🔹 Козаки йдуть у напівтемряві лісом, несучи труну, покриту червоною китайкою, багато оздоблену булаву, а ще – свічки, які кидають ненадійне світло і додають цим атмосфери. Це – опис картини, назва якої – «Похорон кошового» – не відповідає на запитання, якими рясніє ця картина. 

🔹Хто цей кошовий, якого ховають козаки? Чому ця картина така виразна, а про неї не так і багато говорять? Чому це не похорон гетьмана, здавалося б – куди впливовішої фігури? Зрештою – чому червона китайка та малиновий стяг за нею – є постійними атрибутами запорожців? 

🔹О, все це дуже цікаво, адже наш герой – це художник-імпресіоніст Олександр Мурашко з напрочуд реалістичним полотном «Похорон кошового», яким пишався б і сам Ілля Ріпин… До речі, про нього також сьогодні поговоримо у черговому сюжеті авторського блогу «РОЗКУЛЬТУРЕННЯ», який веде на каналі «Центр дослідження мордоRU» соціолог культури Богдан-Олег Горобчук.

🇺🇦Випуск за посиланням: https://youtu.be/tEJus_7azFI?si=CPcSei1F1tPvxxpZ

Підписуйтеся на соцмережі «Центру дослідження мордоRU»:

👉YouTube

👉Instagram

👉TikTok

✅ Приєднуйся, підписуйся, дивись і коментуй: буде цікаво та яскраво!

🔹 Усі ми знаємо Тараса Шевченка як геніального поета, видатного художника та батька української нації. Але чи знали ви його як безстрашного воїна-лицаря, хитромудрого характерника, тобто чарівника, і навіть… святого? А український народ саме таким його й вважав. І про це збереглися сотні й тисячі народних переказів.

🔹 Тарас Шевченко визволив з неволі товаришів, намалювавши на стіні тюрми коня. Обдурив жандармів, прикинувшись їхнім командиром. Уміло провчав тупих генералів, зажерливих панів, бундючних попів і запопадливих лихварів, ставши справжнім народним героєм на кшталт Устима Кармалюка чи Олекси Довбуша.

🔹 А ще про нього склали сотні анекдотів, прислів’їв і приказок. Про найцікавіші дивіться у черговому сюжеті авторського блогу «РОЗКУЛЬТУРЕННЯ», який веде на каналі Центр дослідження мордоRU соціолог культури Богдан-Олег Горобчук.

🇺🇦Випуск за посиланням:https://youtu.be/kJww3LtBp2s?si=_jk7KNPXDWTcgRsw

Підписуйтеся на соцмережі «Центру дослідження мордоRU»:

👉YouTube

👉Instagram

👉TikTok

✅ Приєднуйся, підписуйся, дивись і коментуй: буде цікаво та яскраво!

▫️ «Харошиє русскіє лібєрали», як виявляється, це зовсім не феномен ХХІ століття. У навальної, каца, латиніної, соболєва та інших, які живуть у парадигмі «ето всьо лічно путін віноват», і в минулі століття були свої попередники. 

▪️Навіть у часи царя-тирана івана грозного був свій «лібєрал» курбський, який спершу воював за агресивне князівство грозного, а потім порвав із ним і звинувачував у злочинах, живучи за кордоном. 
«харошимі русскімі лібєраламі» були і Нобелівські лауреати – солженіцин і бродський. Але обидва вони «зламалися»... на українському національному питанні! 

▫️Про те, чому ж так сталося тоді, в 90-ті, і як їхні ганебні «традиції» продовжують сучасні «харошиє русскіє лібєрали» – говорять заступниця керівника ЦПД Аліна Алєксєєва та соціолог культури Богдан-Олег Горобчук.

Двадцять восьмий випуск подкасту «Дамо по мордоРУ» вже на каналі «Центр дослідження мордоRU»!

Випуск за посиланням: https://youtu.be/bLJZ3yaAAZk?si=4H7besd0KHZV6_wm

Підписуйся на соцмережі «Центру дослідження мордоRU»:▫️Youtube▫️Instagram▫️TikTok*✅ *Приєднуйся, підписуйся, дивись і коментуй: буде цікаво та яскраво!

ПАВЛО З АЛЕППО ПРО УКРАЇНУ

Повідомляють, що сирійські повстанці практично відбили місто Алеппо у військ пропутінського диктатора Асада та російських найманців. Алеппо – друге за чисельністю місто Сирії, яке сильно постраждало у 2016 році від російських авіабомб. Там росіяни випробовували тактику знищення міст, яку згодом застосували до України.

Але я не про це, а про те, що місто Алеппо пов’язане з Україною і українською історією ще з давніх часів. Сирійський мандрівник з міста Алеппо, знаний як Павло Алеппський побував двічі в Україні у часи Богдана Хмельницького і залишив у своїх подорожніх записках опис тогочасної України. Зокрема він описав Київ, Золоті ворота, залишив детальний опис церкви святої Софії, відвідання Печерського монастиря, описав звичаї, одяг і трапезу печерських монахів, сад архімандрита, печери і келії «козацьких святих». Описав відвідання ним жіночого монастиря і друкарні. Київ у нього зветься Куоуіа, Кyof, Куоw. Пропоную кілька уривків з його праці «Подорож патріарха Макарія», четверта і п’ята частини якої присвячені Україні:

«Ось до цього місця простягався за старих часів древній Київ; будучи взятим неприятелем, після довгої війни, він був зовсім повалений у руїни, і житла були відсунуті на низькі місця в долині біля берегів великої ріки Дніпра. Вирушаючи туди, треба в'їхати в одну замкову браму і виїхати через іншу; після чого ви спускаєтеся в нове місто довгим вузьким проходом, надзвичайно нерівним і ледве достатнім для коня і воза; фортеця ж, дуже недавно збудована, знаходиться на вершині пагорба, звідки видно все місто, яке розстилається внизу.

Київські вельможі носять у руках досить товсті палиці з бамбукової тростини, деякі з інших сортів; теж роблять і менші пани та багатії. Тут вони стали підносити нам у великих бочках, привезених на возах, мед і пиво і багато міцних спиртів. Хліб вони доставляли нам на возах, а рибу центнерами, внаслідок її дешевизни, яка залежить від достатку — тому що, як ми згадали вище, вони живуть біля великої ріки Дніпра, і для ловлі риби плаває багато суден. Нас здивувало надзвичайне розмаїття її за виглядом і за кольором.

Будинки в цій країні великі та високі; стіни їх із дерева, гладкого, як зсередини, так і ззовні. Біля кожного житла розведений великий серальський сад, засаджений плодовими деревами всіх сортів, що ростуть тут: між ними зустрічаються в незліченних тисячах тутові дерева (шовковиці) звичайних порід і порід поширених в Газі на Алеппській території; фрукти білі і червоні, але вони не думають вживати в їжу шовковиць. Є там також горіхове дерево; рясні в цих садах і виноградні лози. Між чудовими огірковими грядами вони сіють багато шафранних квітів і рути і різнокольорових гвоздик. Але все інше, як дерев'яне масло, маслини, мигдаль, рис, родзинки, фіги і тютюн привозиться сюди купцями з інших країн. Все це, як і марокські шкіри, шафран, бавовняна тканина, перський шовк і червоний шовк у нитках, ввозиться у великій кількості з Туреччини, яка розташована в сорока днях путі
і за надзвичайно дорогою ціною. Для торгівлі цих товарів у прекрасних лавках і дивовижних магазинах обирають жінок, які спритно вдягають на себе усе, що запитують покупці з шовкових чи соболиних товарів, але при цьому ніхто не дивиться на них з осудом.

Нам казали, що всякий раз як зловлять у цій козацькій країні в перелюбі чоловіка і жінку, зараз збираються біля них, роздягають їх і садять, як ціль для гармат. Це незмінний закон, і ніколи ніхто не ухилиться від цього покарання.

Ми помітили, що дочки київських вельмож обводять волосся кругоподібно стрічкою з чорного оксамиту, обшитого золотом і прикрашеного перлами та камінням: вона подібна до корони і коштує приблизно близько 200 золотих монет; бідні ж дівчата роблять собі такі корони з різносортних квітів…».

Цей опис Києва, побуту київських вельмож і міщан, українських звичаїв, одягу, страв, торгівлі, ремесел є одним із перших посібників з українознавства, написаним сирійським мандрівником Павлом Алеппським, або ж Павлом з Алеппо, або ж арабською його звали Булос аль-Халябі.