхом досліджень, але все одно будемо гойдатися у величезному океані невідомого. Тому ставитися до затвердженої стратегії як до фінального документа, за яким тепер працює компанія, ігноруючи зовнішній світ — дивно.

Роботу зі стратегією можна порівняти з підкоренням Евересту. Коли альпіністи починають сходження, у них є чітке розуміння мети та напряму руху, є розуміння маршруту, вони підготовлені фізично та морально, у них є запаси води, їжі, кисню. Але з урахуванням погодних умов, завантаженості траси, стану членів команди план сходження постійно коригується. Цей невпинний фокус на аналізі навколишнього та швидких змінах дозволяє не тільки діставатися мети, але й рятувати життя всій команді.

Коротше, погана та стратегія, яка одного разу «виливається в камені» і гарних слайдах, а потім ставиться на корпоративний п’єдестал мертвонароджених рішень.

«Мій акумулятор майже розряджений, і стає темно». Такими були останні слова марсохода Opportunity. Марсохід, ніжно прозваний “Оппі”, замовк у червні 2018 року після того, як потрапив у масивну пилову бурю. Команда NASA надіслала сотні запитів маленькому марсоходу, просячи його зв’язатися з Землею, але безуспішно. У лютому 2019 року Opportunity офіційно оголосили мертвим.

Твіт «Мій акумулятор майже розряджений, і стає темно» став вірусним, викликавши медійну сенсацію по всьому світу. Його згадала більшість світових ЗМІ. Дизайнери на Etsy швидко підхопили тренд, почавши продавати футболки, кружки та підставки з останніми словами Оппі. Люди почали робити тату з цими словами.

Але ось у чому проблема: Оппі ніколи не надсилав цих слів. Прямо перед тим, як замовкнути, він відправив на Землю набір рутинного коду, який серед інших даних містив інформацію про рівень заряду та показники освітленості. Автор першого твіта, - журналіст Джейкоб Марголіс, - узяв невелику частину цього випадкового коду, перефразував її та додав драми, написавши, що це були останні слова марсохода.

Чому ж люди, журналісти та ЗМІ так широко рознесли цю «новину»? Чому ніхто не подумав поставити під сумнів твіт невідомого журналіста? Чому десятки тисяч людей просто тицяли на кнопки ретвіту? Бо вигадка красива. Бо в ній стільки драми, стільки емоцій! Бо перед очима стоїть робот Валл-і, який прощається з життям, сумно дивлячись на Землю та згадуючи своє життя.

Наші соціальні стрічки та заголовки новин наповнені такими історіями марсоходів. Красивими, драматичними, вигаданими. То й що, все тепер ставити під сумнів? Та ні, так можна дуже швидко попрощатися з кукухою. Достатньо ловити себе в ті моменти, коли новини викликають в нас сильні емоції (позитивні чи негативні). Особливо зараз, коли наша чутливість викручена на максимум. Бо це - гарний сигнал про те, що варто поставити собі декілька перевірочних питань. Наприклад, чи це правда? Звідки репортер знає, що сказав марсохід? Як марсіанський ровер взагалі комунікує із Землею? Чи він говорить повноцінними англійськими реченнями? Як ми дізнаємося, що робить ровер у будь-який момент?

Ну а потім вже тицяти на ретвіт, бо історія ж красива.

Неприємне дослідження для шанувальників революційних продуктів та проривних ідей. Вчені порівняли долі компаній-піонерів, які першими почали освоювати ринок, і «послідовників», які прийшли на ринок слідом за піонерами. Спираючись на дані пʼятисот брендів у пʼятдесяти товарних категоріях, вони виявили, що майже половина піонерів зазнала невдачі, проти 8% послідовників. Піонери, що вижили, зайняли в середньому 10% свого ринку, проти 28% для послідовників. Вихід на ринок на ранній стадії був дійсно важливим, бо «ранні лідери ринку мають набагато більший довгостроковий успіх». Але ці «ранні» лідери «зʼявляються на ньому в середньому через 13 років після піонерів». В результаті науковці зійшлися на думці, що так, вихід на ринок першими може дати переваги за певних обставин, але за цей вихід доведеться платити ціну - неможливість вчитися на чужому досвіді. Тож більш гармонійним виглядає шлях Apple, який всю дорогу робив красивий синтез з найкращих винаходів, створених іншими, здебільшого - вже мертвими брендами.

Використання сценарію найкращого розвитку подій як основи для планування - дуже погана ідея, бо в реальному житті ідеальний розвиток подій рідко буває найвірогіднішим. Бо це плани, а плани - це виключно наші фантазії про те, як має бути. На які реальному життю в принципі плювати.

Більш реалістичний підхід - розглядати декілька сценаріїв, від «все пішло через дупу» до «здається, ми помазанні богом» та планувати свої дії в кожному з них. Таке собі pre mortem проектування.

Гарний посібник з підготовки до будь-яких презентацій з точки зору не форми, а змісту. Що є рідкістю.

Прокачку креативного та стратегічного мислення варто починати з фізіології.

Наші ідеї, думки й рішення повністю залежать від емоційного стану й роботи мозку. Мозок й емоції залежать від нашого фізичного стану. А фізичний стан залежить від здебільшого дуже простих речей й рутинних практик. Цей коротенький blueprint від Ендрю Губермана саме про такі прості науково підтверджені речі.