Найкращий подарунок той, за який неможливо дати плату
#avtor_cutatu

Дякую всім, хто залишався зі мною стільки часу та довіряє мені

Минуло 10 днів мого творчого застою. Нові сили, нові думки. Мушу визнати, мене добре розгрузило за цей час. Що ж, я повертаюсь🗣

Ставай, клади руки на стіл
кажи, що кохаєш мене до безтями,
що я твої сили усі, як вампір
випиваю до дна, залишаючи плями

Давай, кричи до безсилля,
щоб все, що у світі є було твоїм
Усе, що здобуте сторічним насиллям
ти вкрала б з їхніх снів

Мовчи, вдавай, що не можеш
вдавай, що тобою керують страхи
Просто відчуй, як крізь мене проходиш
крізь бездонність душі темноти

Можливо, це нервовий зрив

Далі буде цікавіше

Знищений. Загублений. Втрачений.
Замкнутий у безодні своїх думок,
де сенсу немає і жодних значень,
тільки капкан із моїх помилок

Упавший, з безсилля не можу встати
зі спустошених слів я будую храм
Отямившись, побачив стіни і ґрати
зі звіром диким я сам-на-сам

Звір той дикий, це мій праобраз
з чорнильних рядків виходить в люд
Метафорами він виводить обриси,
крапками чинить суд.

Здирає з мене і одяг, й віру
ламає мене до найменших кісток
Я втрачаю свою потаємну силу,
і про нього пишу на листок:

,,Я упав, і сили не мав іти.
Наді мною повисла тінь,
це були всього лиш мої страхи,
і мій невимовний біль,,.

Усмішка це і є твоя зброя, якою ти запросто зможеш підкорити весь світ, як підкорила і мій
#avtor_cutatu

Якби мене запитали, що я побажав би усім жінкам, я відповів би, що хотілося б щоб усі вони усміхалися. Бо усмішка це найперше, в що можна закохатись
#avtor_cutatu

Іраїда Кривич - єдина донька Миколи Хвильового, все життя працювала сільською вчителькою. Після розлучення колишня дружина заборонила Миколі Хвильовому бачити доньку, потім його позбавили прав на доньку і її удочерив другий чоловік. Також зі слів самої Іраїди вона довго не знала хто її справжній батько, вона думала, що його звати Дмитро проте Євдокія Гащенко (рідна сестра матері) розповіла їй, що його звати Микола Хвильовий і показала його портрети які їй вдалося зберегти. Іраїда згадувала як її батько коли вона була підлітком хотів подарувати їй дорогу рояль, яку везли через усе місто, проте матір заборонила його приймати. Іраїда також воювала в часи другої світової. Коли Микола застрелився до неї прийшла бабуся Єлизавета Фітільова і попросила її прийти на похорон, а на самому похороні сказала хоч раз поцілувати батька: “Ти за життя його не цілувала, то поцілуй хоч перед тим, як поховають”.