З останній подій: Місяці два вже не користуюся інстаграмом і тік-током, почуваюся краще, зʼявилося більше часу на англійську, книжки і фільми. Дочитала «Мистецтво зосереджуватися, почала Воннегута «Колиску для кішки», вже забула, як же добре читати художню…

Немає шо писати вам, бо шось нічо інтересного і не відбувається. Держу в курсі. Погане вам розказувать не буду, шоб самій не концетріруватись і вам не нагнітать.

З останній подій:

Місяці два вже не користуюся інстаграмом і тік-током, почуваюся краще, зʼявилося більше часу на англійську, книжки і фільми.

Дочитала «Мистецтво зосереджуватися, почала Воннегута «Колиску для кішки», вже забула, як же добре читати художню літературу.

Пару раз навіть пила пиво. Іграла на Спаській в крокодила, було весело.

Подивилась «Парки і зони відпочинку», класіка на рівні з «Офісом».

Була на двох концертах в один день.

Живу життя, радію осені, завтра йду в театр.

Все буде добре, якщо навіть добре не буде.

Не дивися в бездну і вона не буде дивитися тобі у відповідь.

Чи є обовʼязок митця говорити про важливе і яка мета творення?
Є різні типи митців, які вважають чи це має бути корисно, чи це має бути прагматично, чи це має бути месійно, чи спасенням, чи анальгетиком, як собі хто поставить. Чи це провокація, виклик, запрошення до думки.

Але передовсім, важливим є таке розуміння, що нічого не-роблення є гріхом і занепадом. Свідоме не-продукування нічого - уже є продукуванням, свідомим продукуванням нічого. Тобто, коли є монаші чини, які не говорять, мовчальники. Є такі, які впродовж кількох століть писали різноманітні дослідження, але не записували свого імені. Чи вихід у самітництво — це все одно є творенням, бо ти щось продумуєш, ти щось робиш. Це є актом. Бо найважливішим є чин, життєвий вчинок, тобто творення життя якогось. Якщо це життя передається у слова, у звуки, то одне. Але він може передаватися у якусь дуже вишукану ідею.

Тарас Прохасько, «Інструкція. Смисл».