Київ це суцільний хаос

Це хаос гілок метро, хаос галасливих вулиць, тисяч голосів і життів

Київ - це хаос людей

А люди для мене це завжди великі враження

Тому я багато спостерігала за життям ці три місяці, і інколи відчувала себе трирічною дитиною з чуттєвими доторками, яка дивиться на світ (життя) великими незнанними очима, питаючи у мами «а що таке сонце», не розуміє чому до кінця веселки не можна дійти, пхає у свій ніс частинки лего і вимазується у шоколадній пасті просто тому, що цікаво, що через це станеться.

загалом жити зараз, а не як раніше – «у собі» – не страшно, а навіть корисно. Тепер я пробую пісок, щоб написати текст про відпочинок на пляжі; йду туди і роблю речі, які б ніколи не скажуть про мене.

У мене все ще валяється [спектрум] з 10 розділами до якого за ці три місяці(!) я навіть не доторкалася; сподіваюся у мене в цьому житті ще знайдеться можливість показати тебе у світ.

Проте - я написала три повних завершених розділів Фрейєцирри. Це головна героїня моїх майбутніх постів, про яку я незабаром згадуватиму більше, дослівно - так, робота, і ні, не нова - добре забута стара)))

Те, що ці три розділи написані, вже означає, що зупинятись я не збираюся, що я все ще тут, на своєму місці, де й маю бути.
І повертаюся додому
Хочу повернутися

Мені багато що потрібно розповісти

Наприклад те, який на смак пісок

привіт привіт

Нещодавно я відчула якесь незворотно-поглиблене відчуття продірявленої душі, яке продзвеніло в мені немов воронячий скарк; тому що, розумієте, мене і не було цієї осені.

Тобто. Я була. Але, очевидно, зазвичай десь _там_ де я і дня не думала про щось складніше проблем «не хочу повертатися зарано додому». Весь цей час пролетів дуже швидко. Ду-у-уже швидко. З космічною швидкістю, навіть не шкультигуючи - а я, уявляєте, за цей час навчилась зашивати, а не лише розпорювати, але декілька днів тому з мене випала рана, з одної із незашитої щілини.

Мені не вистачало тут моїх постів. Не таких [фото, підпис, фото, підпис] а отаких!!!!!!! О ТА КИХХХ

Дуркуватих чуттєвих мисленнєвих велико-поточних до-о-овгих
В своїй дебелій манері навіть якщо я розказую про те як їла бургери в метро, але розказую про це так, ніби я опинилась між життям і смертю на тонкому подряпаному льоді (разом із бургером за щокою, да)

Мої ви кицюньки❤️‍🔥
Я безмежно дякую, що ви читали мене протягом цього року!

#question1

Мені так добре ще ніколи не було

Знайомства, які нагадують тобі, як це - справді жити, найдорогоцінніші.

Я людина яка їсть морозиво з чаєм
Кавун з чаєм
Суп з чаєм
Персик з чаєм
Печиво салат сир косичку
Чай з чаєм

Я — людина-чай.

бережіть долоні

Половина. Навіть й не віриться. Я вже набив руку писати 50 сторінок за чотири дні щоб все-все встигати. Насправді публікація мала бути аж 21 квітня, але через низку проблем в житті я не вклався в свої власні графіки, через що хоча і жалкую і результат мене не тішить на стовідсотково - проте я це зробив! Половина написана. Не віриться, що я цим займаюся. Що історія живе, і вона викликає в мене неможливо-експресивні почуття. Наче вже половина є. Але розказати ще багацько чого треба