чоловічки з псалтиря 1190-х років (f. 30v) позаплутувалися в пагонах довкола літери b, а всілякі кусючі звірі цим користуються. та музики в куточках не припиняють грати — суто на той випадок, якщо потерпати під музику таки приємніше, ніж без неї.

#голілюди #гарнібукви

сьогодні в нашій нерегулярній рубриці «сови, які бачили чимало лайна» — сови з хроніки xiv століття, які на оте лайно вже й дивитися не можуть, від дружнього каналу @istorychna_balachka.

а завтра будуть черниці, яким не черничилося.

#совоньки

персонаж із молитовника кінця xv століття показує читачам, як треба співати. дуже люблю такі метамініатюри.

#гарнібукви #звукимузики

на мініатюрах із астрологічного рукопису з xv століття відбувається щось не обов'язково зрозуміле, зате точно цікаве. але всім учасникам наче подобається, то й гаразд.

#свояатмосфера

у переліку семи смертних гріхів є acedia — щось посередині між знеохоченням, зневірою і відчаєм; нині її просто перекладають як лінощі, але все-таки це не про приємне лежання під ковдрочкою попри дедлайни, а про прикру нездатність за будь-що взятися, бо який сенс. коли цей список тільки розробляли в пізній античності, там була ще восьма tristitia — глибокий смуток; потім папа григорій і об’єднав трістіцію з ацедією, переставив ще кілька гріхів — і ми отримали стандартний набір.

але деяким пізньосередньовічним авторам семи смертних гріхів не вистачало, тому вони вирішили повернути трістіцію як окрему самостійну сутність. ну бо що ви ото сумуєте, коли можна просто не сумувати? і якщо в хіі столітті гільдегарда бінгенська, мудра жінка, шукала рецептів, як на фізичному рівні зарадити меланхолії, то в xiv столітті поети застерігали, що треба взяти себе в руки, бо:

коли ви розгнівані, насуплені й занурені в думки,
вам легко втратити своє місце в раю;
а коли повні радості й запалу
й остерігаєтеся інших гріхів,
то справді можете здобути рай.

(звідки саме походить уривок, сказати не можу, бо режін перну в «блиску середньовіччя» цитує його без посилання; імовірно, це фрагмент із есташа дешана, якого вона на тій самій сторінці згадує. прикметно, що дослідниця, яка пише в 1940-х, у настанові на старанну радість бачить самі переваги).

отака токсична позитивність: не журися, бо потрапиш у пекло.

персонажі з мініатюри до «роману про трістана й ізольду», переписаного 1463 року, винайняли човник і попливли подалі від усіляких поетів, щоби трохи посумувати у спокої.

#глибоківоди #повнабентега

бунтівні янголи падають з неба і прямо в польоті перетворюються на якусь чортівню.

мініатюра з «дзерцала смерті», переписаного в 1470-х роках.

#війнавнебесах

по морському зайцеві з переписаного в середині xiv століття «цвіту природи» якоба ван марланта видно, що того ранку, коли треба було позувати для мініатюри, він прокинувся сильно не в гуморі. але хто з нас ніколи не приходив на шкільне фотографування невиспаним і набурмосеним?

#бестіарії