​​очі бояться, а руки роблять. шановне панство, збираємо на дрон для 33 ОМБр Рубак на Донецький напрямок!

мета збору: 17 000 грн

за донат в 50 грн ви отримуєте номерок для участі в розіграші. віддаю два жирних лоти зі своєї бібліотеки: книгу Тамари Горіха-Зерня "Доця" та перший том коміксів "Академія Амбрела". обидва подарунки відправляться в одні руки. і звісно, чим більше донатів - тим більше шансів)

я збираю для 33 ОМБр, тому що в ній служить дорога мені людина, співзасновник славнозвісної хвилі Літературний SLAM та учасник одного з моїх найулюбленіших харківських гуртів BusiCama — Олександр Кудь ?

❗️обов'язково в коментарі до переказу вкажіть або нік в телеграмі/в інстаграмі, або електронну пошту, щоб я могла я з вами зв'язатись у випадку виграшу!

посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/Ad2jgrCRMp

якщо ви не маєте змоги задонатити суму, кратну 50 грн, але хочете підтримати збір - зробіть менший донат та розкажіть про розіграш своїм друзям) я буду шалено вдячна за будь-яку підтримку і за кожну гривню!

а тепер максимальний репост і поїхали!

з меншим запізненням, проблему з яким ми вирішуємо, публікуємо номер за січень–лютий:

ЕСЕЇ:

◾️ Документ без назви

/ есе Ольги Федченко про тексти, які ми пишемо і не пишемо /

◾️ ІНТЕРВ'Ю З ОЛЕНОЮ ПОГОНЧЕНКОВОЮ: «Може бути, що надумуєш, але все одно цікаво, що з цього вийде»

/ розмова Богдана Горона з музичною письменницею та дослідницею Оленою Погонченковою серед іншого про термінологію, рецензії та спекулювання /

ОГЛЯДИ:

◽️ альбом Lugovskiy 30 (виданий самотужки, січень 2024)

◽️ альбом R.A.P. Ferreira та Fumitake Tamura the First Fist to Make Contact When We Dap (Ruby Yacht, січень 2024)

ЛІТЕРИ:

♾ Семантика невагомості: поезія Асі Шевцової

♾ коріння світла: поезія Тетяни Непипенко

♾ War Blues: поезія Каті Стельмащук

♾ Сертифікат на розчулення: поезія та проза Ольги Іськович

ДИЗАЙН:
Ольга Середа
Надія Череп'яна

Надія Череп’яна (фото на обкладинці)

"аллаху, розбий моє серце, щоб в нього більше вмістилося"

©південь

Хвиля Кульового – ...і ніч іде

Genre: Ambient, Downtempo, Electronic, Experimental

Сьогодні нарешті вийшов перший альбом музичного проєкту Артура Брутевича, про нього я писав ще наприкінці минулого року. Альбом складається з семи концептуальних треків.

Автор запрошує нас у сюрреалістичну подорож маревами та українськими символами. На нас чекає незабутнє занурення в суміш божевільної мішанини різноманітних жанрів з нотками наративного експерименту. І все це упереміш із улюбленими багатьма фільмами, мультиками, піснями тощо.

Apple Music / Spotify / YouTube Music

...і ніч іде | LinkPeak

...і ніч іде

by Хвиля Кульового

хороший ранок починається з нового альбому рту, кошенята, адмінка хєрні не порадить

see you K

народження буде в траві що припала до тебе
випростую пагони рук і спини замліле стебло
таку тінь над очима — щось газове —
в бік повело
обійми мене перший метелику

відхилилася тепла пелюстка повіки —
о ні
хто за нею високий стоїть у вологім кришталі
вийми пам'ять із мене
збий з неї твердінь і окалину
ранній рух посрібнився на холоді —
березень в місті

одиначко дивися у люстро —
майнуло з плеча
щось густе і велике
з озерною хвилею в оці
і молочного тіла початок і дихання в мороці —
він буває приходить так —
тиха тіниста вода

а до нього й опісля були всі міцні та звичайні —
до знайомих пісень на гітарах затерті лади

бірюзовий метелику
човен твій — лебідь мовчання
на вербному озері досі стоїть

навіть тварини у цій клітці часу не стримують сліз
плаче собака над тілом дівчинки, яку щойно знайшов під завалами
плаче кіт, вчепившись у ковдру, під якою лежить його вбитий господар
плаче левиця у зоопарку, в який щойно поцілили ніби ж як люди

так само і квіти; висихають на нитку в порожніх від смерті домівках
сумують за тими, хто приносив їм воду любові й світло турботи
складають свої пелюстки у кулачки, мов ображені діти
і завмирають, хнюплячи ясні голови, бо стеблам не сила більше триматися

якби не війна – скільки б садів приймали в обійми весни тихі дзвони людей
якби не війна – скільки б птахів дарували сережки цвірінькання кожному вуху

якби не війна – плач і попіл цієї землі,
де погляд тому гомоніли дерева, які посадив ще мій батько,
ми б більше ніколи не передали у спадок

03.03.2024