🪆🌍Спочатку КНДР дає людей, а потім Африка... Як повернення Вагнерів до Малі сигналізує про втягування Пхеньяну?

➡️Я вирішив узагальнити й окреслити тенденції дій Росії в Африці, які зараз більшість не помічає через недостатню висвітленість і увагу з боку ЗМІ.

Так от, на даний момент, не кажучи вже про витягування з Африки ресурсів, Росія починає приділяти активну увагу людському потенціалу цих країн. Наразі в мережі набирає популярність наступна інформація:

🛑РФ вербує жінок для роботи на заводі з виробництва шахедів в Алабузі (особлива економічна зона в Республіці Татарстан);
🛑в Малі фіксується активність російських Вагнерів.

📈По-перше, тенденція вербування працівників — дешевої робочої сили зберігається з 2023 року. РФ розгорнула активну піар-компанію для роботи на підприємстві. Ролики та відповідні матеріали допомагають розповсюджувати це серед урядів країн Африки — Уганда, Руанда, Кенія, Південний Судан, Сьєрра-Леоне та Нігерія.

Не погано так? Одному працівнику платять $500 максимум. А загальне виробництво на Алабузькому заводі планують збільшити до 6000 шахедів на рік.

🔫Вагнер же займається вербуванням чоловіків для потреб ЗС РФ. Скільки африканців у рядах РФ — невідомо.

Повернення Вагнера до активних дій в Африці означає для мене наступне: РФ знайшла сили, щоб стабілізувати ситуацію в Курську й замінити Вагнерів. І ці сили надійдуть з Північної Кореї, це вже очевидно.

➡️Так от, ще у вересні РФ вивела своїх найманців з Буркіна-Фасо й направила їх у Курськ. Буквально позавчора з’явилася інформація, що Вагнера забрали тіла вбитих побратимів у Малі й були помічені в патрулюванні із військовими Малі.

➡️Окрім того, нещодавно Вагнер у ЦАР вдалися до провокації проти країни Чад. Росія вже має там вплив, але й Захід теж — США зберігає там маленький контингент спецназу.

Якщо Вагнер повернувся до активних дій в Африці, то до Курська скоро має підійти підкріплення. Очевидно, що попри погіршення погодних умов РФ не відмовляється від свого бажання вибити наші війська.

🔫Чому я заговорив про те, що Африка може активніше допомагати людьми?

На минулому тижні Міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов зустрівся з прем'єр-міністром Буркіна-Фасо Аполлінером Дж. К'єлем де Тамбела в Москві, щоб обговорити розширення військового співробітництва між двома країнами.⤵️

🇰🇵Це дуже нагадало мені ситуацію із КНДР, тому можу висунути гіпотезу, що РФ може розпочати активний рекрутинг у країнах-маріонетках. А це більшість країн Сахелю, ДРК, ЦАР і Судан, частково.

Окрім того, Африканський корпус РФ зараз проводить рекрутинг у країнах центральної Африки, пропонуючи 2000 доларів кожному, і це окрім грошей по контракту.

Є історія, що хлопця кинули до в’язниці за те, що він викрав мопед. До нього прийшла "біла людина" й допомогла йому вибратися на Донбас. І, до речі, африканці підписують контракти російською мовою, нічого не розуміючи, стаючи безправними "інструментами" для штурму, "пішого розмінування" й рекогностування місцевості. І смішно, й грішно...

❗️Тому я звертаю увагу, що тенденція йде на погіршення. Росія починає активно залучати власні маріонетки, окрім пасивної допомоги в обході санкцій/постачанні ресурсів.

🇺🇦Що може робити Україна? Обрізати самі щупальця — тобто "працювати" із Африканським корпусом РФ. Саме тому зараз ми оправдовуємося за наші FPV в руках повстанців із Малі. Та й наші дії в Судані та Малі за вищеописаних тенденцій набирають значення.

🚀Conflict Capital|Підтримати

🇺🇦План перемоги й Байден, Шольц, Орбан

➡️16 жовтня президент України Володимир Зеленський представив свій "План перемоги" у Верховній Раді.

➡️Учора він відвідав штаб-квартиру НАТО у Брюсселі, де зустрівся з Генеральним секретарем Альянсу Марком Рютте та взяв участь у засіданні Ради Україна-НАТО.

🇺🇸Сьогодні до Німеччини прилетів Байден. Як відзначило POLITICO: "Шольц дістає серветки". Усі пишуть про консультативний аспект зустрічі, мовляв, заспокоїти берлінську тривогу щодо Трампа.

🛑Частина правди, звісно ж, є. Шольц — учасник деескалаційного клубу, котрий знаходиться на короткій нозі з Байденом. Заяви про відмову передачі Taurus, аналогічне збільшення допомоги (Штати та Німеччина додали декілька позицій у список озброєння для передачі) яскравий приклад. І візит останнього мав би бути заключним етапом реакції на "План перемоги" (на Рамштайн не зміг, короткий візит має його замінити).

🛑Ще й Орбан заявився. Угорський "месник", як і очікувалось, розкритикував "План перемоги" та закликав канцлера Німеччини і президента Франції від імені всього ЄС якнайшвидше розпочати переговори з РФ. Чи має це глобальне значення для нас? — так. Подібні заяви корелюються з критикою зі сторони Трампа у бік кампанії Зеленського.

💬Однак є й позитивні моменти:

➡️1. Робота Рютте. Хоча генсек і зазначив про можливість приєднання України до НАТО, важливо підкреслити, що він скликав засідання Ради Україна-НАТО у четвер після оголошення візиту Байдена у п'ятницю. На виході: план представили, лідери країн-партнерів оцінили й, за словами Зеленського, підтримали. Цей крок дозволив консолідувати країни Європи та утворити умовну групу тиску на Байдена.

➡️2. Стратегічно-економічний потенціал України. Хоча прохання про допомогу триває, важливо постійно пропонувати нові ініціативи. Я підтримую ідею створення спільних підприємств і угод із західними виробниками, а також обмін досвідом.

🔄Спільні підприємства у військово-промисловому комплексі можуть стати чудовою можливістю для інтеграції західних технологій в Україні. Наш інженерний потенціал може суттєво підвищити рівень виробництва БПЛА та систем ППО в Європі, забезпечуючи стабільний потік техніки в Україну.

Крім мінометів і танків, Україні також потрібні оборонні споруди. Тому залучення будівельної техніки з ЄС, Японії та Південної Кореї є дуже актуальним.

➡️3. Вступ до НАТО. Підняття цього питання важливе для підтримки тиску на партнерів. Чи варто очікувати активізації процесу вступу? Ні, але правило "чим більше вимог, тим більше отримаємо" залишається в силі.

Згадайте про "закрите небо" чи "заморожені активи на підтримку України". Ситуація подібна: ми вже отримали певну кількість авіації, а доходи від активів РФ в Європі йдуть на підтримку України. Під лежачий камінь вода не тече.

👥Що ж, чекаємо результатів зустрічі Байдена та європейського тріо (Шольц, Макрон та Страмер). Сподіваюсь, зустріч не пройде без Рютте, котрий буде настоювати на збільшенні допомоги, ну і залишається також слово за Макроном та Страмером.

🚀Conflict Capital|Підтримати

*🔄*🇺🇦* *Роздуми щодо реструктуризації ЗСУ

➡️Нещодавно інформаційних обертів почала набирати новина про створення четвертого армійського корпусу (далі — АК) у складі Сухопутних військ.

На перший погляд, новина виглядає зовсім не новою. Сьогодні вже існують три АК у Сухопутних військах (9-й, 10-й, 11-й) та по одному в ДШВ і Морській піхоті (7-й та 30-й відповідно).

❓Проте сам факт створення АК викликає багато дискусій (від логістики до управління). Ось основні тези, які критикують АК:

🛑В оперативних командуваннях (фактична заміна АК) більше автономних ресурсів: інфраструктура, навчальні центри тощо. Тобто все, здавалося б, працює, процес налагоджений.

🛑"Напівмертві" корпуси, які ведуть бойові дії за рахунок доданих підрозділів.

Однак такі аргументи не є недоліком самої структури. Якщо говорити про інфраструктурну базу, ми можемо зробити те ж саме тільки на базі АК (передача рекрутингових центрів, навчальні заклади тощо). Що стосується доданих підрозділів, я взагалі мовчу — таке явище спостерігається також у бригадах і навіть у батальонах.

💬Особисто підтримую ідею подальшої реформи з метою переведення Сухопутних військ на структуру (бригада-дивізія-АК). Створення ланки дивізійного рівня й формування "адекватних" АК надасть можливість:

➡️Краще організований процес ротації. Проводиться ротація військ батальйонно, переміщення техніки також мінімальне (порівнюючи з бригадами), зберігаючи контроль над ситуацією, адже штаб залишається на місці.

➡️Поповнення свіжими силами відбувається не через необстріляні батальйони, а за рахунок маршових рот, які розподіляються по кілька осіб у кожному взводі серед підрозділів, що вже мають бойовий досвід.

➡️Легше керувати особовим складом (відповідальність командира за підрозділи). При існуванні тактичних оперативних угруповань (ОСУВ, ОТУВ) люди на тимчасових посадах не відповідають за особовий склад, яким керують.

*Пояснюю*: офіцерський склад, який здійснює управління на ПУ ОСУВ/ОТУВ, збирають з різних в/ч та підрозділів. Чи добре це впливає на управління? Мабуть, ні, адже відповідальність за озброєння, комплектування тощо лежить на Сухопутних військах.****

➡️Менше проблем із комунікацією (я зараз говорю про сусідні підрозділи). Наприклад, набагато легше налагодити зв'язок між двома командирами дивізій, ніж входити у взаємодію та координувати зусилля 4-5 командирам бригад. Думаю, всі бачили випадки знищення своєї техніки та сил, незапланованих відступів підрозділів, які призводили до проривів противника.

➡️У дивізіях більше вогневих засобів; їх не потрібно випрошувати у всіх родів командувань. ОТУ і ОСУВ будуть здебільшого непотрібні — їх цілком замінять штаби дивізій.

👤Наявна структура ОТУ/ОСУВ зрештою вигідна саме політично, але не підходить для війни на виснаження, де ефективне використання наявного ресурсу стає ключовим фактором. Тому формування дивізій та АК дійсно потрібне нашим ЗСУ.

Буду радий почути Вашу думку у коментарях...*⤵️*🚀Conflict Capital|Підтримати

❗️💥Роздуми стосовно удару в Дніпрі

🗂9 жовтня у Дніпровському районі — 90 км від лінії фронту — противник завдав удар по батареї Patriot. Аналізував як українські ЗМІ, так і противника.
Декілька цікавих речей, які підмітив:

🛑1. Було багато суперечок про вид ЗРК (більшість казали, що траєкторія польоту проти ракет не така, як у Patriot).🛑2. Виникало безліч питань стосовно розміщення ПУ *(на відеоматеріалах РФ — установки стояли у формі ромба).🛑*3. І найцікавіший момент, наскільки серйозним був удар (мова йде про наслідки).

👤Однак, аби не робити передчасних висновків та оперуватися лише припущеннями, вирішив почекати реакції від офіційних джерел. Так от, що ми маємо від слів Ігната: це все ж таки була батарея Patriot (втратили декілька одиниць техніки). Проте батарея продовжує виконувати завдання в регіоні. Машини ЗРК були нормально розосереджені. 90 км від фронту – це глибокий тил. Для чого розмістили там? Прикривати об'єкт чи район від крилатих ракет та балістичних ракет.

➡️Стосовно інформації, що ПУ Patriot може знаходитись "в кілометрах" від командної машини. Необхідно розуміти, що між РЛС, командною машиною та ПУ потрібно забезпечити надійний канал обміну даними (без цього система ППО не зможе нормально працювати). Якщо Patriot у старій модифікації PAC-2, там за визначенням провідне з'єднання між машинами.

➡️Також потрібно враховувати як місце прильоту, так і особливість боєголовки. Іскандер з боєголовкою повітряного підриву та шрапнеллю створює щільне уламкове поле на багато десятків метрів навколо точки підриву. Власне, це можна спостерігати на відео.

⚠️Знову розвідувальні дрони?

Головна проблема — непомітність дронів та їх висота, тому навіть у разі виявлення боротися з ними важко. ЗРК "заточувалися" під авіацію та ракетні засоби нападу. Тому будь-який дрон — украй складна мета для військового чи об'єктового ППО.
Що з приводу прикриття: ПЗРК, ЗУ, ситуація більш-менш однакова. Виявлення може бути успішним на малій дальності + варто мати радіотехнічні засоби виявлення.

💬Проблема знову вилазить у болючі наслідки. Проте протидіяти ми у теорії можемо… Думаю, багато хто бачив роботу наших зенітних дронів — суть проста: наш дрон-fpv підлітає до ворожого «розвідника» та знищує/виводить з ладу.

Аби вирішити проблему Орланів, Supercam та інших БпАК, котрі продовжують масово залітати у тил, необхідно забезпечити 2 умови:

➡️Підрозділи безпілотників противника також адаптуються. Мова йде за встановлення РЕБ на дрони, котрі на 60 с глушать картинку для наших операторів у разі фіксації наближення. Рішення безумовно дієве, але засоби протидії також є. Один із них — машинний зір, котрий стійкий до «придушення».

➡️Масовість. Якщо з технічної сторони все зрозуміло, то із забезпеченням подібних дронів по всій лінії фронту та тилах вже не так гладко. Удар по Patriot в Дніпровському регіоні — яскравий цьому приклад. Говорити про нестачу дронів/доцільність і т.д. не буду, адже поки не володію достатньою компетентністю.

💥Наслідки удару

Конкретно у цьому випадку не обійшлось без важких наслідків. Зафіксовано влучання у РЛС (скоріш за все не піддається ремонту, адже електроніка не витримає такого). З машиною управління питання. Все впирається у захист кабіни. Якщо вона легко броньована, то ураження можливо також критичні.

❗️Що ж, ще один болісний урок для нашого командування та досвід, котрий реально ПОТРІБНО враховувати під час підготовки/роботи розрахунків ППО та сили, що їх прикривають.

🚀Conflict Capital|Підтримати

Трамп, Венс і Україна: чи рити помиральну яму?

Пара Трамп-Венс це тріумф найбільш неадекватної, екстремістської і злобної частини республіканців. Якщо ця пара все ж переможе, нам буде не легко. Європі не буде легко. США не буде легко. Але працювати можна з будь-якою ситуацією. Тим більше, що ця війна навчила нас, що конʼюнктура - річ дуже мінлива. Тому давайте про це і поговоримо. 

Так, буде важко. Алемене в цілому сильно втомив дискурс від всепропальників, що українська дипломатія якась не така і недолуга, а європейці - тупі. Що в контексті можливого приходу Трампа як мінімум дуже несправедливо. Бо вже закладено кілька механізмів “страхування від ідіота”.

Щодо постачання зброї і фінансового забезпечення. Формат двосторонніх безпекових угод і інші довгострокові формати співпраці (фонд миру, гарантований бюджет від НАТО тощо) як раз і вигадані для “страхування від ідіота”. Так, прихід Трампа і результат інших виборів несе для України ризики. Зафіксовані на папері угоди не завжди виконуються, але вони дають більшу гарантію ніж декларативні обіцянки. І ні, не всі угоди - Будапештські. Тому так, нам доведеться більше розраховувати на ЄС, Британію, Канаду, Австралію, Японію, Корею, але в разі чого сукупних ресурсів має вистачити. Хоча буде капець як важко. 

Щодо спроб Трампа всадити за стіл перемовин Україну і Росію під дулом пістолета над нашою скронею. Я скептичний до того що Саміт миру може сам по собі привести до завершення війни. Бо Росія не підпишиться під його вимогами. Але він виявився корисним форматом і коли Донні побіжить “мирити” Україну і Росію, у нас і наших партнерів вже буде аргумент “ось є формат, під яким підписалася половина миру, доєднуйся”. 

Тепер мені, в цілому, зрозуміло, чого другий саміт хочуть провести до виборів в США. І чому туди активно “запрошують” РФ. Конкретизувати рамку гіпотетичних мирних перемовин при показовій відмови Росії - гарний сигнал Трампу, що він може опинитися в опозиції до всього цивілізованого світу. Що вікриває для нас додаткові вікна можливостей.

Щодо безпеки Європи. Багато хто чомусь вірить у російські ж казки про те, що “Європа слабка і недолуга”. Кхм-кхм. У країн ЄС (навіть без Британії) більше літкаів, кораблів, ракет і засобів ППО, ніж у Росії. І вони набагато більш технологічні. 

Так, Європі доведеться позбутися від залишків ілюзії, що безпеку може гарантувати хтось “зі сторони” і зосередитись на власному ВПК і військових бюджетах. Відмова від старих парадигм дається важко, але процес йде і іншого шляху нема.

Щодо Росії та Китаю. Для трампістів ідеологічно існує два головні вороги - кляті глобалісти (“демократичні еліти, які руйнують велич і ідентичність Америки”) і Китай, який “так зріс через клятих глобалістів” і став екзистенційною загрозою для США. Тому так, адміністрація Трампа за поточної конʼюнктури буде ескалувати немілітарний конфлікт з КНР. І це підвищує шанс вже військової ескалації в Азії.

І наостанок. Трамп свої екзальтовані ідеї і обіцянки (наприклад, побудувати стіну на кордоні з Мексикою за рахунок Мексики) має тенденцію забувати, коли вони виявляються неробочими. І з примусом України до миру за 24 години на умовах РФ йому теж доведеться розпрощатися. Це не гарантує, що відразу після цього він побіжить постачати нам сотні танків, гармат і ракет. Але наша мета не прогнутися під його шантаж. А далі буде видно. 

Це все, звісно, якщо адміністрація Трампа буде існувати. Бо номінація Венса може виявитися першою великою помилкою Донні під час кампанії. Пострілі у вухо, здається, переконали Трампа, що буквально ніщо не може його зупинити. І за добу після декларації про те, що “Америку терба обʼєднати” він обрав найбільш токсичного і для внутрішньої, і для зовнішньої аудиторії персонажа своїм напарником. Чим заклав додаткові ризики для єдності республіканців і дав можливість демократам мобілізувати електорат. Звісно, якщо вони спроможні на те, щоб пожвавити власну кампанію.

P.S. Всі, хто там вже заліз у помиральну яму - вилазте. Роботи багато. 

Підписатися на Богданова

???Трохи про замах на екс-президента США

➡️У суботу на Дональда Трампа був вчинений замах на передвиборчому мітингу в місті Батлер, штат Пенсильванія.

➡️Якщо коротко, то кандидат від республіканців залишився цілим. Спецслужби знешкодили нападника. Стрільцем виявився 20-річний Томас Крукс.

?У кожного своя історія?

Це виглядало як інцидент, котрий вписується майже у будь-яку "теорію змови" та є приводом просувати низку думок для соціуму (як у США, так і за його межами).

*?*Яскравий приклад: робота противника — ЗМІ та спецслужби РФ масово "розганяють" тему причетності стрільця до України. Або ж польська опозиція, котра пов'язує Туска із замахом на Трампа.

?На внутрішньому боці панують дві головні версії — звинувачення демократів (щоб дискредитувати їх) чи республіканців (у змові для підвищення рейтингу).

????На ділі, говорити за достовірність двох останніх тверджень (стосовно внутрішньої боротьби двох партій) не можу, але одразу скажу, що це дуже не вигідно для обох сторін:

Якщо розглядати демократів, то такі демонстративні дії (як замах) дуже ризиковані та можуть ще більше розхитати імідж нинішнього президента та його передвиборчу кампанію.

Щодо республіканців, то тут ситуація також неоднозначна, оскільки:

➡️З одного боку, підтримка Трампа дійсно досягає свого піку, чим він доволі вдало користується (й я вважаю, що буде "тикати цією історією" всюди). Це сприяє мобілізації його електорату і викличе співчуття у частини тих, хто сумнівається.

➡️З іншого боку, система поляризації електорату нікуди не зникла й замах — рандомна подія. Фактично, два політичні "ядра" вже сформовані, і використання замаху як інструменту для впливу на соціум — така собі ідея. Тим паче, варто враховувати, що на противагу "кулаку" Трампа та сенсаційності події стоять й інші фактори (наприклад, те, що стрілець — зареєстрований республіканець, і "загадковість" вистрілу у вухо).

➡️Крім того, якщо дивитися на часові рамки, то до виборів залишається ще два місяці, котрі у такому випадку не грають на руку Трампу, оскільки "підняти емоційну хвилю" не завжди означає її втримати.

Тому, як на мене, шанси кандидата від республіканців будуть вирішуватися на фоні подальшої виборчої кампанії обох кандидатів (зʼїзди республіканської та демократичної партій).

?Станом на зараз стан справ неоднозначний від слова зовсім.
?Опитування Fox News показало, що Трамп лише на 1 пункт випереджає Байдена в загальнонаціональній гонці — 49% проти 48%.
?В опитуванні NBC News Трамп випередив Байдена з результатом 45% проти 43%.
?Опитування CBS News, яке опитувало виборців у семи ключових штатах, де відбудуться вибори до Колегії виборщиків, показало, що Трамп лідирує — 50% проти 48%.

+Не варто забувати, що перед виборами мають відбутися ще одні дебати, котрі також відіграють колосальну роль. Якщо Трамп зараз не буде звинувачувати Байдена чи демократів в організації його вбивства, він зможе колосально збільшити свої шанси на перемогу.

?Conflict Capital|Підтримати

✈️??Чи справді F-16 — казки в українських реаліях?

➡️Під час написання допису про саміт НАТО думав про те, щоб розглянути тему західної авіації, однак потім вирішив, що ця тема потребує окремого посту.

Так от, що ми маємо зараз (інфопростір + загальні очікування та думки населення):

?Україна очікує отримати від західних партнерів 6 літаків F-16 цього літа і загалом до 20 літаків — до кінця року.

?Бельгія поставить 30 літаків F-16 до 2028 року.

?Канада виділить 280 млн доларів для навчання льотчиків Повітряних Сил ЗСУ на винищувачах F-16.

Якщо розглядати такі новини без урахування реальних умов та історії обіцянок про передачу, то все виглядає непогано (кошти виділяються, літаки передаються, перспектива є). Але поява заяв про передачу американських винищувачів бере початок із середини 2023 року й висить "тягарем і болючим питанням" для всіх. Кожного разу, коли мова заходить про бої у повітрі, удари КАБами і т. д., випливає питання: коли ж ми отримаємо F-16?

➡️Перш за все, скажу, що від того, що ми (населення та постійні телемарафони, котрі якраз і задають темп) акцентуємо увагу саме на цій темі та породжуємо позбавлені сенсу дискусії, оборонятися легше не стане й літаків більше не стане.

Мало хто звертає увагу на те, що потрібно для ефективної роботи цих літаків у сучасних умовах ведення бойових дій:**⤵️****

➡️Найболючіше для мене — ігнорування теми відновлення/побудови інфраструктури для винищувачів. Очевидно, що навіть після передачі першої партії (6 літаків), вони будуть ціллю № 1 для противника, тому спершу слід подбати про їхній захист (підземні/наземні ангари), адже, як показує бойовий досвід, є проблеми із збереженням власної авіації, котрі систематично продовжуються (удар по аеродрому "Авіаторське" в Дніпропетровській області, Миргороду).

➡️До того ж, потрібно також "пропрацювати" момент зі злітними смугами. Основна дилема наразі — покриття, адже в більшості це бетон. Справа в особливостях конструкції літаків. Пояснюю: винищувачі типу МіГ-29 мають жалюзі, що опускаються над повітрозабірниками. Тобто, коли літак перебуває на землі, це запобігає засмоктуванню в двигуни дрібних уламків із покриття злітно-посадкової смуги. У той час як у F-16 такого захисту не передбачено. Вирішення цієї проблеми доволі просте — забезпечити чистоту смуг (для цього є ціла низка спеціальної техніки та обладнання).

➡️Забезпечення обслуговування та ремонту. Хронічна дилема, котра характерна будь-якій переданій техніці (особливо це стосується американських зразків). Згадайте ситуацію з MRAP та Abrams, котрі ми вимушені були передавати аж у Штати для ремонту. Якщо подібна ситуація відбуватиметься з F-16, то говорити про роботу винищувачів у повітряному просторі України немає сенсу. На ділі, потрібно або переносити обладнання до України (малоімовірний варіант), або ж забезпечити пункти/підприємства для маніпуляцій з літаками на території Румунії/Польщі (також слід усвідомлювати, що це справа не одного місяця та навіть не року).

?Чи буде зараз західна авіація ефективною?
➡️Очевидно, що на перших етапах це буде схоже на колекційний набір (можлива передача половини ескадрильї — 6 штук до кінця літа). Чесно кажучи, у голові одна картина: "Ми не можемо їх використовувати, їх замало з відголоском Заходу: де результати?"

➡️Окрім кількості авіації, необхідно також реалізувати комплексну систему (ДРЛС, американські винищувачі + власні). Без такого механізму F-16 не зможуть реалізувати навіть половину свого потенціалу (крім того, синхронізація озброєння з технікою, оскільки, як це відбувається з ББМ, системами ППО та іншим, ми не отримаємо "начинені авіонікою та електронікою" літаки).

?Conflict Capital|Підтримати

??Роздуми стосовно Саміту у Вашингтоні

➡️Сьогодні триденний саміт НАТО підбігає до завершення. Одразу трохи проспойлерю стосовно своєї заключної фрази у пості про масовий обстріл 08.07 — деескалатори залишилися, великих зрушень не було від слова зовсім.

А тепер коротко про ключові тези та чому я дійшов до такого висновку:*⤵️
?*1. Найважливішою темою для нашого суспільства на фоні ракетних атак залишається передача систем ППО та закриття неба. Тут варто розглянути дві новини — отримання нових комплексів (4 батареї Patriot + 1 SAMP-T) та польський "багатообіцяючий" механізм збиття російських ракет/дронів РФ над нашою територією.

➡️Що ми отримали на виході — фактично нових заяв про передачу не було, адже про надання комплексів було відомо ще до саміту. До прикладу, про румунську батарею було відомо ще за три тижні, в той час як італійський комплекс "стояв на вухах" ще на початку червня.

Так, була заява про передачу комплексів малої/середньої дії: NASAMS, HAWK, IRIS-T та Gepard, що, звісно, не може не тішити, адже вони такі ж важливі, як і ЗРК великої дальності. Однак, знову ж таки, два головних аспекти: час та кількість залишилися неозвученими.

➡️Щодо Польщі та її намірів "закрити" частину українського неба, то це одне "велике але", оскільки США де-факто відреклися від цієї ініціативи, залишаючи її на "плечах" Польщі (нещодавня заява Кірбі чітко дала зрозуміти політику "пігулок деескалації" та відкритого побоювання).

Крім того, якщо розглянути практичну складову, то на озброєнні Польщі є тільки дві батареї Patriot (я зараз про власні комплекси) + 3 ЗРК Sky Sabre (максимум — 25 км) від Великої Британії та 17 комплексів С-125 Neva SK (3,5-25 км). Здавалося б, цього достатньо для того, щоб прикрити прикордонні території України, проте варто усвідомлювати, що всі вони не будуть задіяні у випадку реалізації ініціативи.

??2. Членство у Північноатлантичному альянсі. Доволі наболіла тема, адже, окрім слів про підтримку та необхідність цього процесу, більше ми нічого не чуємо з початку повномасштабного вторгнення. Цього року Україна не отримала запрошення на саміт (замість цього маємо "міст" до членства в НАТО без часових рамок).

➡️І навіть поява старшого представника від альянсу не згладжує "загальний фон" очікувань, оскільки його функції (допомога в роботі над реформами та необхідними для вступу змінами) та нове командування NSATU тільки ще раз підкреслюють те, що "вони будуть тягнути до останнього".

?3. Проте не обійшлося без приємностей, а саме €40 млрд у 2025 році від країн блоку та продовження цієї ініціативи у подальшому. Якщо коротко, то половину цієї суми покриють США, а іншу половину — союзники. Основний момент полягає не у сумі, котра буде виділена, а в координації та об'єднанні зусиль, адже до цього часу надання пакетів допомоги було справою кожної з країн окремо.

➡️До того ж цей механізм є умовним фактором "стримування" перед президентськими виборами у США, тому що результат виборів прямо пропорційно може вплинути на обсяги та темпи допомоги (очевидно, що навіть у період самих виборів та ще деякий час після них головна увага Штатів буде сконцентрована саме на тому, хто стане майбутнім президентом).

?У цілому, стосовно загального стану справ після саміту, на питання, чи отримали ми кардинально нову позицію для НАТО, відповім, що ні. Більшість процесів та ініціатив, котрі називають "проривними", були насправді довгоочікуваними та необхідними ще з початку повномасштабної війни. Але все ж таки — це зрушення, хоч воно і не таке значне (більшість рішень — просто озвучили, як з ППО + координація зусиль), але воно є.

?Conflict Capital|Підтримати