Дрони, зібрані його руками, уже неодноразово змінювали хід боїв у Куп’янському районі. Кожна місія цих безпілотників – це точний удар, це врятовані життя і це ще один крок до нашої свободи.

За лаштунками війни завжди є герої, які працюють у тиші. Осадчий Андрій – один із них. Його внесок неможливо переоцінити, бо саме завдяки таким людям українське небо – небо без страху.

Щоденна невтомна робота Андрія – приклад того, як звичайне хобі може стати справжньою зброєю.

Осадчий Андрій: майстер дронів, який наближає Перемогу.

Коли ворог намагається залякати нашу країну, Україна відповідає сміливістю, розумом і технологіями. Один із прикладів цієї боротьби – Осадчий Андрій, оператор даних, який перетворив своє хобі на зброю проти агресора.

Ще до мобілізації Андрій був звичайним сім’янином із Куп’янщини. Він любив проводити вечори за радіосхемами, створюючи складні пристрої. Освіта в Білоцерківському інституті лише підсилювала його прагнення до інженерії.

Сьогодні Андрій – це людина, яка зібрала 1500 FPV-дронів своїми руками! Він не просто збирає дрони, а тестує їх у бойових умовах, налаштовуючи кожен пристрій так, щоб той ставав ідеальним інструментом для знищення ворога.

Його головна зброя – це хоробрість і інтелект. У той час, коли техніка для когось – це лише деталі й провода, для Андрія – це життя побратимів і наша спільна Перемога.

Боже, не дай затихнути голосу люті

голосу тих, що в підвалах сидять, забуті,

голосу тих, що залишаться у завалах,

голосу тих, що скрикують в снах нетривалих,

голосу тих, що не можуть склепити повіки,

голосу тих, що безмовні, німі й недорікі,

голосу тих, що помруть від голоду й спраги,

голосу тих, що збирають крихти відваги

голосу тих, що спиняли собою колони,

що закривали собою від куль безборонних

голосу тої, що квилить в нікуди, тої, що кличе,

що проклинає, що в горі ховає обличчя

в тільце дитяче, у синове фото, у мамині речі,

в плечі сутулі, в коліна тремтячі старечі

голосу дому згорілого, голосу крові,

голосу розуму, що сумнівається, хто він

голосу, що проривається через сирени,

що заколисує ще ненароджених і безіменних

дай йому виходу з горла, що здушене страхом,

з міста під обстрілом, з тіла, що станеться прахом,

з серця, що б’ється віднині за кожного, чуй його, Боже,

голос ненависті в світі, де голос любові так мало може

Галина Крук