обпектися твоїми руками
і не заснути
ти, хто ходить моїми думками,
виливаєш з мене отруту
і мені на короткий час починає здаватись
що я не вмираю
проростаю крізь твої пальці
і коріння в мені не погризане мишами
ми колишні собі, коли не бачимось тижнями
я торкаюся світла і небо під пальцями тріскає
світ мене заколисує на свому тонкому краю
і я часом думаю
чи я полюбила тебе навмисно, щоби мені здавалось
що я не вмираю

november poetry month is done ✨

біль відпускає швидше, аніж закоханість
я приходжу у твої сни у зношенім одязі
віддаю тобі свої спогади, залишаю ті, що з тобою
заливаю своє потріскане серце колою,
не водою
щоб життя зробити трошки солодшим або коротшим
хтось назве мене божевільною, але я цього хочу
хочу бути трошки простішою, трошки для нього кращою
але триматись за свої ідеали щодня усе важчає

я починала із заздрості і закінчую заздрістю
залишаюсь на відстані і кидаю свій шлях
ти ніколи не візьмеш мене меншовартістю
але зможеш так легко збудити мій страх

загорни мене, сонечко, у свої гарячі краї
холод душу гризе, я у нім вивертаюсь, як вугор
тільки сніг той лапатий, буває, підніме з колін
але потім самотність невільно навіює тугу
як живу без тривоги, то холод серце бере
як і маю любов, то її вистачає на тиждень
загорни мене, сонце, забери з недуги мене
бо я падаю в ґрунт, а мені все хочеться вище

to live and know that he is loved by most
he is admired more than I admire
if it's a game of chess, then I'm at loss
if it's a truth or dare, I'm a liar
cause truly, I will never ever dare
or say the truth that I'm the one of many
he is so bland and special, it's not fair
if it's an auction, take my every penny

there's a space in my head
in my heart
in my body
in my long heavy stares
in my truthful desires
tried to fill it with words
tried to fill it with people
and still trying to fill it
still trying to fit
someone else in that space
heavy steps
heavy stares
I ask why
you're not there?
ask myself, why I wander
for so long, why I stumble?
why I'm pouring pass glass
and then losing my trust
in my truthful desires
there's a space in my head
in my heart
something huge that is missing
puts me up to mistakes
that I hate myself for
and I'm trying to fill
I'm trying to fill it
desperate, ruthless, thoughtless at it
I'm just trying to feel

читаю Кафку; запиваю чаєм.
холодний день заліз мені під комір.
хоч і не любиш, я тобі прощаю,
я зміню чорний на червоний колір:
тобі я — спокій, а собі — натхнення;
зміню замки і зачиню всі двері.
ти надто світлий в цьому сіроденні,
та я прощаюсь з світлом на папері.
не говори нічого; може, потім –
збагнеш мене, мої старі ескізи,
коли від них залишиться лиш попіл,
коли із клавіш вийде лиш Еліза.
читаю Кафку. Бредбері відклала —
але усе ще запиваю чаєм.
мені тебе було занадто мало...
а ти ж не любиш. я тобі прощаю.

02.04.2019

все ще його люблю

вона така хороша! твоя дівчина
вона така задумлено-сумна
усе в ній є! чого в мені нема
ти бережеш її, мов срібну вазу,
вона щодня одна в твоїй увазі,
твої секрети знає — аж до дна.
ваші обійми такі теплі й ніжні,
шепочете зізнання в кожній тиші
так ось хто краща за твою колишню —
за ту, яку я краща не була.
але гаразд, то все моя вина:
що справжня я тебе ні дня не прагла
лише та частка, що була сумна
самотня, відчайдушна й нелогічна
як добре, що ми вдвох були не вічно —
як добре, що у тебе є вона.