памʼятаєш колись ми стояли в німому мовчанні,
і ховали свій погляд від інших осіб?
памʼятаєш ті миті спонтанні,
коли ми могли бути без всіх?

памʼятаєш колись ми були, мов чужі,
щоб не викрив ніхто наше кохання?
памʼятаєш, як важко було тоді
стояти ось так, в німому мовчанні?

o.yuzefchyk

коли ми були дітьми,
коли любили ігри із мʼячем,
ми називались футболісти
і грались без утоми, не зводячи очей.

ділились на команди,
хто ножиці, папір.
а згодом всіх додому
гукали на обід.

коли ми були дітьми
в нас линув всюди сміх.
то ж нащо зараз забирати
в дорослих цей дитячий світ?

давай літати разом

стурбовані сни прокидали по ночах.
хочуть у ласку обійм,
що ніжно охоплять стан той дівочий
і злегка цілунком поринуть в дім снів.

і радо засне в обіймах дівчина,
увійде у світ сновидінь,
де буде кохання їх сильне й незриме,
де буде кохання те, мов її дім.

давай літати разом

ти розцвіла, мов сонячна троянда,
що майорить в світанку дня.
твоя краса - спокуслива коханка,
яку кортить кохать щодня.

o.yuzefchyk

ти виплеканий моїми фантазіями,
що увійшли в реальність світу.
ми з тобою разом в італії,
мандруєм по трієсті й турину.

плануєм разом поїздку до риму,
а потім їсти болоньєзе в болоньї,
а влітку зганяєм у ригу,
щоб розбавити дні міжсезонні.

ми разом поїдем в карпати,
у горах на зірки погледіть.
ти виплеканий моїми фантазіями,
я кохаю тебе повік.

o.yuzefchyk

коли тебе поруч немає,
я однаково відчуваю тепло.
фантазую, що ти обіймаєш,
ховаєш під своє крило.

коли я лягаю спати,
поруч тебе нема.
та в голові лунає «добраніч»
і твій образ, немов ожива.

коли ти десь далеко,
я згадую ніжні слова:
«обіймаю», немов
промовляють твої уста.

o.yuzefchyk

коли смуток находить у день
і серце моє за тобою тужить,
я думаю про тебе щодень,
чи кохаєш мене…сильно, дуже?

чи являюсь у твоїх снах,
чи чуєш сміху мого відлуння?
я сумую за відблиском в твоїх очах
і кохаю тебе я сильно і дуже.

o.yuzefchyk

час і терпіння - людська супер сила,
що здатні змінити події.
і всюди, де стільки бажання і віри,
приходять на поміч час і терпіння, розправивши крила.

і навіть коли є сотні тих «хочу»,
«зараз, тепер, в цю хвилину»,
час і терпіння потрібні людині,
настане це «зараз» і буде його аж досхочу.

o.yuzefchyk

я думаю про тебе,
я марю уві сні.
вростаюся у землю,
щоб відчувати дотики твої.

я думаю про тебе,
про очі ті ясні.
я прагну обійняти,
топтати ті ж стежки.

я думаю про тебе,
я віддаюся повністю тобі.
візьми мене за руку,
тримай її в своїй руці.

o.yuzefchyk

антракт, завіса, потім друга дія.
в театрі зараз йде про нас.
це на яву здійсниться мрія,
«кохаю» скажемо в анфас.

театр пустий, нема нікого,
нема нікого, окрім нас.
ми можем зараз все робити сміло
і говорити щиро без завчання фраз.

антракт, завіса, третя дія.
лунає скрипка, романтичний джаз.
на сцені цій здійснилась мрія -
кохання поєднало нас.

o.yuzefchyk