Привіт, спільното! 🏳️‍⚧️

Запрошуємо вас на вебінар "Репрезентація транс*спільноти", який відбудеться 21 грудня о 12:00 на платформі Zoom.

Вгадайте, хто спікер? Звісно ж – Едвард Різ!

На вебінарі ви:

✔ Дізнаєтесь, як трансспільнота висвітлюється у медіа
✔ Побачите приклади репрезентації
✔* Отримаєте відповіді на цікаві питання

Орієнтовна тривалість - до 1 год. Увага: очікується велика кількість учасни_ць, пишіть питання для Едварда у формі. Ми оберемо деякі - Едвард надасть відповіді.

Щоб взяти участь у вебінарі, будь ласка, зареєструйтесь:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdNWOSTw5OqFXAAHFPS4I0MA_-oQJfIPGcefZ_U_5FV08Fyww/viewform?usp=preview

✅ Діяльність здійснюється за фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров'я» в рамках реалізації програми «Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України», яка реалізується за підтримки Глобального фонду.

До зустрічі!

#когорта #альянс_громадського_здоровя #цікаво #вебінар #едвардріз

#НБС_трансосвіта

Вже декілька тижнів намагаюся написати про біоессенціалізм і медичну приреченість серед ЛГБТІК+ людей (в основному гомо- і бі-), але постійно знаходяться інші теми. От і сьогодні так сталося, хоча тема суміжна.

Сьогодні хочу поговорити про квір і боротьбу з -фобним насильством, нагадавши вам про те, як починалося квір-визволення.
Люди, які щільно тримаються за ідею “гомосексуальними людьми народжуються”, часто додають “якби у мене був вибір, я б обра_ла бути гетеро”. Колись я теж так думав, але потім мені сподобалося бути не гетеро, бо (вибачаюся перед усіма стрейт підписниками і підписниками) мені нудно жити без різноманіття. Мені подобається бути не таким як всі і вийобуватися. А якщо точніше - мене так часто булили за те, що я не “нормальний”, що вивернув це як свою принаду. Якщо люди приділяють цьому так багато уваги, значить це щось круте!

Булили, до речі, і ЛГБ-люди, бо такі як я роблять неправильну, постидну репрезентацію нашої спільноти для цисгетеро світу.

У 1990 році група активіст_ок заїбалася від подвійного тиску - з одного боку, їх пиздили поліцейські і неонаці, і ігнорувала медична система, а з другого гетеронормативні геї та лесбійки намагалися притишити і приховати їхню яскравість. Ці люди (трансгендерні, інтерсекс люди, дрег королеви і королі, стоун буч лесбійки, небілі, люди з інвалідністю тощо) назвали себе Queer Nation і вийшли роздавати свій маніфест на Прайд марші в Нью-Йорку. І я вважаю, що цей документ 30-річної давності треба прочитати і взяти до уваги всім україн_кам, які не хочуть гетеронормативного, спокійного і контрольованого міжнародними донорами квір-руху (і життя). Там є такі контроверсійні положення як “Я ненавиджу гетеро людей”, “Ми не повинні підлаштовувати свої простори під стрейтів” і “Ти маєш повне право бути злими і незадоволеними”.

(Якщо у вас є сили і час перекласти текст українською, давайте організуємо це).

У 2024 році я бачу в українському ЛГБТІК+ русі тенденції, схожі на американські 1990-ті. Нас пиздять неонаці, поліція не завжди зацікавлена щось вирішувати, директор_ки організацій сидять на своїх місцях десятиліттями і не сильно хочуть працювати, а на великих дорогих подіях відомі активіст_ки говорять “Давайте не будемо сратися, виносити сміття з хати, бо гетеро-світ подумає, що ми ненормальні”.
І, звісно ж, з багатьох причин такі події в першу чергу про і для гетеронормативних цис геїв і бісексуальних чоловіків.

Не те щоб в кінці цього тексту буде якийсь конкретний call to action. Одне можу сказати: якщо ви квір, вчіться захищати себе самостійно, гуртуйтеся в маленькі незалежні групки, підтримуйте одне одного і квіруйте світ навколо себе. Бо більшість ніколи не буде піклуватися про вас.

#НБС_abuse

16 днів боротьби з гендерно зумовленим насильством майже закінчилися, а я цього року приділяв цій темі не так багато уваги, як завжди. Можливо, все вже сказано. А можливо, я просто втомився спостерігати безкарність мого аб’юзера і постійно згадувати про це. Втім, на Нацконференції була секція про гендерно зумовлене насильство в контексті ЛГБТІК+ спільноти, і на ній навіть згадували той факт, що самі квіри можуть вчиняти насильство над іншими квірами. З 2019 я почув цю тезу в публічному середовищі спільноти вперше. З одного боку боляче, що так, з іншого - ну нарешті.

А ви тут в коментарях часто пишете щось типу “ну як він міг таке робити!!” Я на це маю декілька уривків з психологічної книжки контроверсійного автора, чиє ім’я згадувати не буду. Але приведу сам текст з невеликим редагуванням, бо він дуже про мене і Локі. І, можливо, пояснить вам, як ці люди так можуть.

Якщо коротко: ну, бо можуть. Отакі вони.
Дисклеймер: в оригіналі це було написано про людей з нарцисичним розладом особистості. Але я не маю права ставити будь-кому будь-які діагнози, тому залишаю текст про “таких людей”. Певний підтип людей, до якого належить і мій аб’юзер, і багато інших.

Чи розуміли вони, що коїли?

Вони знають, що завдають іншим болю, але їм начхати. Іноді вони садистично посміхаються і катують людей, але вони не сприймають це як зло, - вони вважають, що вони варті цього задоволення і винагороди (ресурс часто витягується з підпорядкування собі інших). Вони бачать інших людей меншими, лише продовженням себе, знаряддям виконання бажань і покірності примхливим командам.

Чи жалкують вони про те, що знущалися? Чи звинувачують себе?

У них занижена здатність співпереживати, тому вони рідко відчувають жаль за свої дії. Вони майже ніколи не ставлять себе на місце своїх жертв. Власне, вони взагалі не вважають їх жертвами!
Локі був абсолютно впевнений, що я заслуговую на насильство, або ж навіть хочу цього.

Що їм від мене треба було?

Ці люди всеїдні, вони можуть харчуватися не тільки замилуванням, обожнюванням, шануванням, схваленням, а й трепетом, болем, страхом. А ось зріла любов «нормальної» людини з її вимогливістю, щирістю, відкритим формулюванням власних очікувань і питань до партнера, як «їжа» не працює, а, навпаки, стає джерелом напруження.

Значить, вони мене не любили?

Вони взагалі ніколи нікого не любили і зробити цього не здатні.
У їхньому світі немає понять «приймати» і «піклуватися», не кажучи вже про кохання. Тільки коли вони перебувають у фазі ідеалізації своїх стосунків, вони переживають конвульсії, які називають «почуттями». Ці почуття настільки швидкоплинні, поверхневі та фальшиві, що їх легко змінюють лють, заздрість та знецінення.

Чому ж я повірили в їхнє кохання?

Вони намагаються емулювати і симулювати емоції або, принаймні, їх вираження, зовнішній бік. Вони наслідують і відтворюють хитромудру пантоміму, яку вчаться пов'язувати з існуванням почуттів. Але насправді жодних емоцій немає, немає емоційного корелята. Це порожня фальшивка, голограма, позбавлена ​​емоцій.

То у них немає емоцій?

Тільки деструктивні (сором, заздрість, гнів та ненависть). Емоційне життя таких людей бідне подіями і безбарвне, негнучке, сліпе, мертве. Вони не відчувають болю інших. Не відчувають любові. Не відчувають життя.

На кінець від себе скажу таке: якщо людина каже вам "я поганий_а, мене не треба кохати", вірте і зйобуйте.

#НБС_ділове

Хто ще не в курсі - днями пройшла Національна ЛГБТІК+ конференція України. Я там був раптовим комунікаційником, а також ведучим секції про трансгендерних і небінарних людей. От про неї трохи розповім, бо ми там виконували важливу місію, а може і не одну.

По-перше, це була єдина секція довжиною в годину, присвячена транс спільноті. За два дні конференції для нас знайшлося аж стільки часу. Але прошу не звинувачувати організаторів_ок, бо на цій події музику замовляють донори і спонсори. На транс тему взагалі не виділили грошей, і година, яка все-таки сталася - заслуга саме техкомітету Конференції.
І цю секцію багато хто назвали найцікавішою і дуже важливою. Її відвідали психологи_ні, цис союзники та союзниці і, звісно, багато транс і небінарних людей.

По-друге, я, Юлія Фамільєва і Сальвадор Стриж (спікерка і спікер на події) презентували резолюцію ІІІ Форуму Трансгендерних і Небінарних Людей України, який пройшов у жовтні. Резолюція включала плани і вимоги транс спільноти (можете прочитати її отут), а також обов’язок представни_ць форуму передати її до Дорожньої карти Національної ЛГБТІК+ конференції. Ми то зробили офіційно і красиво, так що тепер всі активіст_ки загальної спільноти знають, що треба трансгендерним і небінарним людям і що ми з цим плануємо робити.

Далі - створення і розвиток спільної платформи транс активіст_ок і організацій, до якої можуть долучитися всі, хто бажає творити зміни. Дякую ще раз учасни_цям форуму, особливо тим, хто і на Конференції працювали 💖🏳️‍⚧️

#НБС_abuse

Сьогодні я заплатив 3200 гривень за виконавче провадження. Це був наслідок одного дуже старого боргу за маленький кредит, який я брав у 2016 році. На десятому році стосунків з Локі я працював в IT-компанії сммником 8 годин на день, а потім ще 8 годин у супорті шахрайської організації (за це досі соромно). Але нам все одно не вистачало грошей. Я мав нелюдські кредити, за які мене тепер не любить ПриватБанк, і які от частинками спливають. Я навіть забули про той займ. І слава богам, що я зараз маю можливість його повернути без зайвих проблем (окрім, звісно, панічної атаки через згадки про минуле).

Чому ж не вистачало? Ну, Локі хотів жити максимально комфортне життя. Він щомісяця купував новий одяг і взуття, косметику для збереження молодості, фарбувався в найдорожчих перукарнях, лікувався в приватних клініках, оновлював техніку і гарно харчувався. Я оплачував все це, адже любив його, не хотів розчарувати і засмутити. Коли він засмучувався, у нього починалися депресивні епізоди, які призводили до психологічного і фізичного насильства. Тому зазвичай мені легше було потерпіти економічне.

Цей пост, власне, про те, що економічне насильство - це не тільки коли силою забирають гроші або забороняють працювати.
Це також коли жертва самостійно погоджується віддавати зароблене, бо інакше буде гірше.
Це також знищення речей жертви, які для неї цінні або необхідні для виживання (так, він неодноразово трощив свої ж мені подарунки або погрожував зламати ноутбук і телефон).
Це також моніторинг фінансів жертви і контроль того, куди вона витрачає свої гроші.
Це також оформлення кредитів на жертву або примус оформлювати і виплачувати кредити.
Це також приховування від жертви її документів і банківських карток.
Це також критика і негативна реакція, коли жертва купує щось собі за власні гроші.

В останній рік наших стосунків, 2018, я купив собі телефон у “Оплату частинами”. Оскільки всі мої картки вже не мали кредитних лімітів, телефон був оформлений на Локі. Коли я втік, він і його нова дівчина писали мені і вимагали, щоб я продовжував скидувати ці платежі, бо він же, бідося, залишився без прибутків, а телефон мій. Я виплатив усе до кінця, як чесна людина, і, тим не менш, відлуння економічного насильства доганяє мене досі.

Класичний варіант економічного насильства більш притаманний гетеросексуальним парам, де жінка прив’язана до дітей і гендерних стереотипів, і чоловіку легше контролювати її фінансово. Всі інші аспекти стаються в квір парах або ж у ситуації насильства батьків над дітьми. Я зараз здамся вам параноїком, але дуже раджу в будь-яких стосунках завжди мати власні кошти, окрему картку, варіанти додаткового джерела доходу, про яке партнер_ка не знатиме або яке не зможе контролювати. Підстеліть собі соломки, не будьте як я.