Ходімо по каву чи за кавою? ☕️

📌 Прийменник по вживаємо тоді, коли йдеться про мету дії. Ми хочемо кави, отже, ідемо по каву.

А за кавою піти неможливо. Кава ж вас нікуди не веде. Хоча хто зна...😁

📌 Прийменник завживаємо тоді, коли йдеться про напрям руху. Наприклад, вас зваблює аромат кави, і ви йдете в його напрямку – за ароматом.

А по смачну каву ходіть у @25coffeeroasters.ua.

З їхньою Brazil San Paulo у мене одразу стався метч, бо перед її звабливим горіхово-шоколадний ароматом просто неможливо встояти, а легкий кислуватий післясмак з ніжними нотками сухофруктів – це любов з першого ковтка 🥰

До речі, у 25 Coffee Roasters ви можете купити каву на будь-який смак та аромат, адже у них аж 50 позицій кави з 20 країн світу. Просто розкажіть менеджерам свої вподобання, і вони допоможуть дібрати ідеальну каву саме для вас.

👉 А за промокодом Грамота ви отримаєте знижку 20% на всю зернову каву (окрім окрім дрипів, комбо та дегустаціних наборів).

🔸 Промокод чинний до 17 жовтня 2024 року. Встигніть скористатися пропозицією 😉

Якими способами утворюються слова

Шпаргалка для тих, хто складатиме НМТ, і не лише 😉

📌 Префіксальний.
Беремо слово, додаємо до нього префікс – і вуаля, нове слово готове: йти – прийти, ходити – заходити, надія – безнадія.

📌 Суфіксальний.
Беремо слово, додаємо до нього суфікс – і отримуємо нове слово: ліс – лісовий, вітер – вітерець, хмара – хмарний.

📌 Префіксально-суфіксальний.
Беремо слова, по обидва боки до нього додаємо префікс і суфікс – бац, бац і користуйтеся словом: тиша – затишок, брова – *надбрівний, межа – безмежний.

📌 Безафіксний.Тут все навпаки. Ми до слова нічого не додаємо, а забираємо, здебільшого суфікс: передплатити – передплата, закидати – закид. 📌 Основоскладання.
Беремо основи двох різних слів і ліпимо їх в одне ціле: життя + писати = життєпис, синій + жовтий = синьо-жовтий*.

📌 Перехід з однієї частини мови в іншу.
А коли словам ну зовсім стає нудно у своїй частині, то вони можуть помандрувати в іншу.
👉У мене сьогодні контрольна робота (Робота яка? – Контрольна. У цьому реченні слово контрольна є прикметником). А тепер забираємо слово робота: у мене сьогодні контрольна (У мене сьогодні що? – Контрольна. Отже, прикметник контрольна став іменником, адже відповідає в реченні на питання що?)

Бік і сторона

🤔 З одного боку чи з однієї сторони?

Слова бік і сторона мають різні значення. І вони лише іноді можуть бути взаємозамінні.

📌 Бік – це:
🔸 частина тулуба (взятися в боки, руки в боки, бути під боком, нам'яти боки);
🔸частина предмета (лицьовий бік);
🔸певне місце або місцевість (перепливати на той бік, на цьому боці річки);
🔸напрям інтересів (бути на боці добра, бути на її боці);
🔸погляд, думка (з боку фізики, з юридичного боку).

📌 Сторона – це:
🔸простір, місцевість, край, (...запануєм і ми браття у сторонці, північна сторона, південна сторона);
🔸математичний термін (сторони прямокутника);
🔸особа, група осіб, організація (сторони договору, сторони у справі, потерпіла сторона);
🔸складова частина, елемент (сильна сторона, слабка сторона).

Якщо йдеться про порівняння чи зіставлення чогось, тоді потрібно вживати з одного боку, з іншого боку тощо.

Що не так з цим реченням ?

*? Як розпізнати та протидіяти булінгу*.

Дієслово розпізнати вимагає після себе іменника в знахідному відмінку (розпізнати що?), а протидіяти – давального (протидіяти чому?). А отже, так поєднувати однорідні члени речення не можна. Це граматична помилка.

Щоб двічі не повторювати слово булінг після кожного дієслова, його можна замінити займенником:

? Як розпізнати булінг та протидіяти йому.

Або можна й взагалі перебудувати речення ось так:

? Булінг: як розпізнати та протидіяти

Чи живі ще присвійні прикметники?

Усі прикметники української мови традиційно поділяють на 3 розряди:

? якісні (називають певну якість ознаки: твердий, сильний, розумний, гарний);
? відносні (називають ознаку через відношення до предметів: український, шкільний, лісовий, міський);
? присвійні (називають ознаку, що виражає належність комусь: Галина картина, сорочине гніздо, Оксанин олівець, Сергієва книжка).

Ну годі вже з тим сорочиним гніздом, але скажіть чесно: чи часто ви чуєте фрази  Оксанин олівець, Галина картина чи Сергієва книжка?

Я давненько не чула. І, як на мене, ці словосполучення здебільшого віджили своє. Вони гарно вписуються в художнє мовлення, а от в розмовному звучать уже якось штучно.

Тож на запитання "Чия це книжка?" частіше можна почути: "Це [книжка] Сергія".

Дедалі частіше родовий відмінок іменника вживають замість присвійного прикметника, адже він означає належність речі комусь або чомусь:

? гавкіт собаки (замість собачий гавкіт);
? картина Галі (замість Галина картина);
? олівець Оксани (замість Оксанин олівець).

До речі, у діловому мовленні для позначення належності чогось комусь треба використовувати тільки родовий відмінок:

? нерухоме майно Бондаренка (а не Бондаренкове нерухоме майно);
? заява Васильчука (а не Васильчукова заява);
? інвентар секретаря (а не секретарів інвентар).

Отака несправедлива доля у присвійних прикметників. Витісняє їх родовий відмінок та й годі.

Як гадаєте, чи є в присвійних прикметників шанс на життя в українській мові? Чи з часом вони повністю відійдуть у забуття?

Новітні фразеологізми

Зазвичай, фразеологізми асоціюються з життєвою мудрістю, перевіреною роками. Але стійкі словосполучення – це не лише про щось давнє, вони з'являються і зараз. Події в країні впливають на мову, і від цього народжуються ой які колоритні вислови. Деякі з них житимуть ще не одне століття.

Погляньмо, скільки ж фразеологізмів виникло з початку повномасштабної війни ?

? батальйон "Монако" (про заможних ухилянтів, які відсиджуються за кордоном і "щиро вболівають" за долю країни);
? два–три тижні максимум (невизначений термін, дуже довго);
? піти за російським кораблем (зазнати поразки);
? відправити на концерт кобзона (= відправити на той світ);
? за поребриком, на болотах (десь на росії);
? насипати ваті бабовни (дати відповідь рашистам у виді вибухів);
? відбій повітряної тривоги (коли уже не треба робити щось термінове);
? боже, яке кончене (про чиїсь неадекватні висловлювання чи поведінку);
? знову невдало покурили (вибухи на території рашистів);
? цей день настав (про день Х, до якого треба бути готовим; про плани / мрії, які нарешті здійснилися);
? стало краще – буде гірше (про те, що треба тримати баланс між позитивом і негативом);
? все буде Україна ??

Доповнюйте список у коментарях ?⬇️

Якою буде українська мова через 200 років

Поки ми тут б'ємося за те, як правильно "Добрий вечір" чи "Доброго вечора", науковець Пилип Селігей розмірковує над глобальнішим питанням – якою буде українська мова через 200 років. А вона таки тоді буде.

У праці "Українська мова у 2222 році" він висловлює власні прогнози, що може змінитися, зникнути, з'явитися в нашій мові. Ось кілька цікавих припущень автора: ⬇️

? Оскільки українська мова не любить нагромаджень важких для вимови звуків, тяжіє до чергувань голосних із приголосними, то, можливо, колись в українській мові   закріпляться такі варіанти написання й вимови слів: кілометер, міністер, Олександер, радіво, какаво, відево тощо.

? Цілком імовірно, що поряд з українською кириличною абеткою буде ще й латинська.

? Можливо, повністю або частково зникне рід іменників. Яка різниця, якого роду слово озеро, якщо це неістота?! Рід потрібен сьогодні для вказівки на стать. Тож чоловічий і жіночий можуть ще протриматися, а от середній має всі шанси відійти у небуття.

? Зникнуть і деякі відмінки. Називний відмінок уже помітно витісняє інші, зокрема кличний (Оксана, допоможи замість Оксано, допоможи) та родовий (випив чай замість випив чаю), тож у майбутньому ця тенденція посилюватиметься ☝️

? Буде більше простих речень. Значно менше буде складнопідрядних речень. Писати в стилі "коротко й просто" будуть не лише в соцмережах, а й в книжках та пресі ?

? Спроститься пунктуація. Зрідка вживатимуться двокрапки й тире, з'являться нові розділові знаки. Можливо, як розділові знаки дозволять вживати емоджі ?

? Найсильніше зміни відчуватимуться на рівні лексики. Багато слів, якими ми користуємося зараз, зникнуть, натомість прийдуть інші слова, які відповідатимуть майбутнім реаліям. Джерелом виникнення нових слів, очевидно, будуть іноземні мови ?‍♀️

Що ж, це лише припущення. На жаль чи на щастя, ми  з вами не дізнаємося, якою буде українська мова в майбутньому. Та наше завдання зараз – зробити так, щоб вона продовжувала жити на вустах і в серцях наступних поколінь ?

А ви колись уявляли собі українську майбутнього?

Уві сні, у ві сні, увісні чи у вісні?

Які тільки варіанти написання не траплялися мені ?‍♀️

Ходімо розбиратися, як же правильно.

✅А правильний і єдиний варіант – уві сні.

Українська мова не любить нагромадження однакових голосних та приголосних звуків. Уникнути цього допомагає чергування у // в, і//й, з //із //зі (зо), б//би, -ся /-сь тощо. Завдяки цьому можна досягти милозвучності мовлення.

? Уві / вві / ув – це варіанти прийменників (префіксів) у, в. Найчастіше вони трапляються в розмовному та художньому мовленні.

? Засіяла зірка уві млі (П. Воронько).
? Він тремтів та схоплювався з лави, як хто ввіходив до хати (М. Коцюбинський).

ПІБ чи ПІП ?

Як тільки не записують абревіатуру від "прізвище, ім’я, по батькові".

Єдиним правильним варіантом є ПІБ, оскільки ми скорочуємо за першими літерами повнозначних слів: прізвище (П), ім’я (І), по батькові (Б). По – це прийменник, тому його до уваги не беремо.

Крапок між літерами абревіатури теж не ставимо.

Ігорьович чи Ігорович: як записувати ім’я по батькові в документах

Можна сотні разів доводити, що правильно Ігорьович, а не Ігорович, тикати носом у правопис, розпинатися, кричати про це в інстаграмі й тіктоці, але, але… На практиці все це не працює. На жаль ?‍♀️

Щойно ви стикнетеся в роботі з документами, то у вас виникне проблема: і як тепер писати, якщо в паспорті він Ігорович, а за правописом треба писати Ігорьович?

Для мовознавців це взагалі не проблема. Ну змінили правопис, та й змінили. Це нормально, що правила переглядають, оновлюють. Так і має бути. Але це питання з площини лінгвістичної переходить в юридичну. Будь-яка дріб’язкова розбіжність у вашому імені, прізвищі чи по батькові в різних документах – все: доведеться довго й нудно доводити, що ви – це ви ледь не в суді. Бо юристи вважають, що Ігорович – це одна особа, а Ігорьович – уже зовсім інша ?‍♀️

Але це не так. Змінилося лише написання, а не значення слова. Ігорьович же не став від цього Петровичем. Інша річ, якщо людина усвідомлено змінює своє по батькові, скажімо, з того ж таки Ігорьовича на Петровича, бо все життя вважала, що її батько Ігор, а ним виявився Петро.

Коли я читала лекції з ділової української мови для працівників судів, то від ейчарів постійно чула це запитання: що ж нам тепер робити з тими Ігоровичами?

Відповідь дати дуже складно. Досі немає жодних інструкцій, як працювати з офіційними документами, враховуючи зміни до правопису. І це величезна проблема, яка лише розхитує правописні норми ?

Що можна з цим зробити
Було б добре, якби Міністерство юстиції опублікувало офіційні роз’яснення, у яких, наприклад, встановило, що Ігорович = Ігорьович*, що в документах, виданих до набуття чинності змін до правопису, треба писати за старим зразком, а в документах, виданих після – за новим. І це не потрібно сприймати як юридичну розбіжність.

Тоді б і  Ігорьовичам (Ігоровичам) не довелося перейматися, що потрібно змінювати документи (а  це не безплатно), і з юридичного боку не виникало б жодних проблем.

*Це лише пропозиція, яка, на мою думку, полегшить роботу з документами. Я не юрист, а тому не знаю, як коректно врегулювати це питання з погляду права.

То як все ж таки записувати
Саме в документах я рекомендую орієнтуватися не на правопис, а на те, як ім’я по батькові записано в паспорті, свідоцтві про народження тощо. Якщо там написання Ігорович, то так і записуйте в решті документів, принаймні доти, доки не буде офіційних роз’яснень.

Інакше в одних документах буде Ігорович, в інших Ігорьович, а потім людина не зможе отримати пенсію чи спадщину, бо їй відмовлять через розбіжність у написанні імені по батькові ?