Цей світ так влаштований, що без вашої згоди нічого не станеться !

Якщо ми говоримо «так» проблемам, страхам, негативним ситуаціям, хворобам та переживанням вони стають частиною нашого життя.

Якщо говоримо «так» щастю, радості, грошам, любові, реалізації та мріям це відбувається.

ТАК означає впустити це в життя, знайти цьому місце, підтримувати і розвивати.

Секундочку, скажете ви, якщо проаналізувати минуле та сьогодення, я не всьому говорив/ла «ТАК», навпаки, є те, що я хочу змінити і більше до цього не повертатися.

❓Точно? - спитаю вас. А як же думки?

❓Хіба ви не помічали, як вони стають реальністю?
Можливо не безпосередньо, але побічно те, що відбувається у житті відповідає тому, що є в голові.

Щоразу, коли людина думає, що в неї не вийде, у неї і не виходить. Щоразу, коли він мислить у протилежний бік від свого бажання, він все далі уникає його реалізації.

І навпаки, хороша думка формує добрий стан, настрій, відчуття та дію.

І якщо зрозуміти, що все, що необхідно змінити у своєму житті – це думки, то стає дуже просто жити.

Спробуйте почати хоч би з однієї ♥️

Чому особистість психолога ДУЖЕ важлива у вашій трансформації⬆️ 🎙

Всім привіт!)?

Сьогодні розповім про захисні механізми психіки. А саме про заперечення. Воно часто проявляється у різних формах невротичних реакцій, коли людина стикається з сильними емоційними чи психологічними труднощами. Ось кілька прикладів, як заперечення може виявлятися при неврозах:

?Заперечення тривожності: Людина може стверджувати, що все гаразд, незважаючи на часті або інтенсивні атаки тривоги. Наприклад, він може говорити: "Ні, я не відчуваю занепокоєння чи тривогу, це просто тимчасовий стрес".

?Заперечення зв'язку з психічним станом: Людина може заперечувати, що її фізичні симптоми пов'язані з емоційним чи психологічним стресом. Наприклад, він може стверджувати: "Мої болі в животі не можуть бути спричинені стресом, це просто випадковість".

Важливо відзначити, що заперечення як захисний механізм допомагає людині тимчасово впоратися з емоційними труднощами та зберегти психологічну рівновагу. Однак у довгостроковій перспективі постійне використання заперечення може перешкоджати вирішенню проблем та розвитку здорових стратегій адаптації до реальності.
Тому важливо усвідомлювати та розпізнавати ознаки заперечення як частину комплексного психотерапевтичного підходу у допомозі людям при прояві невротичних розладів.

#холістичнаПсихотерапія

Захисні механізми психіки: як вони проявляються? ?

Всі ми зіштовхуємось з труднощами та стресом у житті. У такі моменти наша психіка використовує захисні механізми, щоб допомогти нам впоратися. Давайте розберемо, що таке і як вони проявляються.

?Заперечення
Що це?: Відмова визнавати реальність неприємних фактів чи подій.

?Проекція
Що це?: Приписування власних почуттів чи думок іншим людям.
Приклад: Людина, яка зазнає агресії, звинувачує інших у тому, що вони агресивні.

?Раціоналізація
Що це?: Спроба пояснити неприйнятну поведінку логічними та прийнятними причинами.
Приклад: Людина, яка не отримала бажаної роботи, каже собі, що вона їй і не була потрібна.

?Регресія
Що це?: Повернення до примітивніших чи дитячих форм поведінки.
Приклад: Доросла людина починає плакати і вередувати, коли стикається з труднощами.

?Сублімація
Що це?: Перемикання негативних емоцій чи енергії на соціально прийнятні дії.
Приклад: Людина, яка зазнає гніву, йде на пробіжку або займається спортом.

Чому це важливо? Розуміння захисних механізмів допомагає нам краще усвідомлювати свої реакції та емоції. Це перший крок до більш здорової та усвідомленої взаємодії з собою та оточуючими.

"А ХТО якщо не ТИ?"
…

☯️Наше Ідеальне Я — наші можливості, потенціали і грандіозність дуже любить прикрашати реальність нереальністю.

Тому коли ми фантазуємо про ідеальне майбутнє або ідеального собе, нам здається що в тій точці у нас нескінченний ресурс.
…

Правда в тому, що крім фантазій про себе у нас є Реальне Я, це саме той, у кого є ресурси.
Але правда, що вони не нескінченні.

Під час мрій про майбутнє ми забуваємо про реальне Я.
Від цього виникає «синдром відкладеного життя».

У точці ідеалу ресурсу дуже багато, а насправді - ні.
Тому мозок створює ілюзію того, що колись настане момент, коли у мене буде ресурсу як в ідеальному Я і тоді я почну діяти.

І так ми приходимо до думки про те, що там у майбутньому живу НЕ Я, хтось інший…

Так ось питання:
— А хто, якщо не ти? ?