⬆️⬆️⬆️
Закликаємо виступити зі зверненнями до Кабінету Міністрів і до широкої громадськості конференцію студентів КНЛУ і первинну профспілкову організацію. 

Викладачі, студенти, співробітники Київського національного лінгвістичного університету! Прокиньтеся! Ваш завтрашній день залежить від ваших сьогоднішніх дій. Робіть відозви в колективах, скликайте органи громадського самоврядування, спрямовуйте звернення до Кабінету Міністрів України! Поширюйте це повідомлення у соціальних мережах, не дайте рейдерам захопити єдиний у країні Лінгвістичний університет!

РЕЙДЕРСЬКЕ ЗАХОПЛЕННЯ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Починаючи з березня цього року Міністерство освіти і науки України руками заступника міністра Михайла Вінницького, вступивши у злочинну змову з виконувачем обов’язків ректора Київського національного лінгвістичного університету Романом Васьком, активно взялося до легітимізації процесу рейдерського захоплення Київського національного лінгвістичного університету з його ліквідацією і подальшим приєднанням до Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). Платою за це є висока керівна посада для в. о. ректора Романа Васька у структурі НаУКМА. Фактично ми маємо ситуацію, коли в.о. ректора Р. Васько вичерпав подальші легальні можливості перебування на посаді ректора (він здійснював повноваження протягом 14 років) і продав університет за посаду в новій структурі. Вигода НаУКМА  – чотири корпуси майже в центрі міста, чотири гуртожитки (не на Троєщині і не у Ворзелі). Вигода заступника міністра М. Виницького також вельми прозора: повернутися на посаду віцепрезидента до збільшеного НаУКМА після того, як його все ж таки попросять з посади заступника міністра з огляду на всі його «реформаторські» досягнення. Очевидна й вигода в.о. ректора Романа Васька. А от у чому вигода студентів, викладачів та співробітників Київського національного лінгвістичного університету? Сюрприз: її просто немає! Заради особистих цілей однієї людини ліквідується університет, який налічує 75 років історії, який не є банкротом, який без затримок і в повному обсязі платить зарплати, податки, комунальні платежі, який пройшов акредитацію усіх освітніх програм. Єдиний університет в Україні, який спеціалізується на викладанні іноземних мов, який має свою унікальну нішу у вищій освіті, наукові та методичні школи, який стабільно набирає свого студента.
Рішення про фактичну ліквідацію Київського національного лінгвістичного університету було буквально «прочавлене» в.о. ректора Р.Васьком через вчену раду університету в серпні. При цьому засідання вченої ради проводилося у закритому режимі, на нього не були запрошені, наприклад, завідувачі кафедр, які зазвичай запрошуються; не було онлайн трансляції, хоча зазвичай вона проводиться. Вчена рада університету і в.о. ректора Р.Васько вочевидь перевищили свої повноваження, оскільки ухвала щодо реструктуризації університету з фактичною його ліквідацією не входить до їхніх повноважень. Не було жодного рішення від Наглядової ради університету, хоча за Статутом університету саме вона має приймати рішення щодо ефективності діяльності університету. І найголовніше – не було жодної комунікації з трудовим колективом, жодне рішення не виносилося на порядок денний конференції трудового колективу – вищого органу громадського самоврядування університету. Рішення не було погоджено з органами студентського самоврядування, з первинною профспілковою організацією, не обговорювалося в колективах кафедр і факультетів. Отже, маємо справу з типовим рейдерським захопленням університету, який багато років успішно функціонує і для ліквідації якого немає жодних підстав, а є лише жага влади однієї людини, яка  посинілими пальцями намагається утриматися бодай за якесь владне крісло.
Якщо колектив Київського національного лінгвістичного університету протягом найближчого тижня не вживе термінових заходів щодо припинення реалізації цього ганебного рішення, до середини вересня буде видано постанову Кабінету Міністрів про приєднання, і Київський національний лінгвістичний університет припинить своє існування протягом наступних 3 – 9 місяців. Поки є можливість, слід створити ініціативну групу, скликати конференцію трудового колективу й шляхом таємного голосування оцінити рішення вченої ради, а відтак звернутися напряму до Кабінету Міністрів України з вимогою припинити незаконне рейдерське захоплення Київського національного лінгвістичного університету, адже жодних об’єктивних підстав для приєднання Київського національного лінгвістичного університету до НаУКМА немає.
⬇️⬇️⬇️

Цікаво, у чому знаковість події?

Наскільки знаково те, що документи на посаду ректора подала людина, яка звела нанівець міжнародну роботу на посаді профільного проректора?

Наскільки знаково те, що ця сама людина не продемонструвала жодного вагомого результату на посаді проректора з розвитку інфраструктури?

Зрештою, наскільки знаково те, що в Лінгвістичному університеті, який міцно застряг у періоді застою вісімдесятих років минулого століття, документи на посаду ректора подає людина 62 років, яка у XXI столітті не вміє користуватися соцмережами й насилу розбирається у функціоналі смартфону? Навіть про "знакову подію" він інформує не сам, а через офіційний канал одного з факультетів (хм, а чи не попахує це адмінресурсом? ?)

Це дуже знаково, це вагомий крок до інноваційного розвитку й майбутнього  університету.

Якби проректор Максименко відремонтував спорткомплекс - це дійсно було би знаково, але результату анонсованого ремонту ми так і не побачили. Напевне, треба бути менш гучними на словах і більш гучними у справах.

В університеті є молоді, талановиті й амбітні молоді люди, ще не зіпсовані тривалим перебуванням при владі. Однак коли дивишся на імена тих людей, які вже оголосили про подання документів на вибори, розумієш: це буде вибір кращого з найгіршого. До кінця терміну подання документів на посаду ректора є ще близько трьох тижнів. Можливо, університетові ще пощастить. Якщо ці вибори, звичайно, будуть.

До речі, щось нічого не чутно про роботу групи, яка вже місяць як створена для визначення стратегій розвитку університету. Не знайшли стратегій? Чи просто не шукали? ?

Знищення Київського національного лінгвістичного університету

Коли ми в наших постах вище писали про необхідність об'єднання з іншим університетом і про те, що вступникам не варто вступати до Лінгвістичного університету, загалом, це була іронія — гірка, але іронія. Ми натякали на те, що за університет потрібно боротися до кінця, адже це наша альма-матер, вона заслужила щонайменше спроби такої боротьби. Ми навіть не сподівалися, що керівництво університету наші дописи візьме за керівництво до дії. Але так сталося. Ректор із своїм кодлом вирішив цинічно легалізувати свої сепаратні домовленості з Міністерством і Могилянською академією, зробити вигляд демократизації процесу. Завтра на засіданні вченої ради буде створено "робочу групу", яка начебто "шукатиме перспектив розвитку КНЛУ в умовах трансформації системи закладів вищої освіти України". А далі комісія пошукає і скаже — о, знайшли: Могилянська академія (до речі, не маємо нічого проти Могилянської академії, КНЛУ до неї, як до неба рачки — дякуємо за це, Романе Володимировичу і Мирославе Івановичу). Усе демократично, і ректор з чистими руками: "це не я вигадав, це робоча група знайшла саме такий шлях "перспективного розвитку. Я взагалі не хотів, це робоча група". А ті люди, які увійшли до складу "робочої групи" — то і є ті запроданці, які потім, зрадивши університет, отримають свої 30 срібників у вигляді керівних посад на новому факультеті (чи інституті), на який вони перетворять "славетний київський Ін'яз" (це цитата із виступів проректора Солов'я).

Текст проекту ухвали, який ми отримали від студентів — членів ученої ради, у вкладеному файлі: почитайте прізвища юд місцевого розливу і здивуйтеся — жодного незалежного кандидата, жодного незаангажованого представника від студентства: Васько із Солов'єм, які довели університет до повного зубожіння, очолюватимуть процес завершення знищення університету; проректор Корольова, яка наче лялькою керує безхребетним ректором; проректор Максименко, який до недосяжних висот розвинув міжнародні зв'язки, а заразом із ними і матеріально-технічну базу університету; видатний академік Бондаренко, який наче флюгер готовий повертати язика в напрямку кожного повороту філейної частини ректора;  декани, які мали би битися за свої факультети, але вони спокійно здають їх (агов, декани, Васько із Солов'єм вас кинуть, як кинули десятки людей до вас — жоден із вас при владі не залишиться), Марина Охріменко, яка хіба що місяць як декан — і вже здає свій факультет, Сорокін, якого багато хто бачив як майбутнього ректора: за яку посаду продався він? Ганьба кожному, хто увійде до цієї групи. Ганьба кожному, хто підніме руку за створення цієї групи (чи підняття рук не буде? Цікаво, чи вистачить волі на проведення таємного голосування, аби ми побачили реальну підтримку цієї шайки руйнівників?). Невже ніхто з членів вченої ради, ніхто з викладачів і студентів не стане на захист університету? Якщо так, знайте — ви не вчена рада, ви скупчення лярв, іншого визначення для вас немає і не буде.

Сьогодні від наших колег із студентської колегії НУ "Києво-Могилянська академія" отримали інформацію про те, що на рівні Міністерства освіти і науки України погоджено рішення про оптимізацію Київського національного лінгвістичного університету шляхом його приєднання до НаУКМА. Відповідна постанова Кабінету міністрів буде прийнята одразу після закінчення поточної вступної кампанії.

Те, що історія Лінгвістичного університету завершується, стало очевидним раніше: щонайменше тоді, коли були оголошені вибори ректора без дати цих виборів. Зрозуміло не лише нам, а й багатьом людям, які стежать за розвитком ситуації у вищій освіті. І ми про це вище писали.

Ця ситуація не викликає жалю. Лінгвістичний університет, без сумніву, заслужив на ліквідацію: попри те, що вже давно зрозуміло, куди йде ситуація, жодна людина з адміністрації університету, жоден декан, завідувач кафедри, жоден викладач чи представник студентства не виступив на захист університету й проти свавілля Міністерства. А люди, які перебувають при владі в університеті, безсумнівно, вже отримали теплі місця у новій струтурі. Хіба їм є справа до історії і традицій університету? Своя сорочка... Рішення формально має бути підтримане вченою радою університету: почуємо, хто що скаже і хто потім опиниться на яких посадах. А також побачимо, чи є в університеті хоч одна людина, яка подумає не про свою шкуру, а про сотні й сотні людей, які поклали життя на розбудову університету. Побачимо заразом, які очі робитимуть ті, хто довів університет до межі ліквідації і за які посади в новій структурі вони продали 75 років його історії.

А ще інтрига: коли ж ректор повідомить колектив викладачів і студентів про таку перспективу, адже ми жодної секунди не сумніваємося у тому, що він брав активну участь у цій багатоходовочці, і він точно ображеним не залишиться. Можемо побитися об заклад: це інформування відбудеться напередодні рішення Кабміну, а через вчену раду ухвалу протягнуть тихенько, без зайвого шуму. Утім, як завжди: учена рада Лінгвістичного університету не має своїх рішень, відмінних від рішень адміністрації.

Нині маємо три - чотири місяці, аби попрощатися з Лінгвістичним університетом. А вступникам радимо добряче подумати: чи є сенс вступати до університету,  якого вже фактично не існує.

Закінчився лютий місяць. Було б цікаво знати, чи закінчився і чим закінчився славнозвісний ремонт спорткомплексу https://t.me/knlu_inshiy/68. Ми чекаємо звіту від проректора з науково-педагогічної роботи і розвитку інфраструктури професора Анатолія Максименка, адже це важливий інфраструктурний проєкт, й університетська спільнота хоче знати, у що саме були вкладені гроші університету.

Telegram

КНЛУ їнший

Ні, це не Лінгвістичний університет ***😁*** Це фотографії  окремих відремонтованих приміщень дитячо-юнацької спортивної школи одного з невеличких містечок Київської оласті. До чого це? - спитаєте ви. А ось до чого: На Prozorro опублікована інформація про те, що…

Одним із найважливіших аспектів успішної діяльності будь-якої установи, організації, підприємства є призначення на посади людей, які є фахівцями саме в тій сфері, за яку вони відповідатимуть, і які мають щонайменше необхідну кваліфікацію, а якщо йдеться про керівні посади — бажано ще й досвід відповідної роботи. Київський національний лінгвістичний університет у цьому плані являє собою унікальне явище: дуже часто на посади призначаються люди, які за своїми якостями цим посадам не відповідають, але є чимось зручними для ректора. Цілком зрозуміло, що коли йдеться про викладання французької мови, то в аудиторію має зайди людина, яка за дипломом є викладачем французької мови; коли йдеться про професійного водія, то за кермо має сісти людина, яка щонайменше має водійське посвідчення і хоча б пару років досвіду кермування; коли йдеться про завідувача кафедри, наприклад, методики викладання іноземних мов, то ним має стати доктор (чи хоча б кандидат) педагогічних наук, який спеціалізується у сфері методики викладання іноземних мов. Погодьтеся, було би дивно, якби ми поставили професійного водія завідувати кафедрою методики, а коменданта гуртожитку — деканом факультету.

Цікаво, а кого ж тоді потрібно призначати на вищу керівну посаду, пов'язану із здійсненням господарчої роботи (в університетах це зазвичай проректор — з господарчої чи адміністративно-господарчої роботи)? Чим має займатися такий керівник? Його функції — будівництво, ремонти, системи опалення, водопостачання, подання електрики, меблі в корпусах і гуртожитках, забезпечення прибирання території і приміщень тощо. Цілком очевидно, що тут має бути людина з досвідом роботи завгоспом, інженер, будівельник, прораб, причому з хоча б якоюсь профільною освітою. Кого ж призначають на таку посаду в Лінгвістичному університеті (наприклад, за останні десять років — це можна побачити, проаналізувавши історію сайтів, старого й нового, їх можна познаходити в Інтернеті)? Відповідаємо: учителя праці (власне без досвіду роботи учителем праці), колишнього бухгалтера, колишнього міліціонера, колишнього військового. І вишенька на торті — доктора педагогічних наук, професора французької мови Анатолія Максименка. Під нього персонально було створено дуже гібридну посаду проректора з науково-педагогічної роботи і розвитку інфраструктури (при цьому цікаво було би знати, у чому саме полягають його функції як проректора з науково-педагогічної роботи, але з'ясувати це не вдасться, оскільки ректорат університету не дуже "страждає" на забезпечення інформаційного фідбеку й більшу частину рішень приймає кулуарно, тому у відкритих джерелах не знайти інформації про те, які саме науково-педагогічні функції покладаються на цього проректора на фоні інших проректорів: з навчально-виховної роботи та з наукової роботи і міжнародного співробітництва).

Чому ми дивуємося, що господарство університету в такому плачевному стані? Чому ми дивуємося, що в одному з гуртожитків багато років не працюють газові плити на кількох поверхах, і студенти мусять ходити готувати їжу на інші поверхи? Чому ми дивуємося, що витік газу в гуртожитку "лікують" лише провітрюванням, а в критичній ситуації — відключенням і консервуванням плит? Чому ми дивуємося, що в гуртожитку більш як пів року не можуть встановити пральні машини, хоча два проректори (попередній і нинішній) обіцяли нам зробити це буквально зараз? Чому ми дивуємося, що в корпусі тече дах і заливає книжки й комп'ютери? Чому ми дивуємося, що переважна більшість аудиторій у страшному стані? Навіть хол головного корпусу і значна кількість його коридорів (наприклад, третього поверху, де є деканат факультету германської філології і перекладу) перебувають у тому стані, в якому їх побудували й здали в експлуатацію у сімдесятих роках минулого століття. Тут немає чому дивуватися. І добре, якщо йдеться лише про професійну некомпетентність, а не про спроби погріти на цих роботах власні кишені.