викидаю останню сигарету за цей вечір і тяжко зітхаю, проходячи трохи далі вулицею. нервово згадую міст, на який хочеться повернутись, стрибнути з нього в темну безодню крижаної води та відчути нарешті байдужість до всього живого. хочеться так само сильно, як закурити знову. дістаю нову пачку сигарет і запальничку з вигравіюваним на ній ім'ям. шкода, що не моїм. довго розглядаю її та не відчуваю абсолютно нічого.

я порожній всередині, але в цьому винен тільки я сам.

його теплих обіймів...

страху, що про мене подумаютт оточуючі, хочу жити як ото якійсь челік з аніме

щоб оточуючі люди не дивилися на мене с висока. хочу мати свою цінність.

жити самою, без мужланів і дітей

прожити все життя за своєю мрією, а не так як хочуть мої батьки

гарно виходити на фото

її дотиків

його гарних зелених очей, які дивляться на мене