Ми вже писали про плани Трампа. Однак, аналітичний центр Bruegel підготував можливий графік конкретних дій. Вийшло епічно.

❌❌❌Негайно
Трамп висловлювався чітко щодо деяких заходів – і вони можуть бути швидко реалізовані за допомогою виконавчих указів.

📌 Вихід з Паризької угоди (приєднання до угоди було одним з перших указів Байдена. Було б символічно негайно скасувати це рішення. Ще одна причина – спливає трирічний період виходу з угоди).
📌 Розширення підтримки Ізраїлю (в першу чергу нефінансова підтримка – дипломатична та «бряцання зброєю»).

❌❌Короткострокова перспектива (весна - літо 2025 року)
Деякі заходи є пріоритетними для Трампа, але їх реалізація може бути складною – наприклад, через те, що для призначень потрібне схвалення Сенату і можуть виникнути юридичні проблеми.

📌 Тарифи Трампа (лобіювання бізнесом винятків та призначення нового торгового представника США може відтермінувати їх запровадження).
📌 Початок депортацій (є пріоритетом, але фінансові інтереси певних секторів можуть постраждати, а реалізація може виявитися складною).
📌 Нова українська стратегія (складність питання, що передбачає компроміси з точки зору Трампа, означає, що для появи нової стратегії може знадобитися час. Він заявив, що не хоче платити за європейську безпеку, але США зацікавлені як у тому, щоб не поступатися впливом, так і в тому, щоб продовжувати продавати зброю Україні).
📌 Звільнення працівників держсектору (реалізація правила, запровадженого Трампом раніше, яке дозволяє масштабні звільнення держслужбовців, займе певний час, а регулювання, запроваджене Байденом, затягує цей процес).
📌 Відмова від кліматичного фінансування, не орієнтованого на бізнес (скасування IRA зашкодить інтересам бізнесу в «червоних» штатах. У короткостроковій перспективі більш вірогідним є скорочення фінансування інших кліматичних політик (агентств, проєктів)).

❌Середньострокова перспектива (2025-2026)
Менш пріоритетні та складніші заходи.

📌 Призначення нових чиновників адміністрації (укомплектування адміністрації лоялістами займе певний час, так само як і скорочення штату відомств, які не подобаються Трампу).
📌 Зниження податків (є пріоритетом, але є складним з юридичної та політичної точки зору. Імплементація міжнародних податкових угод під загрозою).
📌 Скорочення фінансування національних наукових проектів.
📌 Дезорганізація органів охорони здоров'я (якщо буде призначено противника вакцинації Роберта Ф. Кеннеді-молодшого на посаду керівника федеральних агентств охорони здоров'я).
📌 Скасування екологічних норм (можна очікувати, що низка правил буде скасована, що супроводжуватиметься ліквідацією регуляторних агентств).
📌 Видатки на оборону НАТО (під час своєї першої каденції Трамп тиснув на членів НАТО з вимогою збільшити витрати на оборону. Можна очікувати повторення, пов'язаного з його стратегією щодо України).
📌 Дерегуляція криптовалют (наприклад, шляхом доручення Комісії з цінних паперів і бірж ставитися до криптовалют більш лояльно).
📌 Цифрове регулювання (враховуючи, появу Ілона Маска у наступній адміністрації, можна очікувати, що його необмежений підхід до соціальних мереж отримає поштовх разом із дерегуляцією. Великі технологічні компанії, які не подобаються Трампу, такі як Alphabet, можуть зіткнутися з юридичними проблемами з боку уряду (наприклад, через антимонопольну політику)).
📌 Більш агресивна політика щодо Китаю (не лише з точки зору тарифів).

❌Довгострокова перспектива (2026-2028)

📌 Дерегуляція послуг (можна очікувати відповідно до теми дерегуляції та руйнування адміністративної держави).
📌 Призначення у ФРС (термін повноважень Дж. Пауелла на посаді голови ФРС закінчується у 2026 році, до 2028 Трамп зможе призначити 4/7 керівників ФРС).
📌 Нові судові призначення.
📌 Скорочення фінансування багатосторонніх інституцій.
📌 Перерозподіл розміщення військових активів США.

Хоча цей графік є спекулятивним, з нього випливає одна тема: очікування, що США відійдуть від лідерства в питаннях клімату, багатосторонніх економічних інституцій та глобальної безпеки. Перед політиками ЄС постане завдання заповнити вакуум.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Поки лідери країн Європи вітають Дональда Трампа з перемогою на виборах в Парижі сідає літак міністра оборони Німеччини, який після обіднього дзвінка своєму французькому колезі вирішив навідатися до нього особисто щоб обговорити наслідки виборів в США.

Цей жест говорить більше ніж будь-які послання між рядків. Хоча не всі політики в Європі дипломатично зустріли цю новину. Французи починаючи від лідера партії лібералів в Європарламенті, Валері Аї яка закликала європейців нарешті взяти долю в свої руки, до одного з лідерів французьких соціалістів в ЄП, Рафаеля Глюксманна, який наголосив, що Європа повинна бути готова взяти підтримку України на свої плечі. Лідер ЄНП, Манфред Вебер був обачнішим в своїй заяві, однак заявив, що ці вибори знаменують собою поворотний момент. Європа повинна твердо і рішуче відстоювати свої інтереси, зберігаючи при цьому тісну трансатлантичну співпрацю.

Лідер німецької опозиції, Фрідріх Мерц обережно підкреслив, що посада Президента США, як жодна інша посада у світі, поширює свою відповідальність за межі власних національних кордонів. І разом з цим Європа повинна стати здатною самостійно вести глобальну політику, взяти на себе відповідальність за власну безпеку і вивести свою економіку на новий рівень.

Як ми вже писали (неодноразово) очікування лідерів Європи не найкращі, крім того й сам Трамп налаштований не дружньо. Які ж будуть перші рішення лідерів Європи?

Вже завтра в Будапешті лідери країн Європи зберуться в форматі Європейської Політичної Спільноти для обговорення викликів європейській безпеці, нелегальної імміграції, питань економічної безпеки. І вже в п'ятницю в тому ж таки Будапешті лідери країн ЄС на неформальному саміті Європейської Ради в тіснішому колі обговорять ці ж самі питання. Очевидно, що питання реакції на обрання Трампа буде в фарватері обговорень. Європа має часову переваги поки Трамп не вступив на посаду підготувати йому свою пропозицію.

Стратегічна автономія ЄС: дякую, Америко, далі ми самі!

Саме це питання ми обговоримо з вами під час наступного випуску нашого подаксту. Чекайте наступного тижня!

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

🇪🇺🇺🇸 Європейська картина торговельної політики майбутнього президента США. На що розраховують європейці?

За Трампа торговельна політика, ймовірно, буде більш агресивною, зосередженою на тарифах, ізоляціонізмі та протекціонізмі. Трамп розглядає торгівлю як гру з нульовою сумою, посилить заходи проти Китаю та союзників, таких як ЄС, щоб зменшити торговельний дефіцит США. Його адміністрація надаватиме пріоритет внутрішньому виробництву та автаркії, розглядаючи торгівлю як інструмент національної безпеки та геополітичного впливу.

На противагу цьому, Камала Гарріс, як очікується, не надаватиме пріоритету торгівлі, принаймні на початку свого президентства. Її підхід значною мірою продовжуватиме «орієнтовану на працівників» торговельну політику Байдена, наголошуючи на сталих і справедливих торговельних практиках з акцентом на правах людини, трудових та екологічних стандартах. Гарріс, найімовірніше, буде підтримувати стратегічні партнерства та багатосторонні механізми, хоча також буде готова використовувати тарифи вибірково, особливо проти Китаю, щоб захистити американські робочі місця та галузі, що також не відповідатиме багатостороннім правилам.

Економічна безпека у фокусі обох кандидатів, але Трамп і Гарріс пропонують різні методи та швидкість її досягнення.

Американські робочі місця та економічна безпека, зосереджена на антикитайській політиці, будуть на передньому плані торговельної політики США наступного президента. Різниця між кандидатами полягатиме в стратегії, обраній для відновлення американських робочих місць, а також у швидкості її імплементації: радикальне чи стратегічне відокремлення.

Мета Трампа – «перемістити цілі галузі промисловості» назад до США та зменшити залежність від Китаю з міркувань національної та економічної безпеки: по суті, здійснити відокремлення від КНР, а також покарати інші країни, з якими США мають дефіцит торговельного балансу.

Зі свого боку, Гарріс скоріш за все залишиться послідовницею вибіркового стратегічного відокремлення Байдена.

У своїй передвиборчій програмі Гарріс заявляє, що зосередиться на збереженні «американського лідерства в галузі напівпровідників, чистої енергії, ШІ та інших передових галузях майбутнього», а також на боротьбі з китайською недобросовісною торговельною практикою, «яка підриває інтереси американських робітників».

Вона була прихильницею Закону про зниження інфляції (IRA), Закону про науку і технології CHIPS та Закону «Купуй американське» і продовжуватиме зосереджуватися на просуванні американського виробництва та інновацій, а також на протидії зростанню Китаю, навіть якщо це означатиме порушення правил СОТ щодо субсидій.

Що стосується тарифів, то Гарріс виступала проти їх використання Трампом, називаючи їх «національним податком з продажів» з огляду на їхній вплив на американських робітників. Адміністрація Байдена зберегла багато мит Трампа і лише пом'якшила трансатлантичні торговельні відносини, тимчасово призупинивши санкції, пов'язані з суперечкою між Boeing та Airbus, і підвищивши тарифи на імпорт європейського алюмінію та сталі. Вона також не побоялася запровадити нові тарифи (до 100%) проти Китаю. Але вони були спрямовані на конкретні технології, тоді як Трамп вплине на величезний спектр основних споживчих товарів. Гарріс, ймовірно, і надалі буде обережною у запровадженні тарифів, націлюючи їх переважно на Китай і мінімізуючи непередбачувані наслідки для американських домогосподарств. Союзники, такі як ЄС, можуть розраховувати на те, що їм вдасться уникнути мит на їхній експорт.

Очікується, що жодна з адміністрацій не надаватиме пріоритетності угодам про вільну торгівлю, а багатостороння взаємодія, особливо зі СОТ, буде депріоритезована. Що стосується демократів – їх саботаж роботи СОТ розпочався ще в часи президенства Обами і продовжився за Байдена.

Посилення тиску на союзників з метою приведення їх у відповідність до американського бачення світу в поєднанні з більш орієнтованою на внутрішню політику США, призведе до посилення пріоритетності стратегічної автономії та економічної безпеки ЄС.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Сьогодні у фокусі: криза сектору автомобілебудування в Європі

Останнім часом передовиці заповнені новинами про баталії в автомобільному секторі. Починаючи від мит на китайські електромобілі і завершуючи гучними проблемами групи Volkswagen. І якщо з митами все більш менш просто і зрозуміло, з історією навколо Фольксваґену (та інших європейських автовиробників) складніше розібратися.

Отже, цього тижня стало відомо, що Volkswagen планує закрити 3 з 10 своїх німецьких заводів (вперше в історії) і зменшити зарплатню робітникам на 10%. Головною причиною таких змін є те, що вартість виробництва на німецьких заводах вдвічі вища ніж у конкурентів. Німецький уряд виступив на підтримку робітників звинувачуючи менеджмент компанії в тому, що він перекладає минулі помилкові рішення на плечі робітників.

Разом з цим Volkswagen зіштовхнувся з падінням доходів в Китаї (як і інші німецькі виробники) на фоні зменшення витрат споживачами та зростаючим тиском місцевих брендів які відвойовують ринок. Наприклад, квартальні прибутки Порше, яку контролює Volkswagen скоротилися на 41%. Що ж до фінансових показників самого Volkswagen то за 9 місяців цього року чистий прибуток знизився на 64% до 1,57 млрд євро. За цей же період продажі автомобілів у Китаї впали на 12%, в Західній Європі на 1%.

Це не єдиний європейський автовиробник, який розглядає можливість глибокого і суперечливого скорочення. Stellantis, власник Opel, Fiat і Peugeot в Європі, перебуває під сильним тиском з боку італійських політиків і профспілок, які вимагають зберегти завод Fiat в Турині, незважаючи на падіння продажів. Складальні лінії у Франції вже переносяться до дешевших місць, таких як Марокко та Туреччина.

Європейська автомобільна промисловість, в якій працює майже 14 мільйонів людей і на яку припадає 7% ВВП ЄС, переживає ідеальний шторм. Попит на автомобілі падає як вдома, так і за кордоном, в той час як автовиробники здійснюють ризикований і дорогий багаторічний перехід від двигунів внутрішнього згоряння до електродвигунів. Згідно з чинним законодавством, після 2035 року в ЄС буде неможливо продати бензиновий або дизельний автомобіль.

Виробництво електромобілів у Європі все ще є дорогим, в основному через високу вартість акумуляторів. Споживачі хочуть дешевших електромобілів і більше зарядних станцій, і багато хто відкладає покупку, поки не отримає їх. Як наслідок, продажі сповільнюються, оскільки жорсткіші правила ЄС щодо викидів з наступного року вимагають швидшого переходу на чистіші транспортні засоби.

Що ж до Китаю то зростання місцевих брендів різко скоротило продажі європейських, американських і японських автовиробників, який в останні роки був найбільшим і найприбутковішим ринком для Volkswagen, Mercedes-Benz і BMW. За перші вісім місяців 2024 року ринкова частка іноземних брендів у продажах автомобілів у Китаї була рекордно низькою - 37%, порівняно з 64% у 2020 році. Це спричинило тиск на спільні підприємства, які західні автовиробники створили з місцевими партнерами, коли вони увійшли до Китаю. У вересні Mercedes-Benz вийшов з 13-річного спільного підприємства з BYD у сфері електромобілів. Volkswagen розглядає можливість закриття заводу в Нанкіні, який експлуатується разом зі своїм найстарішим партнером SAIC.

Якщо китайські автовиробники вирішать обійти нещодавно встановлені імпортні тарифи ЄС, відкривши заводи в Європі, як це зробили їхні японські колеги, ситуація погіршиться ще більше.

Криза європейського автопрому досить закономірна. Китай який є новачком в цій сфері швидше адаптувався до нинішніх умов на відміну від європейських конкурентів. Європейці ж отримавши новий і великий ринок продовжили робити те, що вони робили й до того заробляючи значні кошти щоб утримувати дорогі європейські заводи. Тепер же час великих продажів в Китаї минає тому необхідно оптимізовувати бізнес щоб триматися на плаву. Крім того співпраця з китайськими конкурентами в сфері електромобілів надасть можливість надолужити відставання в технологіях, і вони вже починають це робити.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

🇩🇪 🇬🇧 Оборонна угода між ФРН та Британією: поворот який міг не відбутися

Нова оборонна угода між Німеччиною та Великою Британією виглядає як додатковий сигнал про нормалізацію двосторонніх стосунків, сильно зіпсованих Брекзітом і подальшими торгівельними конфліктами між ЄС та Лондоном. Тренд на нормалізацію став значно більш видимим після зустрічі президента ЄК Урсули фон дер Ляйєн та короля Чарльза ІІІ в 2023 році. Ключове значення мало досягнення міжурядових домовленостей щодо правил перетину кордону між членом ЄС – Республікою Ірландія та Великою Британією.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок