"Різдвяний Марафон Тропів від UWURead! 🎄"

Подробиці можна почитати в ікс

Ідеали | tw: body horror, self harm | #проза

:.｡. .｡.:･゜ﾟ･*☆

ㅤТи постійно нагадуєш про свої ідеали. У будь-чому – конкретна особа. Кожного разу все одне й те саме, що вже остогидло слухати ці розповіді.
ㅤЗгадуєш. Згадуєш. Згадуєш.
ㅤСкладається враження, що це ім'я ти викарбував собі на підкірці мозку. Тільки про це й мова, що про ідеальний устрій цієї людини. Тільки про неї, лише про неї.
ㅤБільше нікого не існує.
ㅤА ідеали ж крихкі й ламаються швидше за карамель, що ти вбачаєш у кольорі її волосся. Хоча з останньої зустрічі воно стало кривавим. І всі ж чудово знають, що їй так личить цей колір. Вона ж ідеальна.
ㅤТа варто зазначити, що є таки час, якщо розглядати карамель ще гарячу. Ідеали так тягнуться крізь наше життя, звиваються й вигинаються. Стають тонкими, майже прозорими, та повністю сіткою вкривають буття.
ㅤІ найгірше з усього, що хтось під них таки прогинається. Спочатку – картинами на зап'ястях, потім на стегнах і в будь-яких фарбах. Ховають червоний.
ㅤПотім – вирізанням фігур із власного тіла. Отруєними, для зміни кольору, очима. Розрізані губи, розпороті вилиці, перетиснутий бинтами живіт – тільки б скоріше втиснутися в той клятий зовнішній світ.
ㅤЛамати ж систему занадто важко, тож більшість обирає пливти за течією.
ㅤА потім карамельна сітка остигає, набуває неймовірного блиску. І все ж, із часом її хтось ламає. Випалює вже й найменші очікування.

:.｡. .｡.:･゜ﾟ･*☆

Рік добігає кінця ~~а з ним і адекватність нашої кукухи~~, тому давайте побудемо трошечки silly і поміркуємо, які ред і грін флеґс ми (як райтери) маємо. Хто не шарить — грін це значить топчик красави, ред це значить нот майндфул, нот дем'юр.

Діліцця у хтві та блю під теґами #райтфлеґ та #укррайттиждень. Наступного тижня оберемо найкращий (з нашої суб'єктивної точки зору) пост і розмістимо на каналі 😉

Про #укррайттиждень 👀

Як потрапити з постом в укрфф канал? В твіттері все було просто - теґ = ретвіт, в блюскай діє така ж сама схема.

В телеграмі все трошки складніше.

https://t.me/ukrwriteractivist/7467
Існує гілка куди ви можете скинути пост з посиланням та описом вашої роботи,

я це помічу і репостну сюди.

УВАГА.
перепоститься все, що буде в пості. разом з позначкою автора, тобто від кого це переслано. тому якщо ви не хочете світити свій телеграм тут, позначте це в гілці ОКРЕМИМ ВІД ПОСИЛАННЯ НА РОБОТУ ПОСТОМ, щось накшталт "анонімно",

тоді пост буде виглядати як будь який від імені каналу.

Так, всім привіт 👀

#Августус_Ланґе
#Санда_Ланґе
#канон

Попередження: оральний секс між хлопцями яким по 17 років

— Г-гус..
Хлопець червоніє і сіпається, коли одноліток торкається його талії рукою. Це його однокласник, який йому вже довго подобається. І.. як виявилось, це було взаємно.
Ну а цей одноліток, якого звали Августус Ланґе, тихо зітхає. Він хотів бути обережним, але боявся все ж якось нашкодити. Тому відсторонився трохи схвильовано дивлячись на свого хлопця.
— Семе, все добре?
Вони сидять на ліжку у кімнаті Сема, поки немає батьків вдома. Хоча, по правді кажучи вони повинні готувати проєкт для школи, тому що їх поставили у пару, та коли це не просто пара однокласників, а люди в стосунках, буває трошки тяжко сконцентруватися. Ще й підліткові гормони в обох стрибають вище голови і проєкт пішов кудись на задній план.
— Ох.. ні, просто.. сам розумієш, ти перша людина з якою у мене стосунки. І я..
Темненький хлопець ніяковіє і нервує. Це справді перші стосунки, ще й з хлопцем, і він боявся якось накосячити або накосячить Августус. І тим паче батьки повинні через кілька годин повернутися додому..
— Трохи хвилююсь.
Тихо закінчив Сем свій маленький монолог, непомітно зітхаючи й перебираючи пальцями, через нерви.
— Я розумію. Я сам нервую. Але якщо ти чогось не хочеш, то обов'язково кажи! Добре?
Світловолосий Ланґе мило усміхається та обережно торкається руки свого хлопця, аби заспокоїти його. Він притулився до його плеча та вже трошки тихіше додав ще пару слів.
— Я не хочу зробити, щось що тобі не сподобається, тому що.. люблю тебе.
Це прозвучало наче котяче муркотіння. Миле та турботливе. Августус просто не міг не бути турботливим до свого хлопця, якщо справді дуже сильно любив.
Він обережно припіднявся та взяв Сема за підборіддя. Він мило усміхається і трошки наближає своє обличчя, до обличчя свого партнера.
— Можна я..
Але він не встиг закінчити фразу, тому що Сем і без того все зрозумів, сам подавшись вперед, аби першим поцілувати Августуса. Поцілунок двох хлопців, які вперше у житті мають стосунки, був ніяковий, невпевнений, але насправді щирий. Через пару хвилин саме Августус відсторонився, тому що у нього банально закінчилось повітря, і було незручно продовжувати поцілунок.
— Ти милий, коли перший щось починаєш.
Усміхаючись каже той з почервонілими щоками, від того що відбувається, це було насправді так, приємно, і наче відбулось щось дуже інтимне. Хоча вони й раніше цілувалися, але раніше це були лише швидкі поцілунки у щоку чи губи, але не такі довгі як зараз.
— Бляха, припини, Гусе..
Тихо сопе Сем намагаючись сховати погляд десь у стороні. Такі фрази від Августуса вводили його у певний ступор, як і зараз. Просто через те що було незвично таке чути. Але достатньо приємно, аби було бажання почути таке знову.
— Чому? Тобі не подобається?
Августус неголосно засміявся торкнувшись щоки Сема. А потім притулив своє обличчя до його щоки. Він любив таку тактильність, неймовірно сильно. Якісь такі ніжні й турботливі обійми як, тоді коли він обійняв Сема за талію, трошки притискаючи до себе. Гус просто хотів затискати партнера так, аби це було відчутно! Не міг він з собою щось поробити, коли основна з мов кохання це саме тактильність. Дотики, обійми, тримання за руки тощо.
— Подобається, але це..це ніяково..
Все ж відповідає Сем тихо здригнувшись від дій Гуса, що притулився лобом до його щоки. Тендітна рука обережно лягла на плече Сема, повільно гладячи його.
— Я..кхм, слухай, я..
Августус почав запинатися у своїх словах, через те що не знав як спитати про це, тому що відчував себе дуже ніяково. І це м'яко сказано.
— Га?
Сем розгублено дивитися на свого хлопця, який запинається у словах, і хвилюється, не знаючи як щось сказати. Але через кілька хвилин вагань, Августус випалює, з неймовірно почервонілим обличчям, від сорому таке питати, але йому здавалося нелогічним щось робити «таке» не спитавши.

примарна рука обережно проводить поверхнею дзеркала, на якому раптово сколихаються своєрідні хвилі. зовсім скоро в ньому можна побачити дещо інше, аніж відображення вже давно знайомого офісу. двоє старших людей із посивілим волоссям сиділи на пошарпаному часом дивані. тримаються за руки, та й із такою любов'ю поглядають одне на одного.

чарльз мимоволі усміхається, навіть не помічаючи, як з кутика ока стікає поодинока сльоза.

дім, до якого вже не повернутися, як би не волів. нехай він був неідеальним, подекуди [в чарльзовому випадку — завжди] суворим. так, роуленд не застав батьківського щастя. ба більше, завжди вважав себе головною причиною їхніх непорозумінь. відчуття провини переслідує його неначе тінь; тому байдуже, чи ти мертвець — знайде всюди.

привиди не відчувають фізичного болю, але потерпають від емоційного не менше, ніж живі. і туга в чарльзовому серці відгукується тривожним йоканням.

єдине його бажання — бути серед них, аби пізнати радощі цього світу. він був позбавлений цього занадто рано, коли ще не встиг розсмакувати ані солоду, ані гіркоти дорослішання. що те, що інше неначе вислизнуло з рук, розбиваючись на друзки. то ж треба, загинути в шістнадцять, як той мученик.

...як це, бути живим?

із роками пам'ять стирає, здавалося б, непотрібні спогади.

смак улюбленої пасти він вже й не згадає зовсім. а як скуштує зараз, то одразу ж відсахнеться; їжа для примар — як клятий пісок, чи як би іронічно не звучало, мов мертвому кадило. та й воно недивно, їхнє існування не залежить від цього ніяк. фізична оболонка вже роками гниє десь у сирій землі.

ніжні доторки, легенькі цілунки по всьому обличчю. повільно забуває обличчя тієї, що віддавала йому любов, що вже казати про її шкіру та м'якість вуст. нічого не пам'ятає, але знає точно — свого часу вона дарувала йому відчуття спокою.

чимала колекція касет, кожну з яких прослуховував по колу з десяток разів — хоча б щось закарбувалося далеко-далеко в підсвідомості й час від часу вигулькує на поверхню, мимохіть змушуючи декого поринути в минуле.

все це — неначе соломинка, за яку чарльз хапається до останнього. немов вона здатна прокласти шлях, відмотати час назад, до того трагічного дня, коли доля вирішила передати роуленда в руки смерті.

#deadboydetectives@eerieerie
#charlesrowland@eerieerie

🍂 Із затримкою, проте публікую листопадовий топ АО3!

Всього за місяць ми опублікували або оновили 636 робіт українською, зокрема 65 напрямку фем, 143 гету, 110 джену та 382 слешу.

Це буде перед-передостанній топ, який я складатиму найближчим часом. Наприкінці грудня я підготую грудневий та річний топ, після чого візьму перерву на перепочинок. Тож встигніть опублікувати свою роботу, щоб потрапити в топ цього року)