нумо реакцій більше

Розраховую на ваш актив 🫶

Гаряча вода стікає по плечах
Нагадуючи знову і знову цей день.
Думки божевільні, скакають від теми до теми
Не роблячи фокус на жодній з проблем.

Лиш купа провин, образ, звинувачень
І місця не стане у серці моїм.
Від болю попросту груди спирає
Як квіти поля, безпечних лугів.

Коли уже шкіра червона від кип'ятку
А стан уже на межі.
Ти не плач, божеволій
Звинувачуй у всьому її.

Та покотяться сльози очима
Знову усе не так.
Лиш твої бляха кляті очі
Стоять у моїх очах.

В дитинстві, щоб ведмедик сказав «люблю»
На нього б, натиснуть було
А зараз... Люблю не звучить
Уже ніколи не буде того.

Не признаюсь собі я уже ні в чому
Хоча розумію, віддаю себе на дарма
І шкіра роздерта до крові
Каже мені .. «іди, відпускай»

13.11.24

Яременко Вероніка

#вірші

перемога

140 😭❤️

Ще зовсім трішки і 140 😭😭
Як я вас люблю😭❤️

Реакції будуть ?🥺

*Колись ми будемо один для одного,
Більшими, аніж зараз.
А поки, я просто дивлюсь,
Бачу те, що ще не помічала.

Так знаєш, цікаво усвідомлювати
Що подобається в людині.
Наприклад, родимка
Прямо під оком на обличчі.

І ці усі дрібні деталі,
Складають образ в голові.
Хто ти, і що читаєш,
Що кажеш перед сном мені.

І знаєш, просто розумію.
Ти справжній, такий, яким я бачу
З кожним разом все сильніше,
Не хочу більше відпускати.

А поки, я все ще дивлюсь,
У твої безмежні карі очі.
Згадую причини
Чому насправді тебе хочу.
2.11.24.*

Яременко Вероніка

#вірші

привіт, я кіт-гість

Навчатись спокою

Знов набирать у човни покою
і розуміть новіш всі рядки.
У батька брати дух і ясність
до неньки линуть по поради.

І знов перевернутим до стель
научуватись спокою у них.
І линути в нірвани передоз,
щоб світові корись без покор.

Я знов пишу рознівечені думи,
навчатимусь старому до труни.
Я поважаю світ, в якому
ніколи не жить мені.

Повторно долатиму сенси глибин,
знаходячи нові й нові.
Як же я люблю брудний світ,
який хоч дав мені зразки.
11/10/24
#вірш
/таке в доробку, змінювати не хочеться просто присвята усьому/