легко відмовитися від землі, в якій ти не ховав нікого або важко жити на цвинтарі
легко відмовитися від землі, в якій ти не ховав нікого
під ліхтарем не любив і на ній не кохав ніколи

від неба, в якому не губився

від стежок, якими не ходив до школи

о-тя-мся!

вклонись першій любові,
вшануй її запах,
колір,
природу.

важко вшановувати те,
чого не було ніколи

а ти бери і вшановуй.

заради мʼякості трави,
якої торкались твої босі ноги,

заради смаку води.

заради свисту кипіння чайника вдома.

там, де з тобою балакало кожне вікно панельки,

там де ніколи не мовчала темрява.

а навіть коли й мовчала!

навіть коли мовчала,
ви все одно розуміли один одного.

і так було не тільки з нею.

до тебе так щиро мовчали дерева,

так тихо мовчало небо,

так гучно мовчали люди,

і ви все одно розуміли один одного.

ми так багато ховали, що весь дім наш - цвинтар,
похованих мрій земля.
а жити на цвинтарі - важко.
завжди бачиш згадки про людей,
завжди думаєш про людей,
а про них щоб думали - треба.

важко жити на цвинтарі,
але як корисно.

а тепер стоїш десь далеко,
куриш цигарку,
згадуючи той день,
коли казав,
що не палитимеш,
й шепочеш:

«легко відмовитися від землі,
в якій ти не ховав нікого…»

любов та держава - наші найгучніші гасла
чим далі на схід, тим небезпечніше.
і це триває доти, доки схід не стає заходом,
і чим далі життя йде сходом - я зараз зовсім не про географію,
тим більше хочеться побачити власну,
власну фінальну хореографію.

хореографію своєї смерті.

в кінці життя хуйово, коли нема що згадати.
а ще гірше, коли нема що забути.
а забути є що.
забути ту зиму. найхолоднішу для сорока мільйонів зиму.
можливо, комусь ту зиму треба таки згадати.
згадати і ніколи не забувати,
жити з цим спогадом, як місяць живе з сонцем.
як життя живе зі смертю.
як літо живе з зимою.

про зиму.

деякі холодні прогулянки виявилися теплішими за всі літні.
ти.
ти памʼятаєш про зиму не лише погане.
просто
ти
забув це.
або забула.
то сиди і згадуй.

я настільки тебе кохаю, що буду першим, хто розповість
як там, після смерті.
для цього доведеться померти першим.
а зараз в коханні по іншому ніяк.
я підготую все нам там - в пеклі,
і зорі,
і голі гілки дерев,
і …
на вході башта, напис та арфа,
під арфу в пеклі читай.
читай вголос, бо
ми задля цього померли і задля цього жили.
читай в голос, кричи, щоб почули всі 40 мільйонів про які ми балакали вище

читай, кричи, надривай голос, точно як я і просив
«любов та держава - наші найгучніші гасла.
між війною й миром обирай війну,
потім молись, щоб вона не настала»

але була тиша. ти не читала.
я один був в пеклі. ти, певно, потрапила кудись в інше
синонімів пекла я не знаю,
знаю антонім. була тиша
ти не читала. я один був у пеклі

На Колимі запахло чебрецем
і руто-м’ятою, і кропивою.
Кохана сестро, дякую! З любов’ю
паду в про тебе спогади лицем.
А й спогади: сліпна коротка мить,
і ти в сльозах — обранена об мужа.
Квадратний отвір вахти, і байдужа
сторожа. І дрібненький син кричить:
“Татусю, до побачення!” А ми
вдивляємося в те, що не екрані
яви чи снива. О мої кохані
розлучні лада, як вас світ гнітить
об вас обпертий. Від рамена — крик,
високий зойк — у дві гінкі долоні,
неначе рури, мов многоколонні
голосники атлантових музик.

Василь Стус

я це довго не міг дописати

спочатку вектор емоції та рим пішов на росію та білгородщину, потім змінив курс на донбас і, врешті, дім. дійшов аж до мого найкращого друга та товарища, брата не по крові, але по духу

сам вірш не подобається мені, трохи не та початкова мета була і рими примітивні місцями. але, якщо б я постив тільки те, що подобається, тут був би тільки томатний сік

і літери зет міняються буквами ікс
перші клеїли на машини, другі на вікна
сьогодні пішли на вибори, завтра в ліс
в одному з цих місць точитимуть ікла

«розстріляне відродження» довжиною в сторіччя
розстріляний ренесанс, розстріляне бароко
класицизм в казематах
натомість, тут панував марксисзм
або точніше сказати «ґосподствував»

є місце, де теж мінялися літери
мінялися прапорѝ і майже всі сенси
номера на машинах, табличка на школі
й остання літера в імені Олі
паспортѝ, телебачення, цифри у коді,
й банкноти у банку,
підручники в школі.

це все мінялося.
у нашому домі.
друже, я обіцяю.
ми обов'язково зустрінемося.
десь там,
десь далеко від нього,
десь
десь на марсовому полі

міркуйте частіше про те, скільки вони забрали в нас. ще до початку повномасштабного вторгнення. ще до початку війни. ще до незалежності.

думайте, скільки б ще написав стус. якщо стус для вас далеко, то думайте про тараса григоровича. він помер не в спокійній старості.

він помер не в старості.