Мало хто знає, що ефект плацебо має антипод – ефект “ноцебо”

Про плацебо знають усі: це пустий препарат, який допомагає людині через силу самонавіювання. А термін "ноцебо" (лат. nocebo - "я завдаю шкоди") придумав і описав у 1961 лікар Уолтер Кеннеді. Як і плацебо, ефект ноцебо має психофізіологічну природу. Замість того, щоб відчувати позитивний ефект від якогось препарату або процедури, люди відчувають уявні побічні явища.

▪️В рамках одного з експериментів університету Меріленда кільком пацієнтам, які пережили операцію та приймали морфін, медики повідомили про те, що незабаром їм перестануть давати знеболювальне. Після цієї заяви хворі почали скаржитися на посилення болю, хоча ліки, як і раніше, надходили в організм. При цьому іншу частину учасників експерименту позбавили морфіну, не попереджаючи про це заздалегідь — і більшість із них не помітили змін та не скаржилися на погіршення стану.

tg: gluzd

Чим більше стресу, тим більше брехні?

Не дивно, що чим у більшому стресі ми знаходимося, тим нам більше властиво брехати.
Наявність додаткових зовнішніх проблем і стресу призводить до зниження нашої чесності: мозок починає вигадувати механізми того, як він міг би компенсувати наявні труднощі вигодою, яку може дати обман. При цьому варто тільки почати брехати, як зупинитися буде дуже складно. Зворотне твердження теж вірно: чим у більш комфортному середовищі знаходиться людина і чим у меншому стресі перебуває, тим менше вона бреше.

▪️Існує велика кількість експериментів, які підтверджують ці висновки. Досить багато таких експериментів було проведено відомим Деном Аріелі та його командою. Команда Аріелі стверджує, що навіть незначне збільшення інтелектуального навантаження, більше, ніж планувалося, може посилювати нашу нечесність.

Наприклад, групі студентів говорили, що кожному в групі належить вирішити одне й те саме завдання. Проте насправді всім студентам давали різні за складністю завдання. Відразу після того, як вони вирішили ці завдання, дослідники за допомогою різних методів почали перевіряти рівень їхньої чесності.

Результати переважної більшості таких експериментів підтверджували, що якщо людина попередньо була інтелектуально навантажена (понад того, що вона передбачала), знаходилася в дискомфортному стані, то щоразу вона обманювала більше, порівняно з групою, яку попередньо не напружували.

tg: gluzd

Ми схильні думати так: якщо я отримав хороший результат, то я прийняв правильне рішення. Якщо я отримав поганий результат - неправильне рішення. Тому треба розібратися, де я ухвалив неправильне рішення, щоб скоригувати свої дії у майбутньому. І це закріплює неправильний спосіб мислення.

▪️Погано не те, що ми намагаємося розібратися, що спричинило невдачу, погано те, що ми рідко намагаємося зрозуміти, що призвело до перемоги. І часто не розуміємо, що хороший результат був просто випадковістю, а рішення, що призвели до нього, насправді були неправильними. І навпаки, поганий результат не обов'язково є наслідком неправильних рішень.

Думай та роби

Якось мандрівник попросив човняра перевезти його на інший берег. Сівши в човен, мандрівник помітив, що на веслах були написи. На одному веслі було написано Думай, а на другому Роби.

— Які цікаві в тебе весла, — сказав мандрівник. - А навіщо?

— Дивись, — усміхаючись, сказав човняр. І почав гребти лише одним веслом, з написом «Думай».

Човен почав кружляти на одному місці.

— Іноді траплялося, що я думав про щось, міркував, але нічого корисного це не давало. Я просто кружляв на місці, як цей човен.

Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.

— А бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно. Багато сил та часу витрачав. Але, зрештою, теж кружляв на місці. Ось і зробив написи на веслах, щоб пам'ятати, що на кожен помах лівого весла має бути помах правого весла і тільки тоді можна буде потрапити туди, куди хочеш.

tg: gluzd

Увагу іноді називають обмеженим ресурсом

Психолог Тімоті Уілсон відзначає в книзі Strangers to Oursels, що кожну секунду до мозку надходить 11 мільйонів одиниць (бітів) інформації — цю цифру вивели, склавши кількість рецепторів в органах, що посилають сигнали мозку. При цьому свідомо, пише Уілсон, ми можемо отримати лише 40 з них, або 0,0004%.

▪️Така інфа часто кочує з однієї популярної статті в іншу, і з ними завжди хочеться посперечатися. Але Уілсон — респектабельний вчений, і навіть якщо кількість сигналів відрізняється на порядок, суті це не змінює: фокус нашої уваги неймовірно вузький. І це все, що можна сказати про обмеженість уваги як ресурсу. Тому що в іншому, увага — зовсім не ресурс.

Ресурсами ми називаємо те, що забезпечує та покращує життя: воду, їжу, електрику; вони необхідні, але ми якийсь час можемо прожити й без них. Увага ж і є життя. Відчуття, що ми живемо — сума всього, на що ми звертаємо увагу.

Отже, якщо ви звертаєте увагу на те, що не особливо цінуєте, не буде перебільшенням сказати, що ви платите за це своїм життям.

tg: gluzd

Божевільний художник — стереотип, але не обов'язково хибний. Як показав аналіз біографії 199 знаменитостей, серед творчих людей частота ментальних розладів справді вища, ніж серед спортсменів чи вчених. Але є нюанси.

▪️За сумою всіх ментальних патологій художники, письменники та поети стали абсолютними лідерами: 66,7%. Вони частіше за інших страждають на алкоголізм, депресію, біполярні розлади, тривожність, шизофренію, психосоматичні порушення і ПТСР. Є в них і унікальна аномалія — синестезія (18,5%), коли людина пов'язує сигнал одного органу чуття з іншим. Наприклад, французький поет Артур Рембо бачив колір голосних звуків.

Несподівано, друге місце посіли математики та інженери: 52,9%. Вони теж схильні до депресивних розладів, алкоголізму та тривожності.

▪️На третьому місці – музиканти та актори: 52%. Вони лідирують за наркотичною залежністю і теж часто страждають на депресію і тривожний розлад.

▪️Спортсмени виявилися четвертими за частотою ментальних порушень: 46,1%. В основному через схильність до ігрової залежності (15,4%) та розладів сну (7,7%).

А останні — біологи (14,3%). Вони схильні лише до депресії, але, мабуть, завдяки гарному знанню біології — зовсім не схильні до алкоголізму.

tg: gluzd

Притча про правильне формулювання своїх бажань
*Спіймав якось рибалка золоту рибку. Зрадів — тепер уже всі мрії його здійсняться! Рибка зітхнула і сказала:

- Так і бути, виконаю будь-яке твоє бажання!

Щасливчик у передчутті дива заплющив очі й затараторив:

— Хочу, щоб у мене все було: дружина-красуня, машина, будинок, престижна робота, грошей багато, щоби молодість була і щастя!

- Добре! - сказала рибка. - У тебе вже все було!

Махнула на прощання хвостом і попливла в море.*

tg: gluzd

#цитати
Прекрасне досягається шляхом вивчення та великих зусиль. Погане засвоюється само собою, легко.
Демокріт
Справжня турбота про майбутнє полягає в тому, щоб віддати все даному моменту.
Альбер Камю
Щасливим є той, хто влаштував своє існування так, що воно відповідає особливостям його характеру.
Георг Гегель
Ніхто не отримує однакового виховання, бо наставниками кожного є і форма правління, за якої він живе, і його друзі, і його коханки, і люди, що оточують його, і прочитані ним книги, і, нарешті, випадок. А випадок набагато більше бере участь у нашому вихованні, ніж ви думаєте.
Клод Адріан Гельвецький
Будь дуже розбірливий у тому, чим наповнюєш голову, бо набагато складніше буде це з неї витрусити.
Томас Уолсі
Велич розуму полягає в тому, щоб жити у мирі з тими, хто не має розуму.
Вольтер

Люди неосвічені в очах натовпу здаються більш переконливими, ніж освічені.
Арістотель

Тяжіння душ перетворюється на дружбу, тяжіння розуму перетворюється на повагу, тяжіння тіл перетворюється на пристрасть. І тільки все разом може перетворитися на кохання.
Конфуцій

tg: gluzd

8 цікавих фактів про пам'ять:
1. Ми помічаємо те, що наш мозок вважає важливим на цю мить, а сигнали, які оцінюються як несуттєві, пригнічуються.

2. Наші спогади – частина історії, яку ми постійно творимо з хаосу даних. Якщо мозок помічає суперечність у цій історії, він намагається її усунути, згладити чи забути. Для цього наш мозок суттєво коригує спогади.

3. Свідки, які обговорюють між собою подію, будуть несвідомо приводити свої спогади про неї до спільного знаменника. Це одне з когнітивних спотворень – «конформність».

4. Загальна тема та емоційне тло спогадів зберігаються досить точно, а деталі додумуються. До того ж вони підбираються таким чином, щоб не тільки не суперечити, а й підкріплювати та посилювати центральну тему та емоцію. Так «я впіймав одного карася» перетворюється на «я спіймав десять карасів і щуку», підкоряючись центральному меседжу: «відмінна була риболовля».

5. Джерело інформації стирається з пам'яті набагато швидше, ніж сама інформація. Важливо що запам'ятав, а звідки ти це взяв – байдуже. Це один із ключових моментів у формуванні фейкових новин та хибних звинувачень.

6. Те, що ми пам'ятаємо, є для нас правдою. І не так важливо, насправді це було чи ні. Якщо сказати щось і потім пояснити, що це неправда, вже за 3 дні 27% молодих людей та 40% людей середнього віку згадає твердження як правдиве.

7. Егоцентричне спотворення в пам'яті: ми маємо схильність поміщати себе в центр історій і привласнювати досвід, про який чули, читали або дивилися відео. Звичайно, зовсім неймовірні дії ми собі не припишемо, але по дрібниці можемо собі та іншим брехати неабияк.

8. Навіяні спогади: «тепер, коли ви запитали, я починаю згадувати». Хороші психологи можуть багато навіяти і фактично змусити повірити в події, що ніколи не відбувалися.

tg: gluzd

Закони Мерфі
У 1949 році капітан ВПС США Едвард А. Мерфі - молодший інженер-дослідник, розробив новітній пристрій, який був відправлений на експериментальне тестування і зазнав повного краху. Мерфі особисто перевірив усі дані та виявилося, що технік підключив прилад неправильно. У цей момент Мерфі сказав: "Якщо існують два способи зробити щось, причому один з них веде до катастрофи, то обов'язково оберуть саме цей спосіб".

*▪️Сам Мерфі написав лише один закон.* Інші «закони Мерфі» вигадали вже інші люди. У 1977 році в Лос-Анджелесі вийшла збірка під назвою «Закон Мерфі та інші фактори, через які все йде шкереберть», яку склав Артур Блох. Книга мала несподіваний успіх, і незабаром вийшли друга та третя книги.

Ось кілька законів Мерфі, які влучно та іронічно описують роботу з управління персоналом:
1) Якщо за роботу відповідає більше однієї людини, винного не знайти.
2) Завжди не вистачає часу, щоб виконати роботу як треба, але на те, щоб її переробити, час знаходиться.
3) Час, витрачений на обговорення проблеми обернено пропорційний значущості проблеми.
4) Вісім людей справляються з роботою десяти краще, ніж дванадцять.
5) Якщо є ймовірність того, що якась неприємність може статися, то вона обов'язково станеться.
6) Оптимальні умови для того, щоб щось зламалося - це ситуація, коли ламатися нема чому.
7) Якщо збоку все виглядає задовільно, значить, ви щось упустили.

tg: gluzd