Сьогодні про трисестринство Gelede

Трисестринство - це три жінки-Оріша, котрі в багатьох патакі грають провідну роль. Але насамперед трисестриство є важливим, бо ці Оріша також відмічені в знаках оракулів, як малого так і жрецьких оракулів.

Йемонджи - “Матір риб”, дослівно значить її ім’я. Проте, Йемонджи є однією з наймиролюбніших Оріша. В одному з патакі вказується, що одного разу Ешу скинув її корону в море, і поки вона не обітнула увесь світ перетворившись на всіх мешканців стихії води, вона не здобула її. Проте, тендітна та жаліблива Оріша не стала мститися, а продовжила насолоджуватися піснями волн та криком чайок. Як вартує очікувати, її можна знайти на взбережжі водоймищ, почувши її шепотіння крізь хвилі на кромці вод.

Ойя - найсуворіша з сестринства. Вона уособлює в собі силу ураганів, смерчів, торнадо та буревіїв. Вона несе руйнацію де б не проходила. Вона подібна натовпу ринка, що рухається єдиним масивом але й кожен в свою сторону. Вона озброєна мачєте та батогом, і разом зі своїм чоловіком Шанго, вона розпалює блискавки та збирає грозові хмари. Її можна побачити як насув хмар перед штормовою зливою, почути у гуркоті грому та безпомилково розрізнити її озоновий парфум.

Ошун - про неї я казав в контексті її звичних постатей краси, любові та кохання, любові до розкошу та лоску. Проте Ошун має ще й войовничу постать. Вона відома як та хто взяв місто перед Огуном, задіявши жіночу хитрість і уволікши танцем все місто, вивільнивши його для військ Огуна. Її можна зустріти на взберіжжі річок, на алеях закоханих, на площах де люди сміються та радіють життю. Вона - само втілення радості та людського щастя. Але вона має і аспект мудрості про котрий ми поговоримо наступного разу.

Подобається пост? Став вподобайку і скоро буде ще.

Що таке Ебо?

Дуже часто, під час консультацій з оракулами Оріша, духи наказують зробити приносини. Ці приносини входять до того що називається Ебо.

Ебо - це священний акт відданості та безумовної довіри Оріша, акт втіленої надії та розуміння їх повновладності над людським світом. Оріша були послані на допомогу людям від першоджерела творіння, Олодумаре. І Ебо є символом безперервності зв’язку між небом та землею.

Під час приносин, Аво або інший послідовник релігії, виконує священодійство, котре включає молитви та закляття котрі є відповідними до отриманих знаків Оду. Оду - це священні знаки оракулів, котрі отримують під час комунікації в ході ритуалу. На різних ступенях посвячення різноманітність оракулів і відповідно знаків - змінюється, і від цього залежить ґрунтовність корекції долі, та її дотримання.

Ебо інколи сприймають як акт вибачення, але це хибна думка. Вибачення потрібні тоді, коли немає Ебо. Під час щоденних дивінацій такі вибачення приносять жерці, але для більшості послідовників така опція недоступна і загалом не потрібна.

Часто харчові приносини включають в себе тваринну їжу. В допоміжній літературі ми можемо прочитати про принесення півнів, цапів, свиней та інших тварин. В більш модернізованій традиції Куби, ці тварини часто мають замінники у вигляді м’яса, що особисто я вважаю тверезим та адекватним для умов сучасності. Про етику цих процесів поговоримо якось в окремому пості.

Для більшості ж випадків приносини складають куплені овочі та фрукти, приготовані певним чином. Глибина цих процесів може здатися поверхневою для стороннього спостерігача, для котрого послідновник “просто годує камені на підлозі”. Але це профанний погляд, і врешті ми говоримо про передачу життєвої сили та отримання сили горньої.

Про яку саме передачу сили я веду мову? Насамперед, про час, котрий ми витрачаємо збираючи гроші, компоненти, готуючі приносини та утилізуючі їх. Часто Оріша просять утилізувати приносини в особливий чин. Це може бути полишення Ебо біля місць помешкання Оріша, таких як залізнодорожна колія, ліс, річка, взбережжя озера чи моря, перехрестя чи кладовище, тощо. Але маю зауважити, що в сучасності, в більшості країн існують суворі правила громадської екології та порядку, котрі обмежують полишення таких приносин вважаючи їх засміченням довколишнього середовища. Я маю впевненість, що жоден з Аво Нігерії не має таких обмежень як і їхні клієнти, але якщо б мали - то навряд чи б порушували ці закони. Ми живемо в правовій державі і маємо дотримуватися її законів. Це зокрема стосується і вищеназваних приносин тварин, котрі не мають погибати просто заради чергових почарунок на грошики.

Все ж торкаючись тематики тваринних приносин, вони відбуваються в нашому Егбе тільки під час групових церемоній, і будучи прийнятими духом, ці тварини їдяться громадою. Тим не менш, якщо віддалитися від практики Іфа і казати про Новоорлеанське Вуду - там за словами провідної авторки, Деніз Альварадо у котрої я мав честь отримати частку своїх знань, тварині приносини є виключенням.

Більшість людей, котрі приходять в “Вуду” - парасольковий термін а не традицію, очікують море крові, всевладдя та кабріолети зі скелетами котрі тримають ром та цигарку. Але така ілюзорна профанна форма - є плямою на чистоті та глибині традицій Африки, жодна з котрих не ллє кров задарма.

Елітаризм, котрий оповіює ці традиції - є суто тьмяністю свідомості сучасного єропейця. Як власно і уявлення про супермаркетну Африку. Дійсні знання дорожче грошей, як і дійсний духовний досвід. Вам можуть відмовити, і не прийняти ваші Ебо, а можуть і взагалі не дати допуска до традицій, бо на це є низка причин. Тому, мудрість Аво - в його опєле, ворожбитському цепі, котрий точно розпізнає намір душі та дух котрий стоїть за головою новоспеченого інтересанта.

Пульс Африки

Джаз, реп, блюз, палкі танці - це пульс Африки, тієї колиски людства магія котрої жахає та надихає. І ритмом в котрому гойдається ця колиска є духи Оріша. Вони є живим повітрям котрим дихає Чорний Континент.

В цьому дописі я зверну увагу на більш відомих з них, хоча кількість їх та їхніх постатей незліченна. Ці імена ви можете зустріти в патакі - народних сказаннях народу йоруба, ви можете зустріти їх і в книгах та блогах, і впевнений що ви зтикалися з місцями де вони мешкають.

Ось найрозповсюдженіші з Оріша:

Ешу - в більшості ліній Іфа вшановується Ешу Одара, в той час як на Кубі характерною постатю є Ешу Елегбара, та в обох шанується Ешу вістник духа річки - Ешу Ларойє. Ешу є божественним вісником перетворень. Саме він приносить звістки та доносить Ебо до потрібних Оріша. В більшості сказань патакі він зустрічається як той, хто змінює ситуацію. Він є тим хто відчиняє дороги. Його місце перебування це перехрестя та порогові ділянки, такі як входи та виходи, роздоріжжя, узлісся, в’їзди та виїзди з міст

Ошун - володарка краси, любові та розкошу. Вона найтендітніша з трисестринства жіночих Оріша. Вона любить мед, папуг, бронзу та мідь, вона купається в річках котрими володарює, як і всією прісною водою. Вона може здатися занадто вибагливою та примхливою, але її дари не менші.

Огун - Огун шанується дуже широко. Він є не тільки воїном, ковалем та "володарем медицини заліза", його часто асоціюють з успіхом в роботі як таким, бо саме він розчищає дороги від заторів та перешкод. Важка праця по плечах його дітям, більшість з котрих є прямолінійними та відвертими у своїх бажаннях. Огуна шанують і в народі фон, і навіть на Гаїіті.

Подобається тема - ставте вподобайку і днями буде ще :)

#оріша #африка #атр_акт

Щодо синовства та доньківства та інших сімейних моделей

Не вщухають (і напевно не вщухнуть) пошуки молодого покоління серед незліченних богів. І серед цього кастингу, неминуче хтось обирає когось обирають. Кількість обраниць та обраників, нівест Локі, синів Гекати та прийомних дітей Артеміди незліченно росте.

Тим не менш, я б хотів пролити світло на інституції, де ця традиція цілковито легітимна та живіша всіх живих.

Мова звісно піде про Африку, бо ця колиска первобутної духовності не втомлює дивувати. В Іфа Нігерії, в Іфа-Оріша Куби, та й в інших течіях є звернення до хресників серед жерців до своїх учнів, котре шановливо говориться як omo Oshun/omo Obatala/omo Esu, тощо.

Ці ініціатичні звернення володарським тоном затверджують визначеність та відданість певному Духу. Оріша, котрий є умовним “батьком” духовної дитини, звісно не сипле плюшками та не розсипає льодяники на цукровому шляху як це прийнято в кулсторі чергової відьми чи чаклуня. Натомість під час ініціації даються певні табу та передписання, що для долі ініційованого корисно, а що може зашкодити, чого притримуватися а чого ухилятися.

Так, наприклад діти Йемонджі не їдять рибу, це таке табу. Діти Обатала не вживають алкоголь. І в той же час, кожен та кожна Оріша можуть дати за своїм бажанням певні особливі сили своїм дітям. Про це не пишуть в книгах, про це можна дізнатися хіба що в певних колах самих жерців.

Так ось, грунтовна думка в тім, що внутрішнє розуміння високості батьків спричиняє жагу довершення та виконання їхніх невеликих передписань, та дотримання табу. Так само як і з земними батьками тут можливі сцени міскомунікації. Але є ґрунтовне але. Ініційований має змогу дотриматися всього вищепереліченого, маючі розуміння оракулів Іфа. Таким чином мова між світом Духа та світом людським поновлюється на зрозумілому для обох сторін комуникативному чині. Одна сторона отримує знаки оракула, інша - частину енергії Аше висловлену в шанобливому принесенні Ебо (дарів та приносин)

Для більшості ж сучасних течій новоязичництва нажаль мова або неясна або втрачена, і чергова колода таро дуже рідко може заповнити лакуну традиційних оракулів. Хоча то тут то там є поодинакі приємні виключення, у вигляді різного роду мантичних технік, таких як віща вода, піромантія, остеомантія, тощо.

Хто зна куди це все приведе відчізняний езотерикум

Навідміну від ініціатичних традицій Африки, на півдні Штатів рясо квітне Худу.

Худу - це неініціатична чаклунська традиція. Як я колись писав “магія простих людей”. В чин цього, вона дуже споріднена із традиційним відьомством Європи. Але головним ототожнюючим елментом все ж є і перетин з багатьма класичними техніками традвітч.

Якими саме?

🧸Ляльки - як не дивно, але традиція ляльок та ефігій походить з Єгипту та Греції, де вони широко вживалися чаклунами та відьмами для чар по принципу подібності. Цей елемент магії Худу часто приписують вудуїстам, хоча в Вуду ляльки мають геть іншу коннотацію.

🎴Печатки - з початку другої хвилі Худу, котра припадає на початок минулого сторіччя, більша частина низького класу мала який-ніякий доступ до книг, і книги з магії не були винятковими. Кмітники Півдня часто зазирали в гримуари французів, щоб подивитися рецепти котрі здебільшого називалися “низькою магією”. На практиці печатки креслилися та клалися до моджо разом із безліччю інших компонентів.

🤝Принципи контагіозності. Тут можна дуже багато говорити, але майже всесвітньо відомим є “Hot foot powder”, або “Гарячі ноги”, цей порошок з суміші перців, селітри та інших компонентів використовувася як пугач від небажаних гостей.

Ці, і деякі інші принципи чаклунства, об’єднують Худу із більшістю традицій старої Європи, і дають величне поле для досліджень сучасної, живої традиції.

З літературою по традвітч майже та ж тема.
Тільки прибираємо в більшості з течій необхідність в ініціації.

Що не так із книгами по африканських традиціях?

Є ціла низка літератури, незліченна кількість для початківців, щоб мати уявлення “Хто така Ошун, хто такий Ешу…” І так далі. Але, мало де можна знайти літературу для “продовжуючих”, чи для “загубившихся”. Загубившіся це окрема категорія учнів, молодих Аво котрі не отримали інформацію по роботі з оракулами, церемоніями та обрядами.

Книги в більшості своїй можуть дати і дуже добрий, грунтовний фундамент для продовжуючих. У разі коли людина технічно підкута, але в світоглядній базі, в сенсі розуміння культури, розуміння глибини філософії життя, коли ось тут є проталини, то книги можуть зарадити. Тут на допомогу прийдуть і зводи з патакі, і багато джерел з історіями з життя.

Але чого книги не можуть дати?

В сучасності - все ще є широкі громади, до однієї з котрих належить і ваш покорний блогер. Громада є розширеною сім’єю, Egbe, де ми допомагаємо один одному, де ми даємо можливість зростати один біля одного. Де жерці дійсно стають жерцями, медіуми медіумами, оракули тлумачаться вірним чином.

Але якось я мав розмову із приятелем не з боку Іфа, а з боку Гаїтянського Вуду. Він сказав прикру річ. Що по суті, багато чого впускається, багато чого просто впускається не стільки в регламені канзо, але в сутності. Гаїті за його словами поступово перетворюється на ринок з духовними пиріжками. Я все ж не розподіляю його думку стосовно того, що кожен суслік агроном, і усіляк хто воліє може робити заклики до Луа навмання. Але такий аутоініціатичний досвід все ширше. Він розповсюджується завдяки низькопробній літературі де автори намагаються на угоду людям дати хоч якісь практики.

Більшість практик Іфа - зосереджені на молитовному та обрядовому шануванні Оріша, на пророкуванні - як персональному так і клієнтському. Утілітарні цілі по подоланню складнощів життя - вирішуються на церемонії Воїнів (Ебора), де даються перші оракули.

Єдині речі котрі може зробити неініційований - це виконати передписання оракулів, принесши пожертви. Може попрацювати в бік очищення голови (Орі). І, звісно - може отримати в деяких домах ініціацію Пращурів без зайвих питань. Допитливість оракульних питань для того щоб брати чи не брати учнів прямо пропорційна відповідальності жерців. Якщо вам образу пропонують “айда до нас”, і не разу ви не відчуваєте перевірки з боку наставника, то такий Аво не є вашим союзником.

І з книгами так само. Написано багато. Мудрості дано мало.

Ось у читача могло б виникнути цілком логічне з точки зору сучзахезо (так, це новояз від “сучасний західний езотеризм), питання.

А фейхоа нам усі оці казочки? Поясню.

Справа в тім, що як може помітити поважаючий себе практик відьомства, без казочок ми нікуди. Казка - це наратив магії, місце де вона може бути реальною. Якщо добре тицяти в цицьку казці - потече магія, котру жадібно всмокче чергова Роулінг і понесеться.

Казка потрібна як фундамент традиційної відьомської думки. Ви можете навіть духом не чуяти про ті африканські оракули, але розуміти їх придання. Бо так чи інакше, проблематика людських життів дуже добре була категоризована крізь всі часи. На сьогодні ми можемо говорити що у нас нові випробування, але навряд чи ми скажемо що такого ніколи ніде не було за типологією. Типологія людського життя спричинена специфікою умов та реакцій на них, точкою зору та змушуючим до цієї точки, суспільством.

Патакі це водночас і наратив ворожбита і лейтмотив магічної дії. Всі ті хто працює з Оріша, залучені до цього. Але і інші, хто вбачає свою спорідненість із тонким світом мають в цих історіях свій ресурс.І водночас зіткнення з всебічно існуючим світом Духа стає можливим після того, як людина пройшовши перше випробування, стикається із необхідністю виникнення образу чарівника на своєму шляху. Такими чарівниками виступають або бабалаво, або жерці Оріша, або самі Оріша безпосередньо. Сучасність значно розширює це сприйняття, вводячи ще низку фахівців Духу, де самі історії є таким же міцним наративом. В цих історіях ми можемо поставити себе на місця кожного з героїв щоб осягнути їхні шляхи.

Народження Дощу
2.12.2024
З книги Очані Лєлє “Історії природи оракула Діллогун”

З Оду Еджіоко Овані

“У доща немає друзів”

… Її старе тіло змагалося із життям всередині неї, котре прагло вивільнитися назовню, але вона була така стара, що не могла розслабити таз. Повитуха встромлювала пальці, але напруга була так велика що вона нічого не могла вдіяти. Вона прибуркочувала “Розслабся, та дихай”

“Я відчуваю ніби помираю, а ти просиш мене розслабитися!” кричала літня роджениця. Повитуха склала руки та почала штовхати плід. Одяг роджениці просяк спітнілими випарами тіла.

“Ти не помираєш, люба”, ворчала повитуха, намагаючись приховати занепокоєння в голосі. Її заспокійливий голос звучав...читайте продовження тут

Угоди та їх суть

Однією з центральних фігур в традиційному відьомстві є Чорна Людина - дарувач відьомської сили, відомий під незліченною кількістю епітетів, таких як “володар шабашу”, “людина перехрестя”, “людина в чорному”, “людина в масці”, “козлорогий чужинець”, тощо.

Всі ці епітети висловлюють його тойбічну природу, і воднчас ставлять фрустраційне питання з якого світу загалом походить і сама відьма. Бо врешті, угода сили - як одна з форм взаємодії з цією постаттю неминуче ставить під питання багато людських та людяних аспектів особистості.

Угода з Чорною Людиною це майже завжди ультимативна форма до зміни себе. Головним чинником тут є прийняття своєї тіні, і випробування зазвичай проходять менш бажаним шляхом, котрий безпосередньо залежить від особистих табу та вподобань.

На перший план можуть виходити теми сумніву у моралі навіяні суспільством, сексуальні підсвідомі обмеження, безліч саморуйнівних патернів, котрі в певний час були засіяні на ниви свідомості. Сюди ж можна додати відлушпинення хибних точок опори, котрі одна за іншою посипляться як картковий домик. Така перевірка не буває легкою, і найцікавіше, що людина сама погоджується на неї для переходу в відьомство.

Перед тим як хтось зможе казати про результати, треба зазначити, а нащо таке самозгвалтування взагалі виникає. Першим мотивом може виступати жага до сенсу. Коли життя людини поглинуто суцільними розмірковуваннями про те як все погано і котиться зовсім не в бажану дірку, то десь на глибині мрій виникає подібний поштовх “все зламати та відбудувати наново”. Другим мотивом може бути неможливість творити - відсутність можливості до творчого акту це найприкріше явище, і угода з Чорною Людиною є дуже важкою ціною, але однією з небагатьох.
Так, багато блюзменів співали і співають про угоду на перехресті, багато хто з них при цьому дійсно має видатний голос та неаби які навички гри. Але хто зна, чи були б вони помічені без ініціатичного досвіду?