Коли я був інструктором з фіз підготовки в своєму батальйоні, ми кожен день тренувались. І з кожним днем тренування ставали важче, а людей на них ставало менше.
Правий Сектор складався в більшості з добровольців, тому присутність була по бажанню. Я помітив, як ті що на початку були слабкі, ставали сильнішими. Кожному з них я намагався закласти той потенціал, яких був у мене, завдяки досвіду минулого.
А ті, що вважали себе «досвідченими» зранку виходили з філіжанкою кави і дивились на нас з подивом, чому ми над собою так знущаємось.
Я знав що відбувається і що за важкою працею ми отримаємо гідний результат.

Зі спогадів минулого (травень 2022р)

Ще ніколи не відчував себе так паскудно на Новій Пошті, як сьогодні…
Мій друг, із за кордону замовив для мене взуття для пораненої ноги і запропонував мені забрати, перенаправивши накладну на мене.
Дочекавшись своєї черги я, назвавши номер свого мобільного, почув у відповідь, що посилка відсутня. Тоді я хотів дістати мобільний, щоб продиктувати працівникові номер ТТН, по якій він точно знайде, але не встигнувши навіть рукою залізти в кишеню, бачу, як працівник вже тягнеться з сканером до наступного клієнта в черзі, з пропозицією просканувати його додаток для отримання.
Я перепросив і сказав:
-зачекайте, ви зі мною не закінчили, давайте я вам скажу номер ТТН, щоб ви подивились посилку?
На що у відповідь почув, що зі мною він закінчив і вже буде опрацьовувати наступного клієнта. А мені, якщо я хочу щось ще, то треба зачекати, поки він відпустить хлопця за мною і потім зможе знов прийняти мене.
Кожна хвилина стояння викликає біль в нозі і чому я повинен поступатись чергою комусь іншому? Хіба це тільки буде людина похилого віку, або з важкими вадами здоров’я. Але за мною стояв молодий, коренастий хлопець, років 35, з мужньою, густою бородою. І я втрутився в їх розмову, намагаючись зупинити працівника, щоб закінчити спочатку зі мною. На що працівник відповів мені:
-Почекаєте, бо я вже відсканував його, бачите?
І той хлопець з черги теж додав, що нічого страшного в цьому нема, тому вже почекай.
І все б нічого, але я знаю, як має відбуватися комунікація з клієнтами і який алгоритм дій має відбуватись у разі відсутності посилки по номеру мобільного. Але це все, і для працівника Нової Пошти, і для того хлопця не мало ніякого значення.
Далі почався конфлікт з хлопцем з черги, який мені б не дуже хотілось освітлювати на загал(мені цікаво було почути його думку з приводу відношення до людей, які мають поранення) але він, погрожуючи поліцією, швидко втік і моя увага переключилась знов на працівників Нової Пошти.
Назвавши останніх чотири цифри, я знов почув про відсутність посилки і той працівник пішов кудись на склад, а я вийшов на вулицю зловити звʼязок, щоб зателефонувати другу, на якого була оформлена доставка. Після розмови і перевірки накладної, ми дійшли висновку, що помилок нема і я повернувся до відділення.
На вході мене перехватила жіночка з іншої каси, запросивши до себе, бо того хлопця за касою вже не було. І провівши ті самі дії з пошуком по номеру телефона, та по номеру тої ж ТТН знайшла мою посилку і оперативно її видала.
Всіляко намагаючись захистити працівника, жіночка виправдовувалась важкою роботою, та відсутністю достатньої кількості співробітників для оптимізації .
Але хіба це причина так відноситись до клієнта, який навіть не назвав ще номер накладної, який хотів отримати свою послугу?
Знаю, що НОВА ПОШТА зараз максимально просуває та піарить свої «Без барʼєрні відділення» для людей з обмеженими можливостями, за що їм дуже вдячний за таку ініціативу. Але спочатку, мабуть, треба починати з елементарного виховання працівників, щоб таких ситуацій більше виникало.