Маю культурний шок

щойно друзі показали, що Трент Резнор в одному зі своїх до-бог-помер-і-всім-похуй-якщо-є-пекло-побачимось-там-help-me-i-am-in-hell гуртів встиг зіграти (і поспівати бек-вокал) на кавері на Eyes Without a Face Біллі Айдола. вау

в якості відпочинку від роботи над збіркою Девіда Бермана, зробив переклад On the Subject of Doctors Джеймса Тейта, під керівництвом якого Берман вчився у Массачусетському університеті в Емгерсті і отримав диплом поета

З приводу лікарів

Я люблю бачити, як лікарі кашляють.
Що за людина забере усі твої гроші,
саме тоді, коли ти на мілині?
Я не кажу, що їм це подобається:
«Вибачте, містер Родрігез, от і все,
нема надії! Можете просто
віддати мені гаманець». Та ні,
вони б краще грали у гольф
і жартували про наші ступні.

Дехто з них курить марихуану,
а хтось алкоголік, і їх моральна
розбещеність широко знана: хто ще
бачить найбільш геніталій у світі?
Не поети. З їх розкладом сну, їм
потрібні пігулки більш ніж кому-небудь.
Місто бактерій, нема надії
у погляді в пожежну машину горла.
Вони теж колись мусять хворіти,
і я теж опиняюся там,
сам у гарячці;
серйозно приймаю пластмасові ліки,
з лікарями, що помирають.