Синдром деградации.
Большевики научили людей читать, но не думать. Они превратили образованных людей в послушную интеллигенцию — в холопов обслуживающих режим.
Советская интеллигенция — ​​это уже было не о ценностях, а о выживании, об умении выслужиться, а в лучшем случае, показать фигу в кармане.
В совковые времена все эти люди активно делали карьеры и действительно были холопами режима. У себя на кухнях они, как правило, осуждали все, что происходило в стране — но лишь у себя на кухнях они слыли свободомыслящими и умными людьми, которым не дает развернуться существующий строй. 
Они снимали приличные фильмы, делали популярные телевизионные программы, стали даже миллионерами, а некоторые даже стали претендовать на успешных политиков. 
Но все они изменились с того самого времени, когда оказалось, что все их жизненные успехи стали зависеть от благосклонности случайного человечка, оказавшегося у власти. 
И с тех пор из холопов советских времен они превратились в рабов нынешнего времени. В людей, которые не смеют усомниться в правильности действий режима, даже тогда, когда эти действия приобретают выразительный людоедский оттенок. Они даже жалуются друг на друга тогда, когда им не удается поведать на телемарафоне достаточно собственных мыслей — к уничтожению других людей. 
Их конкуренция сейчас — это конкуренция рабов, расталкивающих друг друга с трона, в стремлении понравиться случайному "императору". И кажется теперь даже на своих кухнях они не позволяют себе произнести даже слово, которое позволило бы предположить, что они сомневаются в прочности и эффективности режима. 
И еще неизвестно, чего в этой преданности больше — страха или того, что теперь этот режим отвечает их представлению о том, какой должна быть власть.
Возможно, советскую власть они критиковали за то, что они недостаточно им платили за холопство. Что в условиях другого мира они могли бы зарабатывать куда больше, жить куда в больших квартирах и особняках, путешествовать с большим размахом и удовольствием и закатывать такие оргии, которые не снились даже их западным знакомым.
Теперь все это им доступно, теперь они могут разворовывать деньги в таких количествах, которые и не снились советским номенклатурщикам. Теперь бюджет их телеканала не сравним с бюджетом советских времен, теперь их бизнес возможности и те преференции, которые они получают практически неограниченные.
И это всё они получают за раболепие, за готовность согласиться с любыми действиями и поступками их "императора".
И даже тогда, когда "император" начинает разрушать их собственную жизнь – они и в этой ситуации остаются преданными сторонниками режима. Они почему-то тупо уверенны, что их средства позволят им и дальше жить в таком же комфорте и роскоши — о котором они раньше и не мечтали.
Это рабы, которые кичатся своим богатством, своим положением, своей властью и способностью превратить любого не согласного в мусор.
Это говорит, о том, что их моральное разложение и неуважение ко всему человечному, готово зайти так далеко, как это трудно было представить даже в совковые времена.
Были холопами, стали рабами — это и есть синдром деградации — превращение холуёв в рабов.
Ведь понятно — насколько опасней может быть богатый и вооруженный раб, желающий любить своего хозяина.

Психологічна атака на Захід.
Застосування Путіним балістичної ракети «Орєшнік - є шантажом насамперед для Заходу, пов'язаний виключно зі збільшенням ескалації на підвищення ставок.
Якщо росія підіймає ставки, Захід не може їх знижувати, він має лише підіймати. Як тільки Захід знижує ставку у відповідь на підвищення ставок росії, вважайте, що Захід програв, а це не Захід програв — це ж ми програли.
Путін підвищує ставки — чим відповість Захід?

Крах міжнародного права.
Міжнародний кримінальний суд ухвалив рішення про ордер на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху та колишнього міністра
оборони. Причому ордер на арешт видав той самий суддя, який видав ордер на арешт путіна.
Суть краху самого цього міжнародного трибуналу в тому, що тепер проти нього американці будуть вводити санкції, та ставити під сумнів його компетентність та не заангажованість.
І тут вся суть не в нівелюванні самого ордера на арешт путіна, а в самому факті того, що глава уряду держави на який був скоєний абсолютно невмотивований і варварський напад, причому напад саме на мирних жителів, опинився в одному ряду зі злочинцями типу Путіна — і це ганьба від якої дуже важко буде відмитися.

Пристосуванці.
Це не народ? Це гірше за народ! Це найкращі люди міста!© 
Інтелектуали та кумири публіки і досі підтримують радянський режим, пояснюючи населенню, як добре їм жилося – це не просто історія тупості, історія морального краху інтелектуалів.
Приклад морального краху: режисер Марк Захаров, який зняв такі фільми, як — Той самий Мюнхгаузен, 12 стільців, Формула любові, Звичайне диво, В'язень замку Іф, Зірка чарівного щастя, Біле сонце пустелі...
Однією з вершин творчості М.Захарова став фільм "Вбити дракона".
Те, що в радянські часи вдавалося випускати такі роботи, можна пояснити лише повною втратою зв'язку з реальністю, якою відрізнялася тупа номенклатура брежнєвського керівництва.
Ці старі нікчеми просто не розуміли, що кіно – про них, а не про якийсь там прогнилий Захід.
Але чи розумів це остаточно сам Марк Захаров?
Зараз я вже не впевнений. Бо коли справжній дракон нарешті з'явився, Захаров став його довіреною особою, як і всіма улюблений Олг Табаков, Микита Міхалков та багато інших російських інтелектуалів.
Так Марк Захаров зберіг свій театр, остаточно розгромлений тільки зараз, у дні війни, як і решта московських театрів, що ще залишалися хоч якимись острівцями щирості.
Навіщо ці люди ціною таких моральних компромісів намагалися зберегти все це, я не розумію: - все одно культура руйнується, коли стверджується диктатура.
Можливо, їм просто подобалося бути головними режисерами та кумирами акторів і глядачів.
Тому коли українці сьогодні жахаються, що популярні західні і радянські інтелектуали та улюблені наші кумири підтримують диктаторів, мене це просто смішить.
Скажу вам так і запам'ятайте це назавжди: - інтелектуал не буває популярний.
Популярним буває продавець повітря з добре підібраними реченнями, за якими він ховає свою відсталість, убогість та продажність.
На жаль це розуміє лише дуже мала кількість людей, які не вміють так талановито складати слова у «правильні» речення, але які розуміють і бачать, як ці продавці повітря талановито обдурюють населення, яке і досі шукає відповіді у своїх кумирів.
Так було завжди, на жаль так і буде – до тих пір, поки люди, які претендують на вміння мислити самостійно, перестануть захоплюватися рішучим і талановитим продавцем повітря — тупо схиляючись перед його вмінням складати "правильні" речення.

Ілон Маск — американська олігархократія.
Понад рік тому я писав про Маска: - Якщо США не вживуть заходів, обмеживши монополію Маска, то потім сміятися будуть не ті, хто зараз говорить про політичний інфантилізм і нерозуміння ситуації Ілоном Маском — він все розуміє і робить так, щоб він і Трамп сміялися останніми.

Те що Ілон Маск був присутній при телефонній розмові Трампа із Зеленським говорить про роль людини, яку можна вважати новим американським олігархом. Тому що Ілон Маск контролює не тільки високотехнологічні компанії, але і медіа твіттер, завдяки якому може впливати на американську громадську думку в інтересах свого бізнесу.
Я б сказав олігархократія, так чи інакше перемогла у США не сьогодні, а ще рік тому, коли Маск втрутився у зовнішні політичні справи США. 
І ми тепер бачимо наслідки серйозної хвороби американської Демократії, тепер ми будемо жити в такому світі, де Президент і Олігарх США розмовляють із президентом олігарха України.
Ми бачили вплив Коломойського на Зеленського в перший період президентства — і таким чином це таке співробітництво і це такий характер демократії досить небезпечний. Але ми живемо в світі, де самі люди роблять вибір на обмеження своїх же громадянських прав, розуміючи що олігархи будуть обстоювати свої інтереси.
І в цій ситуації американці, які проголосували за Трампа, як і українці,  які проголосували за Зеленського — зробили вибір на користь не тільки Трампа, але і на користь Олігархократії.

Хоча я не здивуюся якщо Трамп і Маск стануть заклятими ворогами, як це відбулося між Коломойським і Зеленським. "Людина" просто вважала, що буде мати вплив над "своїм" президентом, а коли опиняється у в'язниці то довгі роки не розуміє що сталося.

Шлях до чесної праці — це майбутнє цивілізації.
А альтернативні економіки світу — це кінець світового впливу Заходу.
США не мають інструментів впливу на економіку РФ з простої причини, що за останнє десятиріччя сформувалася альтернативна економіка Китаю та Індії, яка готова підтримувати країни, які суперечать міжнародному праву.

Західні еліти були впевнені в, тому що якщо вони запровадять проти росії якісь економічні санкції, то росія відразу піде на всі домовленості з ними і принаймні закінчить війну, хай не звільнить ту територію, яку вона окупувала, але просто перестане стріляти — як говорив один наш "не лох"
А цього не відбулося, тому що як виявилося одночасно із вірою в свої санкції захід із великою радістю використовував дешеву працю працівників китайських і індійських підприємств і ми з вами використовуємо цю працю, коли кожного дня купуємо дешеві китайські товари за копійки.
А чому вони варті копійки? Тому що використовується дешевий труд китайці в індусів. Ось такі є і умови ринкової, та споживацькі економіки США і Європи — і Китай та Індія на цьому існують та поширюють свій світовий вплив.
Не може те що варто долар принести вам успіх, тому що насправді, те що ви купуєте за долар, мало б коштувати набагато дорожче.
Звичайно тоді у переважної більшості українців ніколи б не було айфонів, тому що вони б ніколи не могли б на них заробити і у  багатьох європейців би не було, але тоді і війни не було б.

Шлях до чесної праці — це майбутнє цивілізації, тому що не можна вічно використовувати дешевий труд, потакаючи і посилюючи авторитаризм та диктатури, а потім вважати, що все буде у світі добре — не буде.
Ось це і є глобальна проблема світу.
І цю проблему не може вирішити Дональд Трамп, тому що він хоче створювати якісь мита для китайців, а потрібно не мита створювати, а повертати свої виробництва до Європи і США, примушувати європейців і американців згадати — як це працювати реально на фабриках що виробляють товари, а не послуги.
Західний світ перетворився на світ послуг не, тому що якесь велике відкриття було зроблено, а тому, що всі товари почали виробляти китайці і індуси — а це і є звичайний колоніалізм, який і завів сам Захід у глухий кут, посиливши світовий вплив колоніальних країн, які в свою чергу посилили світовий вплив всіх диктатур.

Війна змінює червоні лінії Заходу.
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров знову лякає захід ядерною війною, коментуючи прохання України зменшити обмеження на удари по об'єктах у РФ західною зброєю.
Ці лякалки Лаврова є зовсім невипадковими — у Москві починають усвідомлювати що захід вже перетинає ті червоні лінії, які були
поставлені самим Путіним, після рішення розпочати велику війну.
Тоді західні лідери взагалі не хотіли, щоб ця війна була розповсюджена на 
суверенну територію РФ. Заходом заборонялися будь-які удари зброєю західного виробництва по території РФ.
Але зараз ситуація змінюється — дискусії щодо можливості застосування західної зброї для ударів по території РФ вже йдуть між всіма країнами членів НАТО.
Суть Курської операції вносить зміні саме політичного характеру війни.
І саме ця зміна політичного характеру зараз дає можливість Заходу говорити про необхідність зняття обмежень для України щодо ударів західною зброєю по суверенній території РФ.

Курська операція — Війна стала Війною.
За великим рахунком війна стала війною тільки коли почалп відбуватися на території обох країн.
Якщо ми в принципі хочемо, щоб ця війна колись або закінчилася, ми маємо усвідомлювати що ця війна має йти на території обох країн.
І тут не питання яку територію ми можемо ще втратити на своїй власній землі — питання в тому, яку кількість території ворога нам вдасться втримати на території ворога.
Чи можуть у нас бути втрати територій? - так за наступні роки російсько-української війни можуть бути як визволення українських міст, так і втрати українських міст і регіонів — це треба чітко усвідомлювати.
Коли йде війна — так завжди відбувається.

Чи може продовжуватися наступ ворога? - Так, але не так достатньо щоб ми говорили про те, що ми можемо втратити державність.
Яка альтернатива, окрім того, що ми маємо боротися за звільнення окупованих територій? - Ми маємо нав'язувати ворогу власну тактику, щоб він боровся за звільнення своїх суверенних територій від нашої армії. І тільки тоді ми можемо сподіватися, що колись, у когось в росії виникне думка, а може ця війна на виснаження України, вже перетворюється на виснаження роосії, а може це вже потрібно закінчувати.
Я абсолютно впевнен, що з політичної точки зору і з логістичної точки зору, Курська операція це абсолютно правильний крок.
Петро Порошенко: — Це крок до припинення війни.(с)

Ще раз.
Навіщо?
Тому що люди обговорюють дії США та Заходу навіть не розуміючи всієї загрози мирового рівня. Вони все, ще воюють не з тираном, який має  стратегічну авіацію, міжконтинентальні балістичні ракети та атомні підводні ракетоносці з ядерними боєголовками, а з чмобіками. Вони чомусь вирішили, що як що вони гучніше викрикнуть та когось гучніше почнуть ображати, то від того всім стане краще.
Від свого нерозуміння самої суті проблеми, вони просто не розуміють, також і дії самої Америки та Заходу.
Вони бачать те, що їм ближче — в них немає світла, їх безбожно обкрадає їхня ж влада, але не бачать в цьому крім самої корупції ні чого того, що є найбільш жахливим, саме того, що їх покроково знищують — як ту жабу, що повільно варять у казані, кожного разу добавляючи вогню.
Вони хизуються між собою тим, хто гарніше когось образить та гучніше викрикне "путін хуйло" чи "зезрада єрмачели".
Але і хуйлу і навіть єрмачелі до дупи ваші образи — вони самі вам підкинуть ще найгучніших образливих термінів, аби ви тупо сиділи і відригували одне на одного свої майстерні рифми та чекали, що хтось вам принесе світло і поверне вкрадене.
Але так не буває і ні де такого не було.
І рашка сама не здохне і єрмачели самі по собі ні куди не дінуться та і месії ніякої не існує.
Від рашки, яка прагне тільки знищення України і всіх українців, можливо тільки відгородитися тим, хто сильніше за неї — і це тільки НАТО.
А з внутрішніми ворогами прийдеться розбиратись — тільки нам самим.

Так США нас не кинуть, будуть кожного разу якось допомагати нам грошима і зброєю. Але ні гроші ні навіть зброя не принесуть мир в Україну, поки сама Україна не почне виконувати те, що потребує від неї НАТО.

Як пояснити, що наша головна проблема це лише наслідок цього нерозуміння населення всієї жахливої загрози не від чмобіків, а від другої ядерної держави у світі. І тільки Америка та НАТО має вплив на цю жахливу державу з охуєвшим диктатором.
І тільки з Америкою і НАТО має спілкуватися наша влада — і тільки нам самим розбиратися зі своєю владою.
Треба чітко розуміти, що ні кому з інших країн, ніж Західним, ми взагалі не маємо що запропонувати.

І це не розуміння також і на владному рівні — вони теж не розуміють, що їм теж не вижити і тупо закривають кришку казана.

Це нерозуміння пішло насамперед, від самого небажання зрозуміти, від тупості та байдужості до всього. Від байдужості тотального, від громадян, які взагалі не розуміють, навіщо їм усім цим цікавитись.
Ми не можемо дозволити собі розкіш байдужості та нерозуміння сили агресивної до нас країни, а також самої неспроможності нашої влади.
Ми маємо цікавиться своїми друзями та ворогами – як на експертному, так і на громадському рівні, щоб потім знову не дивуватися, коли приходить горе.
І звичайно, може виникнути питання – а хіба це змінило б щось, якби ми знали та розуміли?
Так, звісно, ​​змінило б. Тому що ми будували б зовсім іншу країну. Країну, громадяни якої б точно знали, що для того, щоб вижити, потрібно оборонятися. Що поряд – не брат, а ворог. Що голосувати потрібно не за тих, хто обіцяє домовитися про дешевий газ, а за тих, хто думає про енергетичну незалежність. Що армію потрібно не скорочувати, а збільшувати. Що російське керівництво хоче війни не тому, що хтось ображає його, а українське керівництво не може зупинити війну не тому, що на ній наживається. І що вибір для всіх нас дуже простий – або земля, на якій ми живемо, буде просто територією росії, або нам вдасться відстояти право українського народу на суверенітет. Без жодних «посередині».
І так усі ці десятиліття, висновки лежали буквально на поверхні – їх ніхто ніколи не приховував, тим паче у самій рашки.
Але зараз все знов залежить від нас, від настрою людей та їхнього бажання, чи їхньої байдужості...
Досить ржати — почніть думати та висловлювати саме те, що ви хочете, а не те що як вам здається чекають від вас.
p.s. Для тих, хто не в змозі прочитати весь текст: - від рашки можемо тільки відгородитися силою НАТО, нашу владу до цього можемо змусити тільки ми самі.

Незалежність
Майдан
війна.
Незалежність Україна та інші республіки СРСР здобули внаслідок того, що чекісти СРСР забрали владу у КПРС шляхом її знищення. І зауважте – ні хто з мільйонів членів правлячої тоді КПРС не встали на захист своєї партії.
КДБ розвалили Радянський Союз, щоб отримати беззаперечну владу і потім об'єднати його до Росії.
З погляду чекістів — СРСР мала зникнути і з'явитися Росія у межах СРСР — але все пішло не за планом.
Чекісти вважали партійний апарат КПРС, який у години застою вже деградував – повними ідіотами. І за великим рахунком, коли Горбачов почав перебудову в надії цей партійний апарат змінити та переформатувати – вони розпочали дестабілізацію країни, яку й самі потім не змогли зупинити.
Вони прорахувалися — національні рухи колишніх країн СРСР виявилися сильнішими, ніж вони очікували в одних республіках, а в інших республіках, як Україна — партійний апарат, який не хотів потрапити під повну їхню залежність — готовий був навіть оголосити незалежність, тільки щоб зберегти себе від чекістських можливостей.
І таким чином Чекісти отримали повний контроль – лише на території РФ.
А Україна як окрема держава отримала Незалежність.
Але повну Незалежність жодна країна ще не отримувала – вони її лише оголосили. І з моменту оголошення Незалежності України — війна була неминуча.
Але це не означає, що війна завжди неминуча.
Завдання будь-якої Української влади було у тому, щоб відтягувати можливість великої війни політичними способами та готуватися до її захисту. Для цього існує професійна політика та професійні інструментарії.
Хороший політик не створює проблем, які потім героїчно треба вирішувати.
Кучма не був хорошим політиком — підсумок перший майдан.
Ющенко не зміг бути хорошим політиком — підсумок Янукович.
Янукович взагалі не був політиком.
І як наслідок Майдан – Війна.
Але ми все ж таки отримали Незалежність — тепер маємо її захистити.