Біль, який виникає, коли рідні люди стають чужими, неможливо описати простими словами. Це ніби частина твого життя, що колись була наповнена теплом і любов'ю, раптово перетворюється на пустку. Люди, які раніше були твоєю опорою, раптом стають незнайомими — не через відстань, а через те, що віддалилися духовно.

Цей біль глибокий, бо від нього не втечеш. Втрачаєш не просто людину, а цілу історію взаємин, спогади, мрії, які ви ділили. Рідні люди — це ті, кого ми вважаємо частиною себе, тому коли вони змінюються або перестають бути тими, ким були, здається, що щось важливе ламається всередині.

Можливо, найбільше в цьому болить те, що ти не можеш повернути те, що було. Ти намагаєшся зрозуміти, шукаєш відповіді, але іноді їх немає. Є лише відчуття втрати і самотності серед тих, хто колись був найближчим.

Але попри все, цей біль вчить приймати те, що не все в житті залежить від нас. Люди змінюються, стосунки змінюються, і, можливо, з часом ми знайдемо в цьому новий сенс. Однак зараз це просто боляче. І найважче — не дозволити цьому болю зламати тебе.

‼️ Я часто зізнаюсь у любові до Острога та особливого для мене місця - Замкової гори на якій розташований Богоявленський собор. З дитинства, стоячи у цьому святому місці, відчувала неймовірний трепет. Наша вікова історія, культура, наше чудове Православʼя- все міцно переплелося на цій горі і дало добрі плоди. .. Князі Острозькі- це їх резиденція, це їх праця.. а наш спадок.

Замкова гора в Острозі, на якій височить Богоявленський собор — це місце, що завжди було символом святості, духовної сили і молитовної тиші. Протягом століть наші предки з глибокою повагою підходили до цього священного простору, розуміючи його значущість. Там лунали лише тихі молитви та церковні співи, а сам собор стояв як символ непохитної віри.

А тепер, це святе місце перетворилося на арену для гучних розваг, концертів, танців і галасливих веселощів. Те, що колись вважалося недоторканим, тепер стало місцем, де люди влаштовують гуляння з криками, немов би це просто черговий майданчик для світських забав. Це не просто зміна, це справжнє осквернення простору, що зберігав свою сакральну атмосферу протягом віків.

Наші предки ніколи б не дозволили такої наруги над святинею. Гучні гуляння на території храму були б для них не просто неприйнятними — вони б сприйняли це як образу їхньої віри, як зневагу до того, що є святим. Духовна святиня перетворилася на місце, де замість молитов чути крики і музику, і це викликає справедливий біль у тих, хто розуміє важливість збереження наших традицій.

Чи варто жертвувати священним заради кількох годин розваг?

Напишіть ваші міркування, можливо, це тільки я все так боляче сприймаю.

Тяжкий день…

30 червня, у неділю, Рівненська єпархія УПЦ організувала благодійний концерт, щоб зібрати гроші для воїна 3-ої штурмової бригади Олександра Максимюка, сина благочинного Острозького благочиння прот. Олександра Максимюка… а сьогодні воїн Олександр загинув.

Менше як за місяць йому було б 21 … Прийми, Господи, душу воїна Олександра у Царстві Своєму …

❓Яка молитва найважча

Можливо, найважча молитва — це та, яка здається нам лицемірною. Молитва, коли ми боїмося молитися. Так буває, коли ми впадаємо у гріх — будь-який гріх — і він руйнує нас. Ми почуваємося винними. А якщо причиною є «хронічний гріх», тобто такий, який повторюється, почуття сорому стає ще сильнішим. Ми розчаровуємося у собі… відчуваємо огиду… потрапляємо у глухий кут.

Є фундаментальна істина, про яку ми завжди повинні пам’ятати: незалежно від того, як низько ми впали, Бог насправді любить нас і чекає, щоб ми прийняли Його дар та прийшли з усвідомленням своєї гріховності. Бог любить нас, тому що Він добрий, а не тому що добрі ми.

Бог любить нас щомиті виключно через Його доброту. Немає абсолютно нічого, чим ми могли би привабити Божу любов, здобути право на неї чи зробити себе більш «придатними» для неї.

І Він дає тобі можливість віддати себе Йому прямо зараз, такими, яким ти є, яким ти Йому потрібен.

Ісус Христос — наш Відкупитель, наш Спаситель, наш Месія. Бог— це Великий Лікар, що дивиться на наші гріхи як на безліч ран, які потрібно зцілити. Якщо ти не відступиш, якщо наважишся показати Йому ці рани, Він їх вилікує. Ти одужаєш …

Чим ближче до Великодня, тим більше бруду у мережу заливають.
Найперше, що мене цього тижня вразило, це відео у Тік Ток молодої протестантки, яка розповідає на загал про язичницький підтекст випікання пасок. Дівчина переконливо наполягає, що паска схожа на чоловічий фалос і, мовляв, раніше, такий хліб випікали жінки для чоловіків, щоб вони мали хорошу потенцію.

Я ледь дослухала той емоційний спітч, потім ще кілька годин ходила і не могла зрозуміти, звідки у тієї особи така інформація, адже
я вивчала народознавство, вдома у мене є багато наукової літератури. І ніде я раніше про це не зустрічала.

Впродовж дня на мене чекали ще й інші відео: на проповіді пресвітер голосно сипав про паску та фалос, потім у блогерів схожі тези пролітали.

Я пішла в Гугл. І так! Кілька видань, які вважають себе міжнародними, другий рік поспіль публікують матеріали про це.

Ось так, дорогі мої, нищиться святе, нищиться спадок, віра, наші традиції.

І так, навіть у цьому я бачу свідоме знищення православ’я, православної традиції.

?Святих Валентину, Галину, Павлу, Ірину сьогодні вшановує церква. День ангела святкують ті жінки, котрі носять ці імена.

Я - Валентина, моя мама - Галина. У мене в сімʼї подвійне свято.

Уже збираюся в монастир. Сьогодні буду молитися біля мощей святителя Ієрофея у Дерманському Свято - Троїцькому жіночому монастирі.

Пишіть імена- згадаю кожного та кожну?Прошу святих молитв і за мене.

Молитва, насправді, це не так і складно, просто потребує трохи зосередження, трохи щирості , трохи бажання і трохи віри. Якщо усі ці інгредієнти правильно поєднати, виходить гарна суміш, здатна зрушувати гори та підкоряти глибини.?