отакі на Донбасі бувають світанки

То чому Ти мені снишся
така Вільна та Незалежна?
коли виринаю із зимної жижі,
із пилу~спеки, з безмежжя.

Чому так амбітно вдихаєш в весну
недовиспані сни, ізнеживлені сесії?
коли я назавжди себе віддаю
цьомý якнайкращому з всесвітів.

І чому уповільнивши подихи в темряві,
я так хочу розбачити, як шматує матерію?
Розчинятися в полум'ї,
витискаючи себе з каменю,
висікаючи з дерева,
на шляху до чарівного берега,
де нарешті побачу: шматує імперію,
шматує імперію, шматує імперію!

~~>
[палке літо 2k24 де~інде під Покровськом]

*Вертаєшся після довгих
покатушек і прогулянок у темряві
на ставшу трошки рідною базу ~>
за невловимі миттєвості до
пані Передсвітанкової Сірості.

Сонний мозок генерує автопідйоби
аби перебити втому, а передусім стрес,
заглушити нервові спогади самоіронією.
[Дякую маман і побратимам
за цю життєствердну рису,
її вирізнюючі приклади в оточуючих].

Підловлюю самого мого
надійного тут водія бездоріжжя:
- Птаха, довези мене до НП-шки,
на мене там пачка чекає.

А він гальмує, знову підгальмовує,
зависає на роздоріжжі.
Я нарешті посміхаюся
трохи пересохшими губами:
добже, зачекає до ранку.

4:20~ перші амарантові
відблиски зі сходу.
4:45 ~ сірість стає
непристойно прозорою.
Нотую собі це, знімкую,
змальовую поглядом.
Аби планувати наступні виїзди.
А згодом мовити до Неї поміж іншим:
Тобі довподоби яскравість зірок?
просто неба файно цілуватися.

Згадати поміж місій,
як піднімаєш очі вгору,
в цю майже безхмарну ніч,
над чорнотою морського
обрія після опівночі,
коли місто засинає,
рухаючи лиш подекуди
баштою крану в портý,
а Ти лежиш на піску
з іншої сторони затоки, і бачиш,
як все це тоне у масі води,
зливаючись з горизонтом.

Тож у цих перепетіях
у мене є як політичні,
етичні, культурні причини
ненавидіти русню,
професійно працювати із цим
на різних рівнях,
присвячувати найкращі роки життя
Обороні нинішніх рубежів
на Донбасі чи Слобідчині,
але й глибоко особисте,
екзістенційне підґрунтя,
аби [згодом уможливити
кінцевий розпад імперії на
Незалежні Суб'єкти історії,
а також] повернути собі всі зірки
..
над Керченським морем*

мурал на пам'ять про побратимів,
що полягли у жорсткій боротьбі,
у неймовірному змаганні,
в шаленій гонці,
в нерівній сутичці
із російським імперіалізмом
за волю українського народу,
за життя, культуру та свободу,
за вибір жити вільно
від рашистської диктатури
[десь в Україні]

база