📚 Оруелізм простими словами

🗣У сучасному світі, де інформація та її контроль відіграють ключову роль, уряди й інші впливові групи часто використовують певні тактики маніпуляції свідомістю. Одним із таких прийомів є оруелізм - термін, що походить від імені англійського письменника Джорджа Орвелла, автора знаменитого роману "1984".
*👁‍🗨 Оруелізм* - це система політичних практик та методів, спрямованих на маніпулювання суспільною свідомістю через контроль інформації, історії та навіть мови. Він проявляється тоді, коли влада навмисно спотворює інформацію або створює нові терміни, щоб змусити суспільство мислити в бажаному напрямку.

▫️ Наприклад, можуть використовуватись різні евфемізми (пом'якшувальні слова та терміни), завдяки яким радикальне скорочення витрат на медицину чи соцзабезпечення називається "оптимізацією бюджету", або відбувається підміна понять, коли війна й ведення бойових дій називаються "миротворчою спецоперацією" задля створення більш позитивного сприйняття в людей.

📄Основні ж концепти оруелізму описані в романі "1984":

➖ Новомова - створення спеціальної мови або термінології для викривлення реальності (наприклад, "спецоперація" замість "війна", "стурбованість" замість "страх", "задимлення" замість "пожежі")

➖ Подвійне мислення - здатність одночасно вірити у дві суперечливі думки ("війна — це мир", "свобода — рабство")

➖ Переписування історії - постійна підміна та переписування фактів минулого для підтримки поточної політичної лінії

➖ Тотальний нагляд - масове спостереження та контроль за громадянами, їхніми діями та навіть думками

📢 Основний інструмент оруелізму - це контроль над мовою та інформацією, коли невигідні новини приховують або перекручують, а негативні події трактуються як позитивні.

🇷🇺Сучасним яскравим прикладом оруелізму є московська пропаганда, де:

- Агресію називають "захистом"
- Окупацію - "визволенням"
- Репресії  - "забезпеченням стабільності"
- Цензуру - "захистом від фейків"

❕ Контроль над інформацією - це контроль над реальністю, а знання про оруелізм - перший крок до захисту від маніпулювання власною свідомістю. Тож, як я завжди наголошую: не поспішайте сліпо вірити всьому, що прочитали чи почули - аналізуйте, зіставляйте факти, шукайте першоджерела. Тільки так ви навчитеся бачити в сучасному інформаційному хаосі те, що насправді може стояти за тими чи іншими новинами.

#термінологія

🇺🇦POLITpedia

🇺🇸Спецпредставник з характером: що може принести Україні призначення Ріка Гренелла

🗣На днях Reuters, посилаючись на кілька близьких до Трампа джерел, опублікувало інсайдерську новину про те, що Трамп серйозно розглядає створення нової посади спеціального представника у справах нашої війни та призначення на неї Ріка Гренелла.

💬Про Гренелла я згадував ще в дописі, присвяченому ймовірним кандидатурам Трампа на посаду держсекретаря, де його прізвище було першим серед претендентів. Проте, як усі ми знаємо, його замінили на найменш імовірного з усіх - Марко Рубіо.

➡️Нагадаю, чим відомий Рік - він колишній директор Нацрозвідки США (це та посада, на яку Трамп прагне призначити шизануту Тулсі Габбард), екс-посол у Німеччині, який погрожував німцям виведенням американських військ з їхньої території, якщо вони не збільшать фінансування своєї оборони, та санкціями, якщо не відмовляться від побудови "Північного потоку-2".

Крім того, Гренелла найкраще характеризує вчинок у перший же день його призначення, коли він у власному твіті почав вимагати від німецьких підприємців негайно згорнути бізнес в Ірані, що викликало шок у Берліні.

Німцям, які тоді ще полюбляли "нюхати газ", не визнавали наявних міграційних проблем, на яких постійно наголошував посол, та непогано почувалися в торгівлі з різними світовими диктатурами, Гренелл ну дуже "подобався". Якщо почитати тогочасний Der Spiegel, німці відгукувались про нього як про "марнославну, самозакохану людину, яка агресивно висловлюється, але ледь витримує критику".

➡️Ця остання риса характеру людини, яка ще в ті часи ставила німців на місце, а зараз може бути повіреним у справах нашої війни, ведучи перемовини з обома сторонами, на мою думку, якраз може зіграти нам на руку. Щонайменше через саме бачення Гренелла щодо закінчення війни, де ми, хоч і не вступимо одразу до НАТО, але отримаємо контроль над територіями, що окупувала москва (як я розумію, після 24 лютого 2022 року), надавши їм автономний статус, та будемо максимально посилені американською зброєю для уникнення нової війни.

➡️Сумнівів, що наша влада на такий варіант погодиться, я взагалі не маю, бо в наших умовах повернути території хоч і на правах широких чи хоч якихось автономій було б просто нереальним везінням. Однак щодо того, що в кремлі вирішать добровільно піти на такий крок, відвівши власні війська й не отримавши нічого, крім якогось невизначеного статусу Криму, колишніх огризків ОРДЛО та ефемерної можливості зняття санкцій (що залежать, до слова, не тільки від США), я ну дуже не впевнений.

Імовірність того, що Гренелла, а з ним і Трампа, кремль пошле далеко й надовго з такими пропозиціями, знову ж таки, на мою думку, все ж вища, ніж імовірність того, що в москві вирішать на них піти. А далі все і залежатиме від нелюбові обох до відмов та критики.

❕Тож, хоча Трамп поки не може ввести подібну посаду та призначити туди Гренелла, якщо це все ж відбудеться, таке призначення за певного розвитку подій було б для нас досить непоганим варіантом.

🇺🇦 POLITpedia

*🇷🇴*🗳**Румунські президентські вибори: в чому їх цікавість

🗣Вже післязавтра 24 листопада у ще одного нашого румуномовного сусіда розпочнеться триденний перший тур президентських виборів, які для нас є не менш важливими, ніж вибори в Молдові, бо, як і з ними, якщо результат першого туру спрогнозувати приблизно можна, то другий тур уже стає повною несподіванкою.

➡️За всіма опитуваннями, чинний прем'єр-міністр Марчел Чолаку, лідер Соціал-демократичної партії, має перемогти в першому турі з приблизно 25% голосів, що точно гарантує проведення другого туру виборів. І ось за проходження в нього вже змагаються щонайменше 4 кандидати: ультраправий Джордж Сіміон, лівоцентристка Елена Ласконі, голова Сенату Ніколає Чуке та колишній заступник Генсека НАТО Столтенберга Мірча Джоане.

Особливість їхнього протистояння в тому, що різні опитування дають абсолютно різні результати. Тобто окремі опитування буквально прогнозують проходження в другий тур окремого кандидата, що й створює таку неймовірну інтригу, яка викликає інтерес до спостереження за цими виборами.

📊Проте все ж є приблизні систематизовані цифри, які виокремлюють середнє арифметичне з декількох опитувань:

⏺Марчел Чолаку - 26,3%
⏺Джордж Сіміон - 15,6%
⏺Елена Ласконі - 14,9%
⏺Ніколає Чуке - 12,2%
⏺Мірча Джоане - 9,3%

➡️Ще раз повторюся: через те, що різні опитування прогнозують різні результати другого місця, орієнтуватися на ці цифри стовідсотково неможливо, але можна сказати, що найбільше шансів саме в трьох кандидатів, окрім Джоане.

➡️Погана новина в тому, що найімовірніше в другий тур може пройти саме ультраправий Джордж Сіміон, якому, до слова, з 2023 року заборонений в'їзд як до Молдови, так і до України після того, як він почав розповідати про необхідність заборони на постачання до країни озброєння та важливість повернення "румунських земель", які належать Україні, а це, нагадаю, Буковина та південна Бессарабія (частина Одеської області).

Проте навіть у разі його перемоги в боротьбі за друге місце та подальшого проходження в другий тур є досить висока ймовірність, що повториться сценарій 2000 року, коли в другому турі так само зіткнулися соціал-демократ Іон Ілієску та ультраправий Корнеліу Вадим Тудор. Тоді Ілієску вдалося зібрати широку центристську коаліцію та перемогти, що, зважаючи на токсичність Сіміона, зокрема щодо угорської меншини, яка має намір усіма силами протистояти його перемозі, цілком імовірно може статися й цього разу.

🇺🇦 POLITpedia

🇺🇸Битва за Сенат: MAGA проти республіканців

🗣Ще до проведення президентських виборів я писав про те, що у трьох з чотирьох випадків Сенат, контрольований республіканцями, стане для нас острівцем стабільності у питанні нашої підтримки в досить бурхливому та непривітному для нас оточенні Трампа. Так ось, незабаром у цьому самому Сенаті має відбутися голосування щодо обрання лідерів партій.

Тоді я писав, що на місце лідера республіканської більшості претендують 4 сенатори, проте зараз їх кількість зменшилася до трьох: проукраїнських Джона Туна і Джона Корніна та їхнього антиукраїнського опонента з крила сенаторів MAGA-трампістів Ріка Скотта.

🇺🇸 Обидва Джони – соратники нашого проукраїнського "слона" Макконела і обидва є представниками старого республіканського істеблішменту з усією притаманною їм яструбинністю та здоровою консервативністю. Скотт же – це республіканець нового зразка, типовий трампіст з часткою вибіркового ізоляціонізму та поклонінням ~~вождю~~ лідеру республіканської партії.

Зараз між ними точиться колосальна боротьба. За Скотта впряглася майже вся команда Трампа: Такер Карлсон почав критикувати Корніна, називаючи його розлюченим лібералом, чия політика не відрізняється від Ліз Чейні (типового класичного республіканця-яструба називають лібералом, порівнюючи з іншим типовим класичним республіканцем-яструбом🇮🇱). А Ілон Маск вже назвав Скотта лідером республіканської більшості.

Крім того, на підтримку Скотта висловилися й близькі до Трампа шизо-конспірологи, як-от Гленн Бек та Кеннеді-молодший, заявивши, що без його перемоги втілення нової програми рудочолого є неможливим.

Така кооперація найближчого оточення Трампа вказує на те, що це робиться не без мовчазної згоди самого майбутнього 47-го президента, який, що й не дивно, хотів би бачити на місці лідера республіканської більшості у Сенаті саме Скотта, котрий би надав йому повний контроль над не дуже лояльними однопартійцями.

➡️Єдине, що мене тішить у всьому цьому: за лідера партії в Сенаті голосують самі сенатори, і більшість з них все ж є представниками саме старих класичних республіканців, які навряд чи піддадуться впливу твітів Маска чи купки конспірологів, які зараз надто близько знаходяться до новообраного президента США.

➡️Проте головне, що мене все ж взагалі не тішить, – уся ця нова команда Трампа максимально негативно ставиться до старих представників республіканців, максимально вставляючи їм палиці в колеса та намагаючись остаточно зруйнувати їхній і так вже досить несуттєвий вплив у партії. Тут вам і заява про те, що ні Гейлі, на яку я й не сподівався, ні Помпео не будуть у новій адміністрації Трампа. Так само і напади Девіда Сакса та Маска на проукраїнського Роджерса, який претендує на посаду міністра оборони.

Усе це свідчить про те, що, ймовірно, після цієї каденції Трампа тих республіканців, до яких ми всі звикли, більше не буде, і в цьому, в час, коли вони так потрібні, гарних новин я взагалі не бачу.

🇺🇦 POLITpedia