#ЛГБТКПСС

Екокоміка переживає не найкращі часи, фінансова криза не далеке майбутнє, а депресивне
сьогодення.

Але ж вихід є! Вступай до лав скамерів русні, наіби кацапа -
задонать на ЗСУ, наблизь нашу перемогу!

Хлопці дадуть зрозумілу інструкцію як заробляти щодня.

Дізнатися більше
@otorvaZz або посилання

«Каждая седьмая–восьмая анкета — это парень в военной форме или полубандитских адиках» За последние два года предпочтения в среде гей-дейтинга изменились. Фантазии о полицейском или милитаристском насилии стали одной из ключевых тем свиданий на одну ночь…

І нагадаю про наших лібералів, для яких європейський консерватизм - погано, але російська педерастія - добре.

@zunarm

"Репресивна Толерантність" — есе, написане іншим відомим представником Франкфуртської школи Гербертом Маркузе в 1965 році. У цьому фундаментальному есе пояснюється дуже оригінальна і на перший погляд абсолютно протирічна теорія. На думку автора, толерантність "..як засіб підпільної боротьби, як підривна визвольна теорія і практика" (Wolff, Marcuse & Moore, 1965) була відкинута і забута сучасним ліберальним індустріальним суспільством. У цьому суспільстві, де домінують "нетерпимі" люди переважаючого правого політичного спектру, толерантність в її старому значенні більше не є актуальною і не може бути досягнута. Щоб забезпечити торжество чистої толерантності та егалітаризму, ця толерантність повинна стати репресивною – це значить, бути повністю нетолерантною до традиційних інститутів держави та політичних прав, до опозиції теорії егалітарного марксизму. "Толерантність переходить з активного стану в пасивний, з практики в непрактику: невтручання в офіційні інститути..." - стверджує Маркузе , і тому, щоб досягти істинного стану толерантності, її природа повинна бути перетворена в революційне придушення панівних класів і тих інститутів, які їх захищають. На закінчення Маркузе стверджує, що "нечисленні і безправні меншини" слід підтримувати і допомагати їм будь-якою ціною, оскільки їх збереження і ефективна боротьба з пасивною толерантністю важливіші за збереження репресивної більшості, а також законів і нормативних актів, які надають цій більшості законне право і виправдану силу придушувати ці меншини (Wolff, Marcuse & Moore, 1965).
У цій статті ми бачимо одну з найважливіших змін, що відбулися в марксизмі, – перехід провідної ролі марксистської революції від пролетаріату до "пригноблених меншин". Заклики до революційної боротьби залишилися недоторканими, але головна дійова особа цієї боротьби була змінена. Відтепер марксизм більше не пов'язаний з боротьбою пролетаріату проти буржуазії за контроль над засобами виробництва - тепер він перейшов зі сфери економіки в область культури і соціології, остаточно завершивши трансформацію в "культурний марксизм" з новим типом боротьби: боротьби різних меншин проти гнітючої, політично "правої" більшості заради Перемоги Толерантності.