От у чому я цілком солідарний із Трампом, так у тому, що паперові трубочки - суцільний відстій. Годі цього ханжеського приниження

Навіщо певні сайти перевіряють, чи я бува не робот? Яка їм різниця?

Ще вчора політика була схожа на меню в забігайлівці: чітко – ліві за рівність, праві за ринок і традиції. А сьогодні? Хуй знає. Ти думаєш, що їси борщ, а виявляється – це холодний чай з персиком. Хто придумав поєднати чай і персик? Політичні рішення стали, як вайфай у маршрутці.

Учора кордони були відкриті – сьогодні зачиняються, як двері в туалет після вокзальної шаурми. Учора говорили про діалог – сьогодні роздають ультиматуми, ніби пацани у переході. Політики більше не змінюють світ – вони змінюють риторику.

Здавалося б, є щось стабільне: стратегічні союзи, демократичні принципи, ринкові правила. Та хуй там! Політики, які ще вчора били себе в груди за свої принципи, сьогодні міняють курс швидше, ніж колишня знаходить нового красунчик, якому сам би присунув.

Те, що вчора вважалося "недоторканим", сьогодні вже "неактуальне", як іпхон 15. Війни більше не оголошують – вони просто починаються, як та п’яна бійка у барі: прийшли бухати, а хтось випадково сказав "порох - хуйня". Політичні альянси, які раніше трималися десятиліттями, тепер розвалюються швидше, ніж новорічний план "почати нове життя".

Україна живе в умовах, де гнучкість – це не просто перевага, а квиток на виживання. Ми не можемо дозволити собі бути дубовими – треба бути, як пластилін: гнутися, але не ламатися. Між стратегічною адаптивністю та "біганиною без голови" є тонка межа – перетнеш її, і все, ти вже не шахіст, що прораховує ходи, а голуб, який насрав на дошку, перевернув фігури й гордо пішов, думаючи, що виграв.

Світ більше не грає за старими правилами. Тут виграє не той, хто сильніший, а той, хто встиг першим перевернути шахівницю й оголосити, що тепер граємо в покер.

"Є така емпірична закономірність: середня тривалість життя дуже зростає в лінійній залежності від витрати енергії на душу населення. Тому видається, що в сенсі людських жертв і людських страждань відмова від виробництва більших кількостей енергії на душу населення це теж вбивство. Тільки вбивство в інший спосіб", - академік Андрій Сахаров, 1989 рік.
Знищення української енергетичної інфраструктури - прорахована складова російської геноцидальної політики.

Коли в один день записуєш два ефіри із умовними заголовками "Трапм здасть Україну" і "Трамп врятує Україну", це скидається на когнітивний дисонанс. Насправді це про базовий принцип журналістики - мультиперспективність, багатогранність. Тобто, даєш висловитися різним, чуєш різні думки, на виході - різне.

Для багатьох така журналістика сьогодні - когнітивний дисонанс, розгубленість, гідазепам, безсоння, депресія, феєрверк на Академі, алкоголізм, ДТП, суїцид, апостол Петро.

З іншого боку, пропаганда в дусі "два-три тижні", як показують цифри, здулася - нікому Телемарафон погоди не робить.

Тому радію, коли не бачу активності в мережі, коли немає вподобайок, коментарів. Є надія на те, що люди випили чай, сплелися одне з одним під ковдрою і сплять, існують поза каруселлю.

«Ти не можеш втратити те, що належить тільки тобі, але вічно втрачаєш те, що належить тобі разом із іншими».
Юрій Лейдерман.

Коли автовідповідач якоїсь контори каже мені «Залишайтесь на лінії, нам важлива ваша думка», я не маю сумніву в його щирості. Бо з тим, що моя думка важлива, згоден із самого дитинства.

Alexey Kuzmich is a significant figure in contemporary Eastern European and global art. In his practice, Kuzmich advances the tradition of artistic activism that emerged after World War II as a rethinking of the humanistic role of art in response to its instrumentalization by totalitarian regimes and consumer society. Kuzmich’s art serves as a critique of social and institutional structures, continuing the line of Joseph Beuys, Orlan, Marina Abramović, Oleg Kulik, and Pussy Riot. Furthermore, Kuzmich reestablishes the ontological connection of performance art with art history, countering the global trend of reducing it to mere political statements. Kuzmich’s work engages naturally and logically with the Enlightenment tradition, libertinism, and the sociology of Georges Bataille, Jean Baudrillard, and Alain Badiou. The development of civilization, democracy, and humanism is inherently tied to breaking taboos. The era we now refer to as ‘new’ emerged from the drama and sacrilege of the French Revolution. This context must be considered and respected when evaluating the work of artist Alexey Kuzmich. He is among the few today who embody the Voltairean audacity of doubt.

Хочете ви того, чи ні, інформаційна доба настала і жити доведеться саме в ній. Людина не народжується з інстинктом чистити зуби чи мити руки, ці звички отримуються через вишкіл, бо гігієна необхідна для виживання. Так само маємо призвичаїтись до гігієни інформаційної - для здоров'я власного, нашого оточення та країни. 2014-го Олександр Ройтбурд написав роботу “Передчуття гібридної війни”, через химери та покручі зобразивши те, що відбувається в нашій свідомості під атакою фейків та маніпуляцій. Тоді ще не було розповсюджене поняття ІПСО, проте Україна стала першою державою, втягненою у війну нової доби - гібридну. Де вбивають не лише зброя та пропаганда, а й новітні технології продукування та розповсюдження викривленої інформації, масової зброї емоційного ураження. Курс Оксани Мороз “Інформаційні операції під час війни” необхідний, як щеплення проти ковіду. Тут - про кролячі нори Ютюбу, концентрацію паніки в соціальних мережах, пастку прагнення знаходити прості рішення складних проблем, механізми роботи ботів, створення дутих авторитетів та навички критичного сприйняття інформації. Будьмо уважні! https://courses.zrozumilo.in.ua/courses/course-v1:eef+EEF-037+June23/about

courses.zrozumilo.in.ua

Інформаційні операції під час війни: як розпізнати та вберегтися?

Цей курс – про те, як критично сприймати інформацію, розпізнавати, де нами найчастіше маніпулюють, та бути стійкими до пропаганди.

«Неможливо бути розумним узагалі - а лише в контексті обставин».
Олег Кришталь. «До співу пташок».