ОНОВЛЕННЯ - увага від підписника "Свінг" це також і танець, тож не можна стверджувати, що гуглювали не його
................................
Слухайте, якщо вірити Google Ads, то слова «поліаморія» та «свінг» за минулий рік в середньому гуглили від 1 до 10 тис разів на місяць. І це на 900% більше ніж 3 місяці тому, а також на 900% ніж рік тому

Ненатхнення для зради.
Знаю, що мої історії та книга багато відкривають у людях. Розбурхують сплячі бажання, потреби, збудження. І це фантастично. Та вже кілька разів стикнулась із перекладанням відповідальності на мої тексти за власні вчинки.
Книга, чи гарячий фільм із історією Ірини Клекіт, чи іншої особи, не роблять щось замість тебе. Вони ліхтариком можуть підсвітити вже існуючу потребу, відкрити до неї доступ, розбудити.

Ти можеш бажати шаленств у ліжку, відчувати як ти, твоє тіло потребує насолоди. Але уникаючи відповідальності входиш у стан дитини за яку нібито вирішують інші, «дорослі».

Ми не можемо контролювати бажання, але можемо керувати своїми діями. І якщо я порушую партнерські умови, зраджую, обманюю – ну то це повністю моя відповідальність.

Бракує сексу з теперішнім партнером? Ок, ти це знаєш про себе. Наступний крок – що ти з цим зробиш?
- Поговорите і вирішите відкрити шлюб? Чудово, якщо вам це підійде.
- Розбереш це з ним і ви підете в терапію? Взагалі прекрасно.
- Підеш і тихенько зрадиш? Теж можна, але це вже твоє власне рішення і ти маєш бути свідомий/ма наслідків.
- Можете нарешті визнати, що без сексу не вдається далі жити і ви домовитесь розійтись – ок, це теж рішення. Ваше рішення.

Я багато робила паскудних речей, і точно ще не одного разу зроблю – це завжди та повністю моя відповідальність за мої косяки. І ніхто не є винним за мої дії окрім мене. І це стосується мене - дорослої.

Ой, люблю я це почуття - Ревнощі. Багато можуть підсвітити про процеси у парі, а ще більше про потреби кожного учасника стосунків.
Сподіваюсь, вам сподобаються лекції від Ірини Ігнатової

Можете під цим постом матюкатись на ЙБР (Доки ще телеграм не відслідковує такі речі) А я вам нагадаю методи швидкої психологічної самодопомоги. Це типу сказати тілу: «Успокойся, не псіхуй. Поприбираємо.» 1) Дихання. «Квадрат». Важливо, щоб в процесі задіювалась…

Telegram

Iryna Klekit

Можете під цим постом матюкатись на ЙБР (Доки ще телеграм не відслідковує такі речі) А я вам нагадаю методи швидкої психологічної самодопомоги. Це типу сказати тілу: «Успокойся, не псіхуй. Поприбираємо.» 1) Дихання. «Квадрат». Важливо, щоб в процесі задіювалась…

Обіймаю вас всіх. ЙБр - хай виздихають

Слухайте. А хто має польськомовних знайомих немоногамих, або знає адміністраторів таких каналів, груп?
Напишіть мені, будь ласка, дуже треба
@IrynaKlekit

Так, дівчата, хто там казав: "Давай іще, але на інші дати".
Ну ось, даю.
Та ще й програму розширену. Практика показала, що на четвертій зустрічі ми тільки розкачуватись почали =)

Терапевтична група «Пробудження чуттєвості» 2 потік
Онлайн. 8 зустрічей 1 раз на тиждень по 3 години. Камерно, максимум до 10 осіб. Тільки для дівчат.

Четверги: 02, 09, 16, 23, 30 травня, 13, 20, 27 червня. З 18:00 по 21:00 (київський час)

Теми зустрічей:
Біологічна складова сексуальності та робота зі стресом. Анатомія жіночої насолоди. Психологічна складова тілесності. Сором. Установки. Заборони. Кордони. Розкриття власної унікальної сексуальності.

Щоб забронювати місце в групі необхідно оплатити першу та останню зустріч. Пропуски оплачуються.

Тема групи інтимна, тож робота буде вестись тільки із сформованою групою учасниць. Долучитись новим особам в процесі неможливо.

Вартість 1200 грн – одна зустріч. При оплаті одразу всього курсу – 8 800 грн.

Щоб записатись контактуйте зі мною в коментах, або пишіть повідомлення @IrynaKlekit

Я: Стогну, що нема часу. Забагато роботи, навчання.

Також я: О! Навчання в школі сексуальної варіативності курс «Консультування ЛГБТІК+ спільноти». 120 годин.
Беру!

Смакую, бо матиму нові навички та знання в роботі ?

Кілька слів про ретріт ще скажу. Я ж не тільки як терапевтка працювала із учасницями. Багато процесів і зі мною відбулось. Наловила власних інсайтів. Ходжу і переварюю їх.

Ось один із них:
Мені ой як потрібне визнання своєї особливості.
Раніше я заперечувала це, і водночас ображалась, якщо котрийсь чоловік не кидав все на світі задля зустрічі зі мною.

Так, у мені великий дефіцит любові батька. Так, це мій метод заповнювати дану порожнечу.

І коли хтось із учасниць відміняв поїздку на ретріт саме через складності добирання, я попадала в те своє місце дефіциту любові. І водночас дивилась на це вже дорослою своєю частиною. Казала собі: «Іруся – це не твоя історія. Вони обирають себе, а не відмовляються від тебе». І тоді ставало легше дихати.

Мій чоловік в період зустрічань, щовікенду їздив розбитими загальними вагонами, на поличці для багажу, на останні гроші. Дві ночі в дорозі щоб провести тільки одну зі мною. Одного разу його ледь не пограбували, а іншого, було розбите вікно і всю дорогу сніг летів до вагону. А коханий і далі приїжджав до мене. Це наповнювало моє місце дефіциту любові.

І цього разу сталось подібне. Щоб приїхати на ретрит одна учасниця подолала 1500 кілометрів. Через низку обставин її шлях зайняв у 4 рази більше часу ніж планувалось. З пригодами-перешкодами вона це зробила. Приїхала.
І я зігріваюсь цим, беру звідси велику частину любові і кладу в таємне місце глибоко-глибоко у грудях. Це було для мене дуууже цінно.

А ось наступний інсайт:
Ще не до кінця усвідомлений, але сталось щось важливе зі мною. Тут про тіло.
За останні кілька років, не дивлячись на тренування, я поправилась на 10 кг. Мої руки, стегна стають м’якшими. Животик вже не втягнеш. Ямочки целюліту захоплюють все більше простору.

Я розуміла, що проходжу вікові зміни. Це нормально в 44 роки. Можна сповільнити це, але великою ціною напруги та енергії.

Так от. Не знаю як, але раптом почала радіти своєму тілу. Всім цим ямочкам, м’якостям, та опуклостям. Ось уже кілька днів після ретріту я щиро приймаю його.

Місяць тому коханий вислав мені фото. Я гола спала у нього на грудях. Він заселфив нас. І що побачила я? «Ого, яка у мене стала широка спина». Не його щасливі очі, не трепет миті, а кілограми. Це отруювало життя. Тож сьогодні я подивилась на це фото геть іншими очима. Я бачила нас, я бачила кохання, ніжність.

Можливо це відбулось саме дякуючи тій енергії, котрою ми з дівчатами обмінювались. Коли горювали-говорили про критичних матерів, про холодних татів. Або ж коли йшли через медитацію у власну сексуальність. Або ж тоді, коли випалювали кераміку у вогнищі і танцювали з вогнем. А може, коли ми криком скидували напругу в лісі.

Це вразливе місце, прийняття тіла. І дуже нетривке. Тіло ж і далі змінюватиметься. Але це точно фантастично приємно муркотіти від вдоволення собою сьогодні.

А потім? Ну що ж, зроблю нові фотосесії, і організую новий ретрит.