Ляж поспи?

Приступ невизначеності на болоті

Загалом просиділи ми з Женьком всю ротацію і цей телефон так і не подзвонив. Відвело думали ми.
Проте нам сказали,що наш вертоліт уражено противником.
Ми такі: «Піздєєєц»
Нам кажуть летіти туди, назвемо це точкою А.
Значить прокладаємо ми маршрут в точку А йдемо на вертоліт, з думкою про те,що хлопці живі. Прилітаємо в цю точку, сідаємо на дорозі та виключаємось. Бачимо те,що залишилось від нього і в нас холоне в ногах, бо це перша втрата, болюча, дуже болюча адже в цьому вертольоті був мій інструктор,який хотів зробити з мене людину, хотів аби я був командиром екіпажу. А другий льотчик,який був цьому вертольоті- це був наставник,який мене навчив всьому з навігації. Боляче було в той день.
Нас зустрів дільничий,який з напарником приїхали в точку А перші, бо місцеві сказали,що впав вертоліт.
Дільничий нас зустрів і він був просто розгублений, бо незнав що й нам сказати. Наш «перший» холоднокровна людина, він прилетів з нами і цей біль переніс з нами.
Довкола літали ракети та стріляли з САУ, загалом було дуже гучно, але нам було попросту похер на те,що відбувається довкола.
Ми забрали тіла наших побратимів та доставили в точку В.
Щоб ви розуміли, весь політ пройшов в тотальній тиші. Жодного звуку,жодної емоції. Ну просто нічого не відчували. Ми виконали посадку в точці В, вийшли з вертольоту, підкурили по сигареті, та чекали машину з дуже сумною назвою.
Ми віддали тіла їм.
На тілі одного з льотчиків залишився клаптик золотої цепки та вервиця. Командир доручив мені віддати цю цепочку його брату. Я сказав,що зроблю це.
Нам дали добро на виліт, ми полетіли в точку дислокації. Лягли спати все так же, без слів та емоцій. Воно просто боліло

Памʼятаєте історію про Марік, Женьку і ту стресову ротацію?
Розказати ще ?

Ви вибачте , але публічно показати фото того,що ми закупимо я не можу , оскільки ворог полює за нами вкрай жорстко бо ми дуже їх кошмаримо, чеки покажу всі,до єдиного. Думаю ви розумієте всю ситуацію

Цінуйте один одного, бо можна нагадити один одному, а вибачень вже не буде в кого просити❤️

Думаю треба палити трохи ворожих танків.
Ви шо скажете?)

Сьогодні памʼятний день для моєї бригади, адже сьогодні 29-а річниця від дня її заснування.
Шлях моєї бригади тернистий,напружений, але бригада виконує всі, без виключень, завдання, які стоять перед нею.
АТО, ООС, повномасштабне вторгнення.
Льотчики в нашій бригаді надзвичайно хоробрі та віддані своїй справі, вони це доводять кожного дня, виконуючи знищення окупанта. Моя бригада це досвід поколінь,який надалі передаватиметься і вправно використовуватиметься на полі бою.

З годністю за націю
Разом до перемоги
Честь?****

Тільки-но взлетів, вже в повітрі опамʼятався, що летиш випалювати нечисть. Яка ж це блін чудова штука, допомагати нашій піхоті, дивишся вниз на землю, відчуваєш як ця сталева машина слухняна в твоїх руках, та ще й в таких стресових умовах. Це величезна гордість за свою Батьківщину, за своїх інструкторів, що вони довірили тобі таку дорогу та чудову машину. Це величезна гордість за льотчиків- операторів, та бортових техніків, що пліч-о-пліч йдуть в бій, допомагаючи та підтримуючи у всьому:
-Командир, лівіше два. На курсі.
-прийняв.
-командир,уходиш вправо, візьми поправку, вліво 3.
-прийняв, щось непослушна вона.
-нічого, ща попадем.
-Однозначно!!
-командир, тримай, на курсі…
-маневр!!!! Вогонь!!!
-Відстріляв, ковпак закрив.
-Борт порядок, уходим.
-Прийняв.
-Пусків не спостерігав.
-Прийняв, вже за посадкою в деревах. Порядок, уходим.
Як тільки ми відпрацювали, відійшли, побачили нашу піхоту,яка як тільки побачила нас, зупинились, вийшли з машини і почали нам махати прапором:
-командир, як же класно, коли так зустрічають.
-зараз привітаємось?*
*І качнувши вертоліт пару раз вліво-вправо ми привітались і полетіли на базу.
Вийшли, подякували нашій пташці, поговорили з нею, відійшли в сторону, підкурили по сигареті і такі:
-та да,сьогодні щось напряжно.
-Та погода дрянь, вітер сильний.
-Але блять!!! Ми влучили.
-Супер, хлопцям на передку стало легше.
Докурили ми по сигареті, зняли з себе броню і поїхали чекати наступного завдання.
Насправді, мало хто дочитає до цього місця, але хочу сказати одне- дуже і дуже важко описати та передати словами те, що ми відчуваємо там, в небі.
Екіпаж машини бойової?****