Той факт, що Глобальний Південь орієнтується на Росію, насправді має глибоко нас ображати. Будучи основою Радянської армії, українці були масово представлені як іноземні фахівці серед країн Азії, Африки та Південної Америки, що виборювали собі місце під сонцем у боротьбі з жидівським капіталом, який на той момент вже остаточно закував Західну Європу у свої кайдани.

Наскільки промова Хрущова в ООН, попри всю свою ідеологічність, була чудовою, настільки ж банальними є нинішні постмодерністські висери В.В.Шеломова з антиколоніалістськими радянськими плакатами на форумі Росія-Африка. Зараз Росія у тій же Африці сіє хаос, тоді ж як СРСР даючи чорним основи свободи стримував пустельних варварів і задавав їм певні рамки.

Люди з УРСР допомагали будувати державність на глобальному Півдні, але ми – їхні нащадки, максимум що отримаємо за це – орди мігрантів у повоєнний час. Але є надія, що нашим людям все ж таки дадуть знову розгулятися на цих спекотних землях після війни, принаймні з метою контролю за ветеранами, що явно буде здійснюватись нашими жидоелітами.

Telegram

Журнал "Господарник"

Привид ходить по Африці — привид комунізму Наші батьки й діди в рядах армії Країни Рад здобували колись своїм засмаглим побратимам державність в боротьбі з сіонізмом та світовим капіталом. Після холодної війни сателіти СРСР перефарбувались з червоного в…

Постмайданна соціальна інженерія в Україні зараз крутіша, ніж була у більшовиків. Здавалося б, коли у світі вже відсутня якась сакральність, хохлу, що весь час намагається наїбати сам себе, можна нав'язати важливість реформ церковних календарів. Сам Григоріанський/Новоюліанський календар може й правильний, і в переході православних на нього немає нічого такого, але ж суть взагалі не в канонічності.

До того ж ми всі розуміємо, що і Київський Патріархат, і нинішнє ПЦУ своїм корінням тягнуться не до митрополії князя Володимира, а до сталінської РПЦ, тільки з декларативною прив'язкою до патріарха-петлюрівця Мстислава, що творив зовсім нову церкву, так само як із Малої Русі його дядько творив зовсім нове явище – Україну. Як збереження Юліанського календаря, так і перехід на нові дати, на церковне життя ніяк не впливали б і впливати не повинні, і справді вони не суперечать традиції.

Але суть цих реформ лише в тому, щоб обламати картину світу середньостатистичного українця, показати йому, що навіть церковні свята можуть змінюватись наказом жидів на Банковій. А отже пізніше одебілений бідністю, війною і поневіряннями українець прийме і цілком підтримає факт того, що ці ж жиди на Банковій у майбутньому зможуть замінити білих українців на не зовсім білих.