Глибоких фільмів — раз, два та й усе. А поверхових — багато. Поверхню всім одразу видно, вона пристойна.

Глибокі фільми зазвичай приховують у собі непристойність, щось, що лякає. Будь-який виворіт, тим паче виворіт людський — лякає. А поверхня прилизана, окультурена, оброблена. Вона легко сприймається і робиться. Вона буває естетично прекрасною, навіть мудрою. Тому що поверхня — це і є життя як таке. Люди не люблять думати про смерть. Почнеш думати — не зупинишся. Або зупинишся — але буде недобре.

Кіра Муратова

моє перше кіно на «Молодість» — Toxic.

фільм литовської режисерки Сауле Блювайте розповідає про 14-річних дівчаток з малесенького забутого богом і прогресом містечка. вони моделі — або намагаються такими стати. булімія, таблетки з глистами, поїдання вати та намагання втекти з просякнутого стогоном рідного простору охоплює кожну дію маленьких ангелів, котрі ламаються під вагою прогнилої системи фешн-індустрії.

це так шалено мені відгукнулось. це так валідувало мої власні болі та тисячу збережених картинок з пабліків «Тіпічная анорексічка». дієта «питтєва», «шоколадна», «300 калорій на день». мені було на фізичному рівні важливо перевідчути цей хорор, який, хоч переживався давно, назавжди залишиться зі мною.

Вам терміново “шиють” звинувачення – зґвалтування 37-річного, заляканого слугами пекла негідника.

Солдат робить нам знак – можна підійти. Я прикладаю вухо до дверей - Ваш голос - пристрасний, схвильований. Він пронизує мене, як давно забута музика. Не можу розібрати слів, тільки вібруючі, такі щирі інтонації – і раптом лють:

– Так, так, зґвалтував! І його, і вас, і вас! Я зґвалтував усіх, хто сидить переді мною: суддів і свідків! Всіх, всіх!...

Ваші вигуки заносяться до протоколу. На папері вони позбавлені люті, емоційних інтонацій, іронічного забарвлення. На папері вони втратили підтекст і читаються як визнання звинуваченим власної вини. І голова суду, і судді, й прокурор, і адвокат, – всі це розумібть, але не зупиняють Вас, а спішать записувати.

Історія одного процесу – Тамара Шевченко / З щоденника Лалії, друга Сергія Параджанова

«Батько — у своїй укоріненій традиції, узаконеній вимогливості. І юнак-син, який із захопленням і заздрістю стежить за вільним польотом придбаних голубів.

Батько знищує одержимість хлопика. Відриває голови голубам, щоб припинити захоплення, пристрасть.

Хлопчик знаходить звільнення — кидає себе під поїзд».

з висловлень Саркіса Параджаняна, котрі було записано 17 листопада 1978 року в час передачі сценарїів

— Розкажіть про себе: де навчалися, як прийшли в професію, які були перші кроки — саме в мистецтві анімації?— Перші кроки — коли вчився в школі і робив… порнографічні мультфільми на кутах зошитів. Одного разу вчителька географії відібрала мій зошит і розірвала його на дрібні шматочки, після цього я зрозумів, що мушу малювати мультфільми на чомусь міцнішому. Зараз я малюю їх на комп’ютері.

з розмови з Микитою Лиськовим

майже рівно рік тому робота над моїм док_фільмом розпочалась в Спельті: сьогодні, після ранкової зйомки з іншого проєкту, дуже довго обирала, де хочу поснідати. ноги немов самі привели в Спельту — знову. лиш на половині споживання страви усвідомила, що цикл, фактично, замкнувся — і я рада, що умовно навчально-осінній період вже вдруге поспіль розпочинаю з кіно.

дуже хвилююся.

для чого мені психолог, якщо i have him………