мене зцілює прокидатись наодинці в порожньому домі, тихо робити собі чай або каву та нишком насолоджуватись таємничою красою загадкової ранкової тиші. в цей момент душа тиха та спокійна, жоден шум, тривога та занепокоєння не тривожать ані її, ані затишну атмосферу навколо. це справжній особистий шматочок раю.

monday morning 6 am: big shirt, hot coffee, and a good book.

коли дерево хворіє, безглуздо зцілювати листя. треба шукати проблему в іншому, в глибшому — в корінні. подумай про це.

чи помічали ви за собою, що про сумні речі, що трапились з вами, ви говорите з більшою емоційністю, ніж про моменти, що принесли вам щастя та спокій? чи не краще було б бути людиною, яка намагається подолати свій біль, а не сфокусуватись на ньому? спробуйте відслідковувати ці моменти та перенаправляти свою енергію в позитивне русло, коли починаєте говорити про погане активніше, ніж про хороше.

бути розумною людиною — найкращий афродізіак.

є щось дуже інтимне в тому, щоб гуляти рано-раненько вранці наодинці та бачити світ таким, який він є.

coffee? yes
you? maybe

я знала, що хочу творити, тож одного дня я просто сіла та почала писати. написати я змогла лише одне речення — «у спекотні дні цвіркуни у північній луїзіані особливо гучні». тоді я подумала, що це напрочуд гарне речення. от тільки я ніколи не була у північній луїзіані. і ніколи не чула скрекіт американських цвіркунів. все це було живим лише у моїй уяві.

люди залишають сліди.

коли я була у 8 класі, я піддивилась, як моя однокласниця пише літеру б. вона давно перестала писати її так, а я вже сім років не можу навчитися по-іншому.

трохи раніше до того мене випадково штовхнув в трамваї #1 хлопець, а потім піймав за плече і вибачився. обличчя його я не памʼятаю, зате в моїй памʼяті відклався його брелок з динозаврами. після того вони почали мені подобатись.

а ще мені було дуже одиноко і я відкрила для себе світ інтернету. пізніше він подарував мені друга сашу, улюбленим мультсеріалом якого був «по ту сторону огорожі». тепер я обожнюю його теж, і жаб з лягушками я теж почала любити через нього.

звісно, це дрібниці. значно більше для мене зробили люди, через яких я почала любити себе, змінювати себе та добиватися своїх цілей. але деталі теж мають значення.

і тому мені цікаво,

для кого цією важливою деталлю стала я?

в чиєму житті я залишила слід?