ще не скінчилась осінь,
а на душі уже зима.
чи то до мене ти ще не приходив,
чи, може, я уже сама?

можливо, сніг мені цей сниться.
і ще не час тремтливих холодів,
можливо, завтра ти мені приснишся
і в теплім закутку сховаєш від вітрів.

і буде завтра тепло, мов улітку
в твоїх обіймах щирих і палких.
тебе одного ждатиму невпинно,
щоб із душі змести ті пагорби снігів.

o.yuzefchyk

в мені живе любов, що пробиває стіни,
що у своїх безпамʼятних словах
ховає дні і ночі, мрії,
ховає незбагненний скарб.

ціну кохання того не злічити,
не виставити цінник, ні ціну,
бо я кохаю так, як вже ніхто не вміє.
і промовляю щиро, що люблю.

o.yuzefchyk

я хочу лиш, щоб твої руки
торкалися мого лиця.
і цілували ніжно губи
твої палкі-палкі вуста.

я хочу, щоб до мене долітали звуки
твого «кохаю» все життя.
і хочу відчувати ніжний дотик
твого такого сильного плеча.

я хочу, щоб ми були поруч
в цю ніч і день, до самого кінця.
хіба ж я хочу так багато?
всього лиш чути звуки
твого «кохаю» все життя.

o.yuzefchyk

цінуй цю мить, її уже не буде.
не сколихнеться серця стук.
цінуй життя, яке б воно не було.
цінуй і тих, хто дав тобі можливість бути тут.

люби і мрій, лети в далекі гори,
нехай без крил, нехай ти маєш страх.
люби і мрій, життя воно раптове.
живи й здіймайся в небо, наче птах.

o.yuzefchyk

памʼятаєш колись ми стояли в німому мовчанні,
і ховали свій погляд від інших осіб?
памʼятаєш ті миті спонтанні,
коли ми могли бути без всіх?

памʼятаєш колись ми були, мов чужі,
щоб не викрив ніхто наше кохання?
памʼятаєш, як важко було тоді
стояти ось так, в німому мовчанні?

o.yuzefchyk

коли ми були дітьми,
коли любили ігри із мʼячем,
ми називались футболісти
і грались без утоми, не зводячи очей.

ділились на команди,
хто ножиці, папір.
а згодом всіх додому
гукали на обід.

коли ми були дітьми
в нас линув всюди сміх.
то ж нащо зараз забирати
в дорослих цей дитячий світ?

давай літати разом

стурбовані сни прокидали по ночах.
хочуть у ласку обійм,
що ніжно охоплять стан той дівочий
і злегка цілунком поринуть в дім снів.

і радо засне в обіймах дівчина,
увійде у світ сновидінь,
де буде кохання їх сильне й незриме,
де буде кохання те, мов її дім.

давай літати разом

колись і небо стане світлим,
колись і морок пропаде.
і навчимось ми цінувати миті тлінні,
коли світанок настає.

o.yuzefchyk

у вітряну і пасмурну погоду,
чи в надто вже гарячий день,
кохаю я його одного
серед мільйонів тих безликих і сумних людей.

у нього ж навпаки я бачу ту красу,
що є всередині й назовні на обличчі.
і все в мені шепоче істину одну,
це справді те кохання вічне.

o.yuzefchyk

ти розцвіла, мов сонячна троянда,
що майорить в світанку дня.
твоя краса - спокуслива коханка,
яку кортить кохать щодня.

o.yuzefchyk