Я зараз згадую, як один дорогий друг, офіцер що повернувся з полону після Маріуполя казав мені «подумай про себе».
Я не знаю чому так вийшло: через моє довготривале перебування в ЗСУ, через цю величезну ширму, яка висить між цивільними і військовими, через багато-багато інших факторів, я перестав розуміти людей.

Всі несуть якусь дику херню в стилі «все пропало», «нас здали», і «завтра перемога».
Все летить в тартарари.

Я не щезаю, просто на певний час йду з соцмереж, іноді нагадуватиму про збір.
Йду думать про себе, всі ресурси і нерви вичерпано.

- Чуєш, а ти звідки?
- З Одещини.
- Бляха, я на штабі сказав шо ти з Волині.
- Чо це я з Волині?
- Ну ми вчора їхали, ти українську музику слухав, і спілкуєшся українською, високий дуже…

Сєрьожа з Волині, приємно познайомитись.
Воооооолллииииинь мояяяяяааааа.

Хотів людинці гостро відповісти, прочитав в біо «відун, родовий козак-характерник в 5 поколінні, майстер слова та діла», і передумав писать, бо в мене мскльське прізвище і я не відун в 5 поколінні.

Добраніч, чі шо. Шоб вам не наколдували різні майстри різного брєду.

Артем Дмитрук зараз такий:
- Усе життя, як це польське радіо!
Жодної тобі поваги до православних!
Демократія?
Їбав я таку демократію!

- Ти шо, житєль Пітєра?

Щойно ви дізнались що таке легка обсценна лексика в нашому підрозділі.

Співають пташки, десь кілометрів зо пʼять від нас канонада бою. На Донбасі пташки зовсім не бояться вибухів. Щебечуть собі.
Весь тиждень займались плануванням наступного року: шо робитимемо на спеціальних подіях виделкаfest, яким буде наступний фестиваль.
Команда зробить великий тур в більше ніж 10 міст Української Бесарабії, окрім цього запускаємо багатообіцяючий проєкт по роботі з молоддю в громадах Одещини.
Ретрит, до речі, для наших волонтерів, навесні плануємо.

А ще треба працювати з соціальною адаптацією ветеранів, щось робити з хаосом в меморіалізації російсько-української війни, будувати мости між владою і жителями громад.
Досліджувати спадщину Бесарабії треба, там неоране поле забутих скарбів.
Боротися з агентами російського впливу треба.
Треба вчити людей в бізнес і гроші, виявляється. Люди в нас катастрофічно бідні, риторичне питання, чому.
Національну Церкву підтримувати треба, завершувати процеси розриву зв’язків з росією.

А ще я собі відпустку запланував вже, на травень.
Ні, не так, як цього року.
Реально відпочивать поїду, вимкну телефон і допобачення, я ж так ніколи в Карпатах і не був, хрін вже з тою Іспанією.
Дивлюсь готелі в Яремче, співають пташки, десь виють налякані вибухами собаки.

Я купив собі ортопедичну подушку і тепер відносно нормально сплю. Але не повторюйте моїх помилок, одразу декілька наволочок купуйте, бо потім то в наявності нема, то попрати треба - а вона одна.
Вирішив не буть грусним, переконав себе шо дємбєль в маю. На це і надіюсь, бо ще стільки всього зробить треба вспіть, до тої пенції…

Вхахах.
Згадав як на виделкаfest ми тихенько підняли мавік, шоб заснять гігантизм масштаб вєлічіє, і до мене прибіг волонтер з величезними очима і криками:
- Розвіддрон над нами! Терміново евакуюємо людей! Всі в укриття!
Як я крічав…

Порошенко, дєнєх на наступну виделку дай, а після перемоги не звони мені, в роумінг дорого!

але, ви ж всі бачили, я там майже і не відпочивав! Сплошні інтриги-скандали-расслєдованія!

*❕*Кореспондент «Укрінформу» Юрій Стригун, який підтвердив, що екскерівник агентства Олексій Мацука видавав «темники» для журналістів, отримав повістку до військкомату.

Стригун розповів, що повістку йому принесли не додому, а в київський офіс «Укрінформу». Крім того, новий гендиректор агентства Сергій Череватий видав окреме розпорядження для журналіста, щоб той терміново з’явився до ТЦК і потім розповів про результати візиту

? hromadske | підписатися