напиши мені..

В твоєму вікні
що заплющене фіранками
себто

повіками

Видніється світло
з уламками сонячної
матерії
І кров переливається

залізно-мідними

відтінками
І слова мої ллються куплетами,
мої дешеві містерії
Змінюй свої ритми,
рухи,
стискай зуби неначе ремені
Дай мені зникнути у твоєму освітленні,
дай померти
Руки мої,
волосся і голос туго

в джгута твого плетені

Скрути мені душу,
не забудь мені
вени
в долівку
затерти

Ну давай,
розповідай про своїх колишніх,
майбутніх і незабутніх.
Давай,
забери моє ледве тепле серденько
чисто для вірності.
І в легенях моїх, наче крига ажурних
Проглядай, прокладай собі шлях до вічності.

Порозбігались

А все, ста немає

Мені би
перерахувати всі твої
рóдимки
І пальцями обвести як
небесні ті світила
Нехай лишаться на щоках мої
відбитки
Нехай тебе
ніколи
б не любила
Мені бракує літер
і бракує існування слів
Щоб описати те як сплуталися нерви
І погляд мій при образі твоєму в раз
зомлів
А кров
тече
застигшая
по теплих венах

тицяйте,
переходьте,
читайте українське

Кажуть, як правило
краще кохання знаходять
у жовтні.
Я не погоджуюсь,
тебе віднайшла у
прозорій
холодній
весні.
Кажуть, як правило
кордони між нашими світами
спільні
й
умовні,
Бо тебе написала я,
своєю недолугою і

кривою

мовою уві сні.

Бо ти був мною видуманий,
твій глиняновосковий образ.
Таких себто
не існує
та
не існувало в світі
ніколи.
Щоб створити лиш
твою тінь, знітиться мовний
кошторис.
Кажуть,
що я не знайду тебе навіть в

наступному жовтні.

завжди рада подивитись на мущін в формі))

починаю набирати аудиторію, щоб закривати більше зборів))