"Сміх згаслої ватри" в огляді книжкових новинок для "Читомо" від Олега Коцарева https://chytomo.com/buty-j-ne-buty-u-pupovyni-chasu-10-novykh-ukrainskykh-zbirok-poezii/

Читомо

«Бути й не бути у пуповині часу»: 10 нових українських збірок поезії

Українська поезія, збірка поезії, Катерина Міхаліцина, Павло Коробчук, Даша Суздалова, Сергій Рафальський, Дар'я Зоріна, Роман Маклюк, Ада Єлагіна, Ярослав Корнєв, Ія Ківа, Анастасія Велес

Тривають протести у Сакартвело.

https://www.ukrainianphotographers.com/post/uapp-publishes-key-photos-of-ukrainian-documentary-filmmakers-until-24-february

UAPP

До 24 лютого УАПФ публікує ключові світлини українських документалістів за два роки повномасштабного вторгнення

Цьогоріч 10 років, як росіяни намагаються вбити українців, а 24 лютого — друга річниця, як північний сусід хоче досягнути своєї цілі з особливою жорстокістю. Найбільша війна у Європі з часів Другої світової — багатогранна, у неї багато облич, символів, образів…

при зачиненій брамі європи у світлі непевному
стоїмо із ліхтариками на лобі – такі наші німби воєнні

читаємо книги священні і не впізнаємо себе
ні серед пророків ні серед учнів твоїх ні серед апостолів

хто ми для тебе Господи
чи є ми для тебе дорослими
чи ще ж таки дітьми

чи бачиш нас Господи
чи відділяєш ще світло істини від пітьми
сльози від поту
і невинних від винуватців наших

чи пам’ятаєш що суд твій страшний ще не відбувся
ні в Нюрнберзі ні у Гаазі ні в Києві золотому
і що черга у свідки тепер буде довгою мов спів поминальний
непроминальною наче шлях до військового цвинтаря

чи бачиш ти кров у нас на губах
кров під ногами кров у кишенях кров у наплічниках
кров у кожному слові вогню
і кров у тиші яку нам не перейти мов пустелю свободи

як просили ми землі заповіданої
то віри не йняли що буде вона з крові та м’яса людського
так що й до смерті кістки наших мертвих з горла не вибрати

а води ще не просили
бо соромно серед крові казати про воду
соромно називати воду водою

але поки ми ще стоїмо
ти йди замість нас по воду гніву
йди по крові нашій як по воді

щоб земля наша врешті врожаєм любові вродила

13.03.2023

За мотивами сьогоднішнього дня і вечора.

"Чтиво", звісно, - річ, яка мало сумісна з авторським правом, але точно пам"ятаю що колись ця пдфка лежала на Internet Archive. Валерій Ілля, "За туманами ковалі". І, щиро кажучи, якби цю книжку перевидали, щось підказує, що її купували б.

https://chtyvo.org.ua/authors/Illia_Valerii/Za_tumanamy_kovali/

Вже майже-майже.

відкривати себе через розмови, як відкривають коробку із чаєм,
не знаючи, чи запариться так, щоби вповні відчути смак цієї зими,
її принизливий вітер, який гуляє хребцями, як на весіллі,
на яке прийшли гості самі, а молодих годі докликатись

(щоразу як йдеш повз військовий цвинтар –
не можеш позбутися враження, що бачиш дитяче свято,
на який не кожен годен дістати запрошення –
стільки тут прапорів і ліхтариків, стільки грузького мовчання)

відкривати себе через доторки, як відкривають вікно в лютий холод,
щоб відчути життя з усією його безжальністю, виром і вирвами,
рахуючи, що ти стоїш, хоча тільки те й робиш, що падаєш,
цілуючи кожен клаптик цієї землі, мов немовля

(чи ми були колись дітьми – тепер ніхто не згадає,
доросли до дорослості – і ростемо, ростемо, ростемо,
дивлячись в очі ночі, наче у дзеркало, завішане чорною хусткою)

відкривати себе через запахи, як відкривають присутність любові
в просторі, що видавався порожньою хатою, з якої люди пішли,
ставши вигнанцями часу, заледве читомими дорожніми знаками,
розчинившись у русі, як квітка, життя якої свідків не має

(камінь наріжний – впертість тіла, в якому живеш, наче у сутінках,
які тягнуться вздовж світанку, щоб нарешті від сонця прокинутись)

відкривати себе через силу, через не можу, через кому це в біса потрібно,
щоби стати для когось розмовою, рукостисканням, плечем, шепотом дому

28/12/2023

чи є в нас у крані гаряча війна
чи є в нас у крані холодна війна
як невже зовсім немає війни
обіцяли ж що буде після обіду
на власні очі бачили оголошення
«війна з’явиться після чотирнадцятої нуль нуль»

і ось уже три години без війни
шість годин без війни
а що як війни не буде аж до самого вечора
ні випрати без війни
ні їсти зробити
чистого чаю без війни не напитись

і ось уже вісім днів без війни
від нас недобре пахне
дружини не бажають лягати з нами до ліжка
діти забули як усміхатися й ремствують
чому ми завжди думали що війна ніколи не скінчиться

нумо ж бо нумо ходити по війну до сусідів
по той бік нашого зеленого парку
боятись розплескати війну по дорозі
вважати життя без війни тимчасовими труднощами

в тутешніх краях вважається неприродним
якщо війна не тече по трубах
у кожен дім
у кожну горлянку

2016

Навздогін:

"Але ж світ єдиний - як його не розорюй -
З кожної борозни сочиться кров"

Олег Лишега

#notabene