Вітаємо, шановні читачі! Нещодавно, 29 вересня, відсвяткував свою сто сорокову річницю наш земляк, уродженець міста Львова, відомий у всьому світі економіст та прихильник свободи — Людвіг фон Мізес.

🤔Чи чули ви щось про нього? Можливо, щось про вільну економіку й лібертаріанство? А от що саме Мізес зробив та чому нам він є маловідомим - розкажемо у сьогоднішньому дописі! ⬇️

👨‍🔬Наприкінці XVIII століття хімія пережила значний прогрес, який чимало її істориків раніше пояснювали виключно успішними сторонами теорії флогістону. Ясна річ, насправді все було значно складніше. Завдячувати тодішньому розвитку методів хімічного аналізу…

👨‍🔬Наприкінці XVIII століття хімія пережила значний прогрес, який чимало її істориків раніше пояснювали виключно успішними сторонами теорії флогістону. Ясна річ, насправді все було значно складніше.
Завдячувати тодішньому розвитку методів хімічного аналізу, а в підсумку і новим хімічним відкриттям, ми маємо насамперед промисловому перевороту в Англії та пошуки Францією в її кризовий момент нових видів сировини. Адже природно, що як продукція новостворених заводів, так і щойно відкриті руди й мінерали треба було правильно оцінити, що було неможливим без хімічного аналізу.

🧪До чого тут взагалі теорія флогістону? Поява парових машин та застосування палива для їхнього приведення в роботу змусила хіміків звернути увагу на горіння. Натомість металургів цікавило окислення металів, одержаних із руд. Хоча Роберт Бойль своєю працею «Хімік-скептик» зайняв почесне місце в історії хімії як один з її батьків, його корпускулярне вчення було дуже суперечливим і не пояснювало всі ці процеси. З огляду на це, воно не отримало ні визнання, ні розвитку. Тому якраз і виникла потреба в появі теорії флогістону.

❔У перекладі з грецької, слово «флогістос» означає «горючий». В основу теорії передусім лягли погляди німецького хіміка та лікаря Йоганна Йоахіма Бехера. Він припустив, що причиною горючості варто вважати жирну землю, яка входить до складу горючого тіла. Відповідно, процес горіння пояснюється як розкладання горючих тіл вогнем. Так Бехер пояснював збільшення ваги металу при кальцинації (випалювання речовини для її окиснення або розкладення, під час якого в неї з’являються нові властивості) приєднанням «вогняної матерії».

📚Погляди Бехера стали основою теорії флогістону, яку вже детальніше розробив граф Георг Ернест Шталь — лейбмедик прусського короля, професор медицини й хімії в Галле-Віттенберзькому університеті, член Прусської академії наук. Шталь також пояснював горіння як процес розкладання тіл. Він стверджував, що всі горючі тіла та метали мають у своєму складі горючу основу. Приміром, сірка була складною речовиною, яка складалась із сірчаної кислоти й флогістону. Звідси Шталь виводив свій знаменитий (на той час) принцип горючості, який і був ним названий флогістоном. Вогонь, відповідно до цієї теорії, є вихороподібним рухом, що його утворює собою флогістон, коли виділяється з горючих тіл під час горіння та сполучається з повітрям. Невдовзі після цього флогістон розсіюється в повітрі і їх вже неможливо відділити одне від одного. Якось виділяти флогістон здатні тільки рослини, через які він потрапляє у тваринний організм.

🤯Фактично пояснення явищ окислення та відновлення металів, що було запропоноване теорією флогістону в інтерпретації Шталя, є не чим іншим, як перевернутою догори дриґом кисневою теорією:

Метал = вапно + флогістон
Метал + кисень = вапно (оксид)

🔎Іншими словами, те, що Шталь вважав абстрактним поняттям (важливо, що він не говорив про речовинне тіло в цьому випадку), можна розглядати як від’ємний кисень. Станом на XVIII століття в хімії відбувалося тривале, але швидке і невпинне накопичення фактичного експериментального матеріалу. Не одразу вдалося зробити всі висновки правильними, що нам доводить та ж історія з теорією флогістону. Однак не можна говорити про те, що, мовляв, природнича наука вигадується щоразу з голови кожним поколінням фізиків та хіміків, і колись хто завгодно дуже легко зможе спростувати навіть ідеї Лавуазьє чи Авогадро. Ні, теорія флогістону будувалася як спроба пояснення вже відомих на той час фактів, які довелося у зв’язку з новими відкриттями перевернути з низу на голову та прийти до сучасної кисневої теорії...

А на цьому все! Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити другу частину! ✨
#Історія_науки_та_технологій

?Вітання, шановне товариство! Попередні рази ми говорили про повсякденне життя студентства й робітництва Радянської України у 1920-х роках. Сьогодні зануримось у ранньомодерну добу, у часи Речі Посполитої та козацької держави — Гетьманщини. Мова йтиме про повсякдення міста — осередку торгівлі, місцевого самоврядування тощо.

?Як ми знаємо, суспільство на українських землях було переважно сільським, однак відбувався і розвиток міст, щоправда, цей ріст не був одноманітним. Ще на середину XIII століття на українських землях було близько 200 міст, а в першій половині XVII століття вже існувало близько 1100 міст та містечок. Чим було зумовлене таке зростання? Наданням Магдебурзького права правителями Речі Посполитої, які не тільки закріпили права міщан, а й надали звільнення від податків.

**?У містах особливого поширення набули такі категорії, як-от патриціат (верхівка, у чиїх руках зосереджувалася міська влада) та посполиті, тобто особисто вільні люди, якими могли бути навіть селяни-втікачі.** Наприклад, у 1566 році війт містечка Рожище Волинського воєводства Станіслав Янковський відмовив панським слугам повертати селян-втікачів, надалі їх намагались повернути через суд, проте це не вдалось. Окрім вищезгаданих категорій, були наймані працівники, волоцюги-гультяї, жебраки та інваліди, для яких виділялись шпиталі, але їхня кількість не була значною.

?Попри привілей звільнення від податків, який сягав від 5 до 20 років, міщани платили безліч інших податків у міську скарбницю, хоча це робили не всі категорії. Найбільше платили мешканці, які жили біля ринку, що фактично слугував центром міста/ містечка, а також мешканці передмістя і єврейське населення, яке жило за власним правом як і інші національні громади. Особливо поширеними були шляхове і мостове мита, коли торговці, проїжджаючи місто, платили в міську казну гроші за право пересування та продаж власних товарів.

**?Міста завжди мали фортифікаційні споруди — замки, які були резиденціями намісника, правителя або великого магната.** Ці ж власники міст, як і урядові службовці, намагались активно втручатись у життя міст з метою отримання найбільших прибутків для себе. Головним недоліком стало те, що в деяких містах право обіймати посади в магістраті набули лише католики (поляки, німці), а русинам грецької віри доводилось боротись за свої права, хоча вони й могли де-не-де обіймати посади міського самоврядування. Так, Юліан Тарнович, автор «Ілюстрованої історії Лемківщини» 1936 року описав ситуацію, коли в 1553 році бурмістром та лавниками Сянока були русини-українці. Навіть у XVIII столітті можна побачити українські прізвища, хоча їхня кількість у цьому місті поступово скорочувалось.

**?Отже, бурхливий розвиток українських міст припадає на польсько-литовську добу та епоху Гетьманщини. Основною причиною зростання міст стало поширення Магдебурзького права, яке не тільки урегулювало статус міщан, а й дало можливість ведення місцевого самоврядування. У містах поширеною була майнова диференціація, що призвело до нерівності категорій міщанства. Власники хотіли зберігати цілковитий контроль над містами, щоб отримати величезний прибуток на себе і, зрештою, поширилась дискримінація за релігійною ознакою, що вивело з політичного життя міст русинів православної віри.

А якщо вам сподобався пост - підтримайте нас своєю підпискою! ?
#Історія_повсякдення

✨Висловлюємо читачам щирі привітання з учорашнім святом Великодня і Воскресіння Христового! Ну а сьогодні ми порадуємо вас новим дописом - продовжимо обговорювати тему робітництва у 1920-х роках. Життя робітника в УСРР було нелегким, і попри те, що новопостала СРСР була державою «диктатури пролетаріату», на початках все було навпаки. Хоча проблеми, що назрівали намагались вирішити різними шляхами.

?Спочатку мова буде йти про медичне обслуговування, яке адепти «совка» вважають "найкращою медициною світу". Профспілки, що захищали інтереси робітництва ще з часів російської імперії, клопотали нову владу про те, щоб вона організувала пільгове медичне обслуговування. Ініціативу підтримали, і в грудні 1921 року постановою РНК УСРР було засновано відділ робітничої медицини (Робмед) при Наркоматі охорони здоров’я. А з 1922-го почали з’являтись осередки цього органу.

Робмед мав дотаційний характер, тобто залежав від коштів державного бюджету. Хоча так було не завжди, оскільки Робмед був органом страхової медицини, де з підприємств направляли щомісячно 5-5,6% з фонду заробітної плати. Вже у 1926 році рішенням РНК УСРР та ВУЦВК Робмед став джерелом фінансування медицини за рахунок державного і місцевого бюджетів, а отже орган перейшов у подвійне фінансування. Через два роки було прийнято ще одне рішення, за яким лікарні перевелись на державне або місцеве фінансування.

*?Що конкретного робив відділ робітничої медицини? Кількість робітничих поліклінік збільшились з 61 до 75, Робмед намагався врятувати амбулаторно-поліклінічну систему в Гірничопромисловому районі на Півдні України. До 1929 року було побудовано 5 лікарень, 10 поліклінік і 5 амбулаторій, а планували ще 5 амбулаторій, 3 поліклініки та 1 лікарню. Кількість відмов робітникам у наданні медичної допомоги на 1926-1927 роки скоротили до 12%. Однак основними проблемами стали віддаленість робітників від лікарень, повільне будівництво нових лікарень, якість надання лікарняної допомоги, яке Робмед не завжди міг надати, і звісно дефіцит фінансування страхової допомоги.*

?Що ж було з джерелами існування робітництва? Загалом, робітники в 1920-х роках, особливо на початку, не задовольнялись рівнем заробітної платні, тому брались за інші джерела для свого існування. Особливо поширеним явищем стало позичання грошей у заможних родичів, звісно у борг. Однак з 1922 року, у зв’язку з підвищенням заробітної платні, все рідше звертались до родичів за допомогою.

?Іншими джерелами існування стали грошові заощадження. Наприклад, до 1920 року 14% робітників Харкова мали прибутки з цих заощаджень. Частина робітників, що походила зі села, отримала прибуток від ведення сільського господарства. Ба більше, кількість фабрично-заводських робітників скоротилось на 1/3 у 1918-1920 роках, а ось елементи сільського господарства потрапляли у міста, тож, до прикладу, щоб посадити картоплю були використані навіть землі, які належали фабрикам...

Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити продовження рубрики! Дякуємо за увагу! ?
#Історія_повсякдення

Salvēte, amici! Сьогодні ми з вами поговоримо про улюблений колір імператорів — пурпур! ?

Якщо ви знаєте значення фрази «вбратися в пурпур», то для вас не буде неочікуваністю той факт, що пішла вона від римлян. У часи, коли всі барвники виготовлялися з натуральних продуктів та матеріалів, одним з найдорожчих кольорів був так званий тірський пурпур. Його отримували з родини морських черевоногих молюсків під назвою Мурексові. Центром виготовлення якийсь період був Тір, що у Фінікії (наразі територія Лівану), звідси цей барвник і отримав свою назву, хоча в історії він більше відомий як «імператорський» чи «царський» пурпур. Чому саме - ми зараз розберемо. ?

?Найлегше припустити, що імператори просто носили найдорожче, що могли знайти, в принципі це не є правдою. Проте, як завжди буває з Римською Імперією, тут присутні деякі витоки з Республіки. У часи, коли Сенат ще мав суттєві повноваження, тірський пурпур використовували для створення церемоніальних тог. Вони ніколи не були пофарбовані повністю (єдине виключення тоги та туніки для тріумфу), натомість лише мали широку фіолетову стрічку як окантовку, ця toga praetexta була призначена для курульних магістратів у своїх офіційних функціях, вільнонароджених хлопчиків та деяких вільнонароджених дівчат до повноліття (як знак захисту законом) і для деяких жерців, включаючи понтифіків, авгурів, епулонів та арвальських братів.

?З настанням періоду Принципату пурпурові тоги, що використовувалися для тріумфів, перекочовують у повсякденний гардероб імператора, так само як повноваження Сенату перекочовують до його рук. Згадки про наш багряний колір можна знайти навіть у законах про розкіш, де регулювався той факт, що ніхто, окрім імператора, не може носити пурпур.

За часів Візантії використання тірського пурпуру чи багрянцю все сильніше укорінювалося в імператорський церемоніал. Чи говорить вам про щось фраза «народжений у пурпурі»? Для підданих Константинополя починаючи з Х століття цей вираз означав доволі багато, оскільки був підтвердженням приналежності когось до імператорської родини шляхом прямого наслідування. Отже, як це було. Лев VI, чи як ми його ще знаємо Лев Мудрий, четвертий представник Македонської династії, ввів новий титул до і так грандіозно великого офіціозу Константинопольської ієрархії. Цей титул звучав як — Багрянородний, чи Порфірородний, тобто буквально народжений у пурпурі. Він надавався імператорським дітям, які народилися під час правління їх батька, коли він «носив пурпур», та обов’язково від законної дружини. До такого більш метафоричного значення ще додається той факт, що діти правлячого імператора народжувалися в спеціальній порфіровій (багряній) кімнаті у Великому палаці Константинополя.

?Отже, ми бачимо, як пурпур зміг з часом трансформуватися з прояву статусу за посадою у прояв статусу за народженням.

Ви ж підписуйтеся на канал, щоб не пропустити нових постів! ?

Минулого разу ми говорили про життя студентів 1920-х років. Повсякдення українського студентства разюче відрізнялося від того, яким воно є зараз. А сьогодні ми поговоримо про повсякдення робітників - «авангардів світової комуністичної революції», як стверджувала радянська пропаганда. Дізнаємось, які житлові умови мали робітники та як долали безробіття?

*?На початку 1920-х років становище робітництва було тяжким.* Жахливі умови праці, застаріле обладнання, демографічні втрати внаслідок поразки Української революції 1917-1921 років зумовили падіння рівня життя. Слід додати, що комуністична влада примусово мобілізовувала робітників до трудових армій, що звісно викликало обурення, а щоб приборкати це явище – їх арештовували до 2-х тижнів, або відправляли на примусові роботи до півроку.

*?Безробіття було головною ознакою першої половини 1920-х років.* Для того, щоб працевлаштовувати безробітних, влада організувала біржі праці. Однак замість того, щоб допомагати кваліфікованим робітникам, біржі наймали у націоналізовані підприємства некваліфіковану робочу силу у вигляді селянської молоді. Безробіття на 1925 рік сягало 30,5 % в УСРР, хоча після відновлення роботи підприємств частка безробітних серед промислових професій зменшилось до 21% у жовтні 1927 року.

*?Житлово-комунальне господарство українського робітництва вступило у кризу, де житлова площа сягала мізеру.* На Донбасі житлова площа будинків для робітників сягала 3,8 м², тоді як у Дніпровському районі вона сягала 4,7 м². Деякі можуть подумати, що робітники жили лише у робітничих бараках, але це не так. Вибір житла був різноманітним, тобто були і казарми, і приватні будинки, і комунальні квартири. Звісно, майно робітники не мали продавати чи здавати в оренду. Спочатку проживання було безкоштовним, але з 1922-го, коли впроваджувався НЕП, увели квартирні плати, щоправда низькі.

*?Які були умови в житлово-комунальному господарстві?* До 40% робітників мали доступ лише до «ліжкомісць», тож спати доводилось навіть на підлозі! Половина не мала навіть простирадл, зате в наявності були наволочки і подушки. Бачимо, що санітарні умови були не найкращими.

Серед розваг пролетарі надавали перевагу картам, пиву та іншому алкоголю. Процвітали крадіжки й хуліганство. Такою була «робітнича мораль» того часу… ?

Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити продовження! ?
#Історія_повсякдення

?Гуманіст і математик Франческо Мавролік належав до тих грецьких інтелектуалів, родини яких після падіння Константинополя перебралися до Італії. Це уможливило йому, як і багатьом іншим молодим і допитливим грекам, здійснити свій внесок у розвиток гуманізму та ренесансної культури — не надто розпіарений, проте все ж вагомий.

Від часів Вітеллія до появи на світ Мавроліка майже не виходило систематичних праць про оптику. Не те щоб взагалі нічого не було, адже в тих чи інших середньовічних трактатах ми постійно зустрічаємо мимобіжні оптичні відомості, однак з них можна зрозуміти, що була велика плутанина в цій сфері на той час. Найголовніше те, що зір вважався найоманливішим із чуттів людини, і це посилювало недовіру до оптики.

*?Це неабияк стримувало від публікації плодів своєї праці й Мавроліка.* Magnum opus Мавроліка «Photismi de lumine et umbra» опубліковано лише 1611 року, задовго після його смерті. Позірно йдеться про не дуже велику роботу — всього-на-всього 84 сторінки, але це тематично обширний твір.

?Перша частина праці була готовою 1521 року. Тут подається інформація про прямолінійне поширення світла і його відбиття від плоских, циліндричних і кривих дзеркал. Мавролік не знав закону заломлення світла, але все ж зумів показати, що світловий промінь, який проходить крізь пластинку з плоскими і паралельними поверхнями, не змінює свого напрямку, а лиже зміщається паралельно самому собі.

*☀️У першій частині трактату найбільший інтерес викликає пояснення круглих зображень Сонця в отворах довільної форми.* Мавролік показав, що зображення тих світлових променів, які виходять із кожної точки певного предмета, що світиться, на певній відстані від отвору накладаються одне на одного. Знаменитий Йоганнес Кеплер в підсумку тільки вдосконалив це пояснення, але загалом повторив його суть.

?Друга частина була готовою 1554 року. Звідси читач міг дізнатися про заломлення світла, пояснення виникнення веселки (традиція від Вітеллія вказувала тільки три її кольори, тоді як Мавролік першим точно вказав усі сім!), анатомію ока, механізм зору, принцип дії окулярів тощо. Мессенський інтелектуал першим почав досліджувати заломлення світла у призмах, і саме він встановив те, що при цьому в нас виходять ті самі кольори, що й у веселки. Мавролік тут приймає теорію зору Альхазена, проте подає нам куди точнішу анатомію ока. Мессенський гуманіст вважає, що промені заломлюються в кристалику і викликають відчуття на сітківці ока.

*☝️Ідея того, що принцип роботи кристалика аналогічний до того, за яким заломлюється промінь світла у лінзі, стала фундаментальним положенням теорії зору.* Саме Мавролік встановив, що недостатня або зайва кривизна кристалика спричиняє далекозорість чи короткозорість. Проте навіть найбільш витончені інтелектуали можуть здатися під тиском упередження. Мавроліку забракло мужності прийняти як належне перевернуте зображення на сітківці, тож у своїй роботі він вдається до численних хитрощів та премудростей, аби показати пряме зображення на сітківці.

А на цьому все! Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити нових постів! Залишайтеся з нами: далі - цікавіше! ✨
#Історія_науки_та_технологій

Вітання! Сьогодні ми поговоримо про українське студентство 1920-30-х років. Це доволі незвична тема для нашого каналу, однак не хвилюйтесь - цим постом ми розпочинаємо нову рубрику, пов'язану з історією повсякдення. ?

**?З приходом більшовиків до влади у 1920 році стало очевидним, що нова влада будуватиме «новий лад» навіть у сфері освіти, де місця класичним університетам не залишиться.**.. Тому того ж року більшовицька влада ліквідовує цей тип вищих навчальних закладів і замість них засновує інститути народної освіти. Завданням цих інститутів була підготовка фахівців, які поруч з професійною підготовкою ще мали б бути лояльними до нової влади.

**?З появою інститутів народної освіти, відбулися і значні зміни в системі набору студентів.** Наприклад було введено заідеологізовану куріальну систему, яка полягала в тому, що до новопосталих закладів вищої освіти не допускалися представники «буржуазних» класів. Натомість до цих закладів набирали лише три стани: робітників, селян і «трудову інтелігенцію», що включала в себе педагогів, яких не вистачало у закладах середньої освіти. Селян мало бути більше у закладах професійно-технічної освіти, як-от технікуми, училища, а для робітників були сформовані робітничі факультети. Як результат, у 1926 році частка селян і робітників сягала 53% в інститутах та 67% в училищах, тоді як у 1920 році їхня частка у вищих закладах освіти сягала лише 9%.

?У навчальному плані зробили ті нововведення, що точно зацікавили б сучасних студентів. У 1920-х роках відмінили заліки та екзамени. В такому разі як перевіряли знання студенства? Доволі просто - через співбесіди з викладачем по трьохбальній системі (щось накшталт усного заліку в сучасних університетах). Такого поняття як поділ навчального курсу на два семестри, не існувало, однак існували триместри, відповідно сесії проводили тричі: у січні-лютому, червні та вересні. У 1924 році були відмінені теоретичні курси. Це негативно впливало би на успішність, адже відсутність теоретичної бази унеможливило б використання цих знань на практиці, тому в 1932 році лекції стають панівною формою викладання.

**?‍?А як жили самі студенти?** Їм жилося не так "райдужно", як того хотів комуністичний режим. По-перше, через куріальну, класову систему частина молоді, яка була вихідцями з «буржуазних класів», не могла вступити в інститути, а якщо і навчались, то просто виключались. Так у 1921-1922 роках з інститутів було виключено 5500 студентів, за те, що вони не входили до "робітничих" класів.
По-друге, як у другій половині XIX століття навчання було платним, однак різниця у платі за навчання залежала від зарплати, тобто при доступній ціні можна було вступати у вищий навчальний заклад. Що ще цікавить так це наявність різних форм стипендій. У ранньому СРСР існували різні форми стипендій: грошова, продовольча, житлово-навчальна і речова, а її розмір складав 8 рублів для студентів робітфаків і 4 рублі для студентів інститутів. Однак попри підвищення стипендій студенти і далі скаржились на своє скрутне становище...

А якщо ви очікуєте продовження, то підпишіться на наш канал і коментуйте нову рубрику! Ваша думка важлива для нас! ?
#Історія_повсякдення

?Salvēte, amici! Ніколи не задумувалися, як цивілізація з такою складною та продуманою економічною системою, як римська, взагалі була спроможна рахувати за допомогою дивного алфавіту, що у них заміняв цифри? Сьогодні спробуємо розібратися в цьому! ?

?Що нам відомо про римські цифри? Зображаються вони за допомогою сімох літер — I, V, X, L, C, D і M, мають значення 1, 5, 10, 50, 100, 500 і 1000, відповідно. Записані числа виходили неймовірно довгими. Найбільше число, яке можна представити таким чином — 3999, а саме, MMMCMXCIX, але для римлян цього скоріше за все було достатньо. Причиною такого обмеження було правило, що більше ніж три однакові літери-цифри не могли стояти поруч. Проте цим деколи нехтували щодо всіх знаків, за виключенням М. Тоді четвірку можна було записати як ІV, або як ІІІІ.

?Для випадків, коли треба було передавати на письмі великі числа, існували так звані апострофи, що виглядали як дужки: так 500 позначалась як І), а 1000 як (І). З додаванням дужок значення збільшувалось в десять разів: 5000 записувалось як І)), а 10000 як ((І)). Іншим варіантом, який почали використовувати трошки пізніше був vinculum — розчерк чи смужка над числом, яка означала його помноження на 1000. Головна теорія походження такого способу запису пов’язана з етрусками. Попередники римлян на Апеннінському півострові також записували свою лічбу знаками, трошки більш химерними, ніж їх практичні наслідувачі: ⟨?⟩, ⟨?⟩, ⟨?⟩, ⟨?⟩   для 1, 5, 10 і 50.

?Римляни також користувалися унікальним способом рахування на пальцях. Доказом цього є цитата з «Природничої історії» Плінія, що каже: «пальці статуї розташовані таким чином, щоб вказувати на 355 днів у році та показувати, що Янус є богом тривалості часу». Записи того, як саме виглядали ці розрахунки, відомі нам завдяки праці Беди Достоповажного «Відлік часу». У першому розділі своєї роботи він доволі детально описав, як римляни складали пальці для позначення того чи іншого числа.

?Але погодьтесь, не завжди зручно робити складні розрахунки, користуючись тільки своїми двома. Саме для цього римляни винайшли портативний «кишеньковий калькулятор» — ручний абак. Схожими рахівницями користувалися й давні греки, і вавилоняни, проте римляни створили більш легку та ергономічну версію. Головними користувачами цих приладів були збирачі податків, інженери та торговці.

А якщо вам сподобався пост - не забудьте поділитись ним з друзями, а також підписатись на наш канал! ? 
#Історія_Риму_та_Античності