У мене прохання до всіх інтелігентних людей. Коли ви пишете чи говорите слово «розйоб», уточнюйте, будь ласка, чи позитивна чи негативна конотація. Давайте поважати одне одного

Один з пунктів суспільного договіру нової України має бути: більше 10 квартир не пиздити

Кримінальна хроніка. Шок! Виявлена зухвала злочинна схема в сфері освіти. Шахраї одного з університетів проводили зустрічі з партнерами, підписували меморандуми про співпрацю, викладали підписання в соцмережі, збирали лайки, а потім ніхуя не робили. Триває слідство

Найбільша моя претензія до журналістів-розслідувачів - необʼєктивність. Невже не було жодного випадку, коли нічого не знайшли? Де годинні сюжети про таких людей?! Мовляв машина не його, взяв у знайомого на побачення щоб справити враження. За квіти на побаченні розплатився кредитом в Монобанку. Робе вигляд що квартира його, а насправді знімає у персіонерки. Завищує дохід для солідності. Прийшов у ресторан Велюр, замовив каву, а їжу таємно проніс у судочку, у портфелі. Портфель не шкіряний. Підробка. Ось ціна на ринку біля метро… де такі сюжети? Немає. Тому немає обʼєктивності. Не підходить таке.

Політичний вимір не є універсальним та всеосяжним. Тому не завжди агресивні, тупі, та самозакохані люди керуються якоюсь ідеологією чи враховують складні суспільні процеси. Не треба все політизовувати. Іноді їх просто мати погано виховала. Багатьом саме ці якості допомогли реалізуватися в умовах аномії 90х і нульових. Відсутність паралічу зайвих рефлексії на руїнах імперії - прямий шлях до ефективності та успіху. До того ж, накачані мʼязи та поставлений джеб тоді - це як зараз диплом executive MBA в Стенфорді. І це не добре і не погано, це антропологічний факт життя. Тому коли глибоко травмовані люди з абонементом у фітнес-клуб «Царскій», що виросли на російських серіалах про тюрму, керують успішними компаніями і їздять на Бентлі, погано поводяться - це не про політику, не про ідеологію, не про суспільство. Це просто так. Бібіп.

Неприємно опинитися в стані моральної паніки. У такому стані фраза «влада має» лише посилює відчуття безвиході, адже в кабінетах немає Вацлавів Гавелів — передісторія дещо інша. Теоретично, зараз мали б виступити ті, кого називали моральними авторитетами, звернутися до суспільства, пояснити щось. Однак, ця пострадянська інституція померла ще кілька років тому, і не лише через вік: дорослі люди фізично йдуть. Епоха змінилася. Справжня національна спільнота формується не фестивалями, а через такі важкі історичні моменти, як зараз, коли немає простих рішень чи швидких відповідей. Коли купа моральних дилем і немає дорослих вихователів. Є лише ті, хто є. Хто саме в цю хвилину сидить поряд з вами.

На початку минулого століття шведи збиралися групами, переконуючи одне одного відмовитися від алкоголю, адже ситуація була критична. Це перетворилося на широкий національний рух, і тепер ми маємо сучасну Швецію, яку в світі називають «моральною супердержавою». Що робити нам? Можливо відповідь у тому, щоб почати, нарешті, по-дорослому спілкуватися одне з одним — із сусідами, знайомими і незнайомими, обговорювати найскладніші й найболючіші питання, приймати важкі рішення. Влада нам не допоможе, як і методи в стилі «обличчям в асфальт», чи ефемерні моральні авторитети. Чи зможемо ми впоратися як вільні громадяни? З собою, з обставинами, з історією. Ніхто не знає. Може і ні. Але варто спробувати.

Нам треба терміново запускати хакатон з розробки кліматичної зброї для того, щоб розігнати всю цю погодну аномалію нахуй. Що ми чекаємо? Воно тупо застрягло над нами

Стільки книг і курсів про менеджмент в умовах невизначеності, що вирішив пошукати книги про менеджмент в умовах остаточної визначеності. Я так розумію має бути щось про норвезьку вʼязницю, коли ти сидиш з довічним позбавленням волі

Христос воскрес
Дякую державі!