#коштозбір "Таня, привіт.
Ми розсередились Житомирській та сусідній області.
Це вносить серйозні корективи в начальний процес та логістику.
Постійно розвозимо викладачів.
Організовуємо частково он-лайн навчання. Для цього потрібні якісні веб-камери. 15 штук".Не авто. Не дрони. Навіть не броніки. Але цей запит також дуже важливий, бо безпосередньо впливає на якість навчання наших захисників. Сподіваюсь, мені не потрібно пояснювати, боєць, який пройшов якісну підготовку, набагато ефективніший за бійця, який пройшов неякісну підготовку.

Загальна сума цього збору — 64 109,70 гривеньЗараз на банці 1 886 гривень, ще +11 550 грн додам з коштів, зібраних під час суботнього етеру.
**Тож наразі є 13 436 з 64 109,70 грн.

Закрити збір ми зможем супер швидко, якщо КОЖЕН, хто перегляне цей допис, докладе усього 50 гривень.

Вірю в вас, котики.**Рахунок на підтвердження суми прикріплю в коментарях. Також, коли усе оплатим і все приїде, викладу акт прийому-передачі.

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/AeXQ6YRf2X

💳Номер картки банки
5375411202918178

Доброго ранку, котики! Ставте серденько, хто досі не може адаптуватися до переведення годинників, і ставте вогник, якщо у вас йобом справ на цей тиждень, і ви не знаєте, з якого краю за них взятись ;)

Але я знаю, що ви у мене великі молодчинки, і у вас все вийде.

Цьом вам у лобіка,
Ваш невиспаний заклопотаний дід.

Розмалював графік нарешті )

Доброго ранку, котики!

Сьогодні четвер, а значить — #день_кукухи на каналі, день, коли ми говоримо про все, що з нами сталося хорошого, поганого, сумного та веселого, шукаємо підтримки та підтримуємо один одного.

Цей тиждень промайнув так само блискавично, як мене домчав додому потяг укразілізничний. Під час відвідин Києва я отримав неймовірний заряд енергії від спілкування та нових знайомств під час React+ fwdays'24 (Сашко, подумай над неймінгом, пальці раком стають, бггг). І якщо ваше афтеафтепаті не завершується о першій ночі на сходинках готелю, навіть не кличте мене на таку нудну конференцію ;)

Емоцій було безліч, але декілька не надто приємних для мене особисто висновків довелося зробити. По перше, культурна прірва між мною та моєю авдиторією усе ширша й глибша, і мене це трохи засмучує. Уявляєте, довелося пояснювати залі, хто такі KISS, яких авдиторія не впізнала по фотці(!). Старий дід стаю.

Друге — глядач бажає технічного хардкору в доповідях, який останнім часом мені просто нецікавий чомусь. Але шо вдієш, доведеться на наступний раз готувати вам технічний хардкор, а те, що я хотів розповісти, якось у інші формати переводити.

Але боронь боже ще раз хто нажаліється, шо я матюкаюсь зі сцени, я вам лічно повну шапку напхаю. Змиріться, ви або любите цього сварливого діда, або просто не ходите на його виступи. Не морочте сраку.

Але наступні рази точно будуть, бо, хоч мені й подобається сидіти в своєму лісі, однак я неймовірно скучив за цим рок-н-ролом. Для мене це як коли ЛОЕ дали світло після восьмигодинного відключення, і я заряджаю усі павербанки одночасно. Ось стільки енергії ви мені даєте.

Тож з кукухою у мене все чудово цей тиждень, хіба від дороги відходжу вже навіть не один день, відсипатись доводиться довго.

Певно, більше поки й нема про шо розповісти, бо ця поїздка затьмарила по враженнях усе інше, тож нема сенсу шось там ще притягувати за вуха. Я переконався, що ви мене усе ще любите, і це для мене головне.

Цьом вам у лобіка,
Ваш дід.

5 хвилин до початку! Вмощуйтеся зручніше! https://youtube.com/live/AXCQxsBiJ_Y

Доброго ранку, котики!

Сьогодні четвер, а значить — #день_кукухи на каналі, день, коли ми говоримо про все, що з нами сталося хорошого, поганого, сумного та веселого, шукаємо підтримки та підтримуємо один одного.

Останнім часом мені в цю рубрику й писати особливо нічого, і, відверто кажучи, це уже здобуток, та ще й немалий. Тому просто поділюся нецікавими для вас фактами й спостереженнями за цей тиждень.

Для тих трьох людей, кому хоч трохи цікава моя історія з проходженням Асасинів — вчора закінчив основний сюжет Unity, тож переходжу до DLC Dead Kind і вйо до Syndicate. А ще вчора я зібрав усі 100 пірʼїн в AC2! Хто знає, той знає, хто не знає — луччє вам і не знать. Воно навіть з ґайдом нерви вимотало на всі гроші.

Майже закінчив слайди до доповіді на fwdays. Величезна проблема тривалий час була в тому, що я не до кінця бачив її структуру, тобто абсолютно чітко знав, що я хочу донести, а от як — бачення не було. Але таки зʼявилось, і все уклалось в чітку послідовність. Тож завтра лишиться лише додати трохи мемів і цитат Митця, і з чистою совістю можна буде пити пиво перед виступом. На якому дуже сподіваюсь багатьох із вас побачити. І сфоткатись.

Ще останні дні малював дизайни до сьогоднішнього лайвкодингу, тому якшо не прийдете дивитися, то ви знаєте, яка неприємна доля чекатиме вночі на ваші лобіки. Дивіться мені.

Тож якось так. Вкотре переконуюсь, шо як кукуху чимось постійно займати, то їй нема коли паятись. Що вкотре раджу й вам.

Цьом вам у лобіка,
Ваш дід.

Хлібзавод. ч.2ч.1
Але не заради цього збиралася Черга, ні. Бо хай би як терпляче не стояли в ній люди, однак усе ж час від часу поглядали на того, хто невільно узяв на себе важливу роль — слідкувати за тим, чи не відкрилися задні двері, чи не почали заносити оті самі деревʼяні піддони, на яких світився Хліб. І тоді вже починали діяти інші правила, і боронь боже було потикнутися тоді без черги. Там можна було б знайти й останній спочинок, мені здається.

І якщо тии займав чергу вчасно, то йшов додому зі справжнім скарбом — золотосяйним, неможливо гарячим, таким, що не можна було й втримати в руках, тому відразу клався він до торби, що нині б назвали еко-сумкою, але тоді це була просто торба, і в жодному разі не осквернявся той хліб пакетом. Навіть BOSSʼом.

І ти простував вулицею, час від часу зупиняючись і хутко, аби не попекти руки, відщипуючи маленькі окрайці та негайно відправляючи їх до рота, аби отримати справжню райську насолоду, а не ту жалюгідну подобу, що її пропонували з телевізора. І не знала ще історія випадків, коли б додому діставалося більше за три чверті буханця "круглого".

А тоді приходив, і починалося справжнє таїнство, бо цей хліб ніколи не доходив до хлібниці, ні, його пасувало зʼїсти до крихти. І тому до того час, як я переступав поріг хати, на плиті уже добулькував смачнющий борщ на кістці, або ж щось екзотичніше, до прикладу, харчо, у тих рідкісних випадках, коли тато вирішував ізнову проявити свої кулінарні здібності. Тоді по вже тарілках парувала, розносячи неймовірні аромати нашою невеличкою кухнею, головна страва, нарізався хліб, що вже на той час мав схолонути, але так само дурманив неймовірним своїм духом, мастився маслом, і ми обідали, заповзято дмухаючи на ложки та відкусуючи хліб величезними шматками, бо можна було узячи ще й ще, аж поки не пустіла тарілка та не щезала та хлібина.

А потому вже можна було піти до себе в кімнату, лягти на ліжко і, закривши на мить очі, продрімати годинку-другу в ніжних обіймах борщу й пухкого хліба, які наповнювали шлунок аж під вершечок, однак ніколи не спричиняли тягучої важкости в шлунку, лише саму приємну сонливість та відчуття наповнености теплом рідної домівки. А прокинувшись, можна було знову "ловити" в програмі передач мультики, зачитатися черговою книжкою з пригодами чи податися нарешті, якщо дозволяла погода, надвір, де разом із ватагою друзів можна було воювати із заростями кропиви, і найголовнішою проблемою тоді було знайти найкрутішу палку.

@toisamyibabich

Новини в один рядочок:
У мене все добре, в ТЦК так і не попав досі, йду завтра, на рибалку не ходив, бо жарко шопіздєц, не пишу, бо попросту ліниво, цей тиждень у мене умовна відпустка, з понеділка нова робота, тому поки займаюсь своїми справами, ютуб на павзі, але від наступного гостя на подкасті і теми у вас просто башку знесе.