The Economist. Неготовність сучасної людини брати зброю в руки.

На ресурсі було опубліковано великий матеріал під заголовком: «Чи віддали б ви життя за свою країну?». Ця стаття цікава для мене, оскільки я занурений в тему мобілізації вже кілька місяців. Взагалі, певні тези, які висвітлені в статті, я так чи інакше проговорив в своєму ролику, зокрема я висловив свою думку щодо причин такої активної хвилі ухилянтів в Україні та приблизно вказав в якому напрямку, на мою думку, потрібно рухатись, щоб такого не сталось в майбутньому.

Ключові думки зі статті The Economist:

1. Військовий призов став на порядку денному в багатьох «спокійних» країнах.

2. Нідерланди: чисельність армії 49 тисяч, вона скорочена в 5 разів із часів холодної війни, кожна 10-а посада – вакантна, торік призов приніс 3600 із очікуваних 5000 солдатів.

3. До 2030 року Німеччина хоче збільшити військо з 182 тисяч до 203 тисяч, а Франція з 240 тисяч до 275 тисяч.

4. Польща планує до кінця року збільшити армію зі 197 тисяч до 220 тисяч, а згодом до 300 тисяч.

5. Сучасна кар'єрно орієнтована, індивідуалістична молодь не хоче в армію. Тим паче в гарячих точках.

6. Молодь не бажає воювати навіть в оборонних війнах.

7. Тепер призов означає силовий примус.

8. 40% країн мають ту чи іншу форму призову.

9. Армії масового призову були замінені меншими, але професійними добровольчими формуваннями з високотехнологічним озброєнням.

10. 13 найбагатших країн світу повністю відмовилися від призову. Чим заможніше суспільство – тим безпечніше.

11. Із 32 країн НАТО лише 8 мають призов.

12. Авторитарні країни (Іран, Північна Корея, росія) подвоїли свої армії.

13. Ізраїль – єдина країна, де військовий обов'язок є центральним стовпом громадянства. Ізраїль хоче подовжити термін служби до 3 років і збільшити призовний вік резервістів до 45 років.

14. Тайвань має 169 тисяч солдатів, Китай – 2 млн.

15. Південна Корея скоротила службу до 18 місяців, зарплата зросла.

16. Громадяни не хочуть жертвувати собою заради нації. Теперішні суспільства - «постгероїчні».

17. Найвищою цінністю є збереження людського життя та особистий добробут.

18. Швеція: потрібні 10 тисяч новобранців на рік. Усі 19-річні громадяни (чоловіки і жінки) заповнюють анкети, третина проходять відбір, десята частина призивається.

19. У ліберальних суспільствах відновлення призову практично неможливе.