я прошу тебе, лише не зникай
не тікай з мого поля зору.
знати про себе бодай щось вже давай
не хочу топитись у болю.

задихаюсь в небачені всього
не знаю ймовірних подій.
я дуже втомилась від цього
тону в ілюзіях марних надій.

хочу спокійно жити з тобою
нудним та спокійним буттям.
мені вже справді дуже набридло
будити сусідів постійним виттям.

я наче покинута кицька
шукаю опіку й тепло.
чому всі ці негарзи і горя?
за що нам це данно?

опорою буду, я скелею стану
як треба буде - у пекло піду.
проте, тебе, моє серце
я ніколи не залишу.

-жінка в чорному

якби хлопці вміли про мене писати :

я й не знав, що крига вміє кохати
не бачив таких ще очей.
віддав би усе, щоб тебе, сонце, мати
не просто провести пару ночей.

чому саме я потрапив під обстріл?
з твоїх кришталевих мечей.
я віддав тобі серце, бери хочеш душу
нехай буде це твій трофей.

обіймаю морозну пустелю
я бачу, не любиш мене.
скажи мені, мила, чому ти не бачиш?
наскільки кохаю тебе.

ти знову плачеш, знову сумуєш
я знаю про що я кажу.
ми з граєм з тобою у спільні ворота
проте, я знаю межу .

кохаєш його, не можеш забути
поки я поруч сиджу.
промовчу і я, так буде ліпше
бо я полюбив сніжинку чужу.

ніколи не чув від тебе підтримки
я знаю що, я просто друг.
люблю дивитись в твої палаючі очі
хоч в цьому немає моїх заслуг.

-жінка в чорному

чому ти фізично зник
а ментально досі тримаєш.
так сильно набрид нічний крик
про який ти нічого не знаєш.

мені столо дуже боляче спати
щоночі я бачу тебе.
навіщо приходиш? чого ти бажаєш?
і чи бачиш так саме мене?

я знову цілую тебе на папері
на рядочках своїх віршів.
не дуже приємно тебе тут обіймати
краще було б посеред дощів.

відколи ми стали такі незнайомі?
де ділись усі ніжні слова?
зараз я сплю закутана сумом
погрязла в пітьмі наче сова.

втомилась у снах говорити з тобою
наважусь взяти за руку лиш там.
моя підсвідомість каже : «кохаю».
а я даю їй за це по губам.

-жінка в чорному

поговоримо про закулісся кожного мого вірша, а точніше я покажу.

Збірка моєї лірики «Сам’а» певно буде найінтимнішою та найважчою для мене особисто. Ніколи раніше у мене не було настільки чуйний та сильних віршів.
В кожному описано те, що я відчуваю.

Нині я переживаю один з найпереломніших моментів у своєму житті.
Ще один урок, трясця)
Справді, такого трешу у мене не було ніколи.
Це можна помітити по кількості віршів, та швидкості їх написання .

Мені, до речі, дуже прикро, що саме в такому стані я пишу найкраще?

Проте, після закінчення цього періоду, я твердо зможу заявити, що зроблена з найміцнішою на світі сталі.

А поки, читайте вірші та підтримуйте мене публікуючи їх
цьом❤️

-жінка в чорному