це безкоштовні зустрічі для батьків зі спецалістами

https://www.instagram.com/reel/DAIXHSwNdX_/?igsh=dThhbTY1eXBqNXlr

Запрошую доєднатися до мого інстаграму і безкоштовно отримати список 50 ідей для того, щоб повернути собі гарний настрій

Медитація співчуттяВчора ми почали медитацію співчуття. Ми брали наше побажання добробуту

Нехай усі істоти живуть у спокої
Нехай усі істоти живуть у щасті
Нехай усі істоти живуть у злагоді
Нехай усі істоти живуть у безпеці

і заміняли "усіх істот" на "я": "нехай я живу у спокої" і тд. Причому називаючи "спокій", "щастя" і тд. ми робили паузу на кілька вдихів щоб справді відчути що стоїть за цими словами. Як було сказано під час обговорення, декому легко побажати добробуту іншим, але не собі; хтось не може відчути відповідну емоцію; ще комусь важко навіть 5 хвилин робити цю практику, такою безглуздою вона видається. Чому нам так важко побажати собі щастя?

Коли перші азійські вчителі почали навчати на Заході у 60-х рр, вони були дуже здивовані реакцією учнів. У тих дуже швидко починалися докори і нагінки на самих себе – за брак поступу, за неналежну увагу, за "нездатність медитувати", тощо. Для вчителів це була нова проблема.

На одній із тих конф де Далай лама говорить з науковцями, це намагалися пояснити через різний тип сім'ї. На Сході ще донедавна це була велика родина, що мешкає в одному місці. Під час непорозуміння з батьками, дитина може втекти переночувати деінде, і все одно буде оточена турботою і в безпеці. Не так в західній нуклеарній сім'ї, де батьки єдине джерело любові й опіки — і як тільки у них псується настрій а вони зриваються, дитина переживає паніку від розриву.

Відтак і в медитації такі люди починають з досягання результатів щоб закінчити самодокорянням. Антидотом до цього є практика співчуття до себе.

Психоделічна нетерапія ? https://www.facebook.com/share/r/N11GvDwyQ2mpZTne/

Facebook

Log in or sign up to view

See posts, photos and more on Facebook.

Я закинула розповідати про те, як співдружність «Анонімних алкоголіків» допомогла мені подолати пристрасть до пиття з декількох причин. По-перше, я давно не відвідую зібрання. Тому що з тих пір як я завагітніла і народила (а це вже майже 4 роки!) проблема тимчасово втратила свою актуальність. Тому що для мене все давно перейшло в онлайн (я живу в глибинці), а це не зовсім те саме. Тому що я серйозно зайнялася психологією. Тому що все ж таки алкоголь кілька разів за цей час попадав в моє тіло в невеликій кількості і це ні нащо не впливало (маю на увазі, що це не спричиняло нестримного бажання продовжувати). Я людина для якої заборони не працюють надовго. Бісенятко в мені все одно знайде спосіб порушити правила.
Може я не алкоголік? Може я можу собі дозволити випивати інколи як всі? Такі думки час від часу з’являються у мене. Без подробиць, але я все одно точно знаю, що пити не варто. Мені. З багатьох причин.
«АА» я безмежно вдячна за те, що воно існує і рятує життя багатьом. Як писав Білл Уілсон, один зі співзасновників співдружності, АА – це «духовний дитячий садок в якому людям надається можливість подолати пияцтво та знайти благодать, що дозволяє жити повноцінним життям».
Є психологи, які вважають АА сектою або культом. Пам’ятаю як в інсті однієї досить відомої психологині побачила якийсь пост про те, що АА не працює і єдиний спосіб вилікувати алкоголізм – це доказова психотерапія. Я залишила коментар, що це не так, що АА працює для багатьох людей і отримала дуже агресивну відповідь про те, що це «йобана секта». Не знаю звідки у авторки було стільки ненависті до АА, але я вирішила не сперечатися і відписатися. Таким людям нічого не доведеш. На днях натрапила на уривок інтерв’ю Ендрю Губермана з головою Стенфордської клініки лікування адикцій доктором Анною Лембке, де вона говорили про те, що деякі залежні не хочуть іти в АА тому що це - культ, на що вона відповідає, що це працює тому що це – культ (я не згодна, що це культ, тому що ніхто не буде за тобою бігати і повертати, якщо ти пішов, але зараз не про це). Лікувальний ефект зібрань вони пояснюють високою продукцією окситоцину, що впливає на реліз допаміну. Окситоцин виробляється саме тоді, коли ми коннектимось з іншими людьми, особливо на базі якихось трансцендентних або духовних переживань. Отже. Якщо у вас є залежні люди в оточенні, порадьте їм АА (або АН, якщо вони залежні від наркотиків), це може врятувати життя. #власнийдосвід_залежність

Безкоштовні консультації для родичів військових https://www.instagram.com/p/C9etGbotWLz/?igsh=ZWVvNTN3dHo1b2U0

Продовжу розповідати як одужувала від алкоголізму за допомогою програми 12 кроків в товаристві Анонімних алкоголіків. Попередні пости за тегом #власнийдосвід_залежність
Крок 9 звучит так: “Особисто відшкодовували заподіяну цим людям кривду, де тільки можливо, крім тих випадків, коли це могло зашкодити їм або іншим.”
Після складання списку людей, яким я заподіяла кривду, треба було пройтись по ньому та зрозуміти що до чого. В мене було кілька матеріальних моментів, і там де я була винна, я пішла і віддала, якщо була така можливість. Там де можливості не було пропонувалося якось компенсувати. Наприклад, в підлітковому віці я вкрала кілька книжок на Петрівці (Стівен Кінг, Пєлєвін, дієта Мішеля Монтін'яка ггг), звісно йти віддавати було вже нема куди, бо пройшло багато років. То я свідомо задонатила на благодійність, з думками про те, що я б зараз так вже не вчинила (насправді так би я не вчинила ще за багато років до програми, але важливо було ще раз осягнути це все). Чесно, я не мала якихось ситуацій з великими моральними або матеріальними збитками, але багато залежних приходять одужувати з великим багажем боргів. Саме тому цей крок важливий. Дехто виконує його роками, але тут суть не в швидкості, а в тому, щоб віддати те, що боргуєш.
Що ж стосується частини "крім тих випадків, коли це могло зашкодити їм або іншим", тут алкоголікам пропонується обговорити це з наставником. Мова йде про, наприклад, подружню зраду, де піти і просити вибачення у чоловіка коханки було б дичиною і загрозою для інших учасників. В таких випадках люди просто визнають, що так вчиняти було не варто.

Про роботу з частками в схема-терапії або хто живе в мене всередині

У схема-терапії є таке поняття як "частки" (режимы (рос)
modes (англ) і воно відіграє ключову роль у розумінні внутрішнього світу людини та її емоційних переживань. Частки - це різні аспекти особистості, що впливають на сприйняття світу та взаємодію з ним.

Концепція часток в схема-терапії виникла з ідеї, що особистість складається з різних частин, кожна з яких має свої власні потреби, бажання та переконання. В схема-терапії ці частки здебільшого дисфункційні, і вони можуть конкурувати між собою або взаємодіяти в складних способах. В книжці Арнода Арнца та Гіти Якоб «Схема-терапія. Модель роботи з частками», йдеться про 22 дисфункційні частки та 2 функціональні здорові частки (для щастя багато не треба, як то кажуть)

Схема-терапія використовує концепцію часток для розуміння внутрішніх конфліктів та розвитку цілісності особистості. Психотерапевт допомагає клієнту виявити та розпізнати різні частки, розуміти їхні потреби та динаміку взаємодії між ними.

Наприклад, клієнт може мати «частку вразливої дитини», яка відображає його травмування у дитинстві, а також «частку критикуючого дорослого», яка посилює негативне сприйняття себе. Під час терапії психотерапевт співпрацює з клієнтом для збалансування цих часток, зміцнення позитивних аспектів особистості та зменшення впливу негативних. Саме для цього використовується так званий «діалог стільців», коли різні частки клієнта умовно сидять на різних стільцях, а клієнт або пересаджується з одного стільця на інший, щоб сказати щось з певної частки, або займає мета-позицію, вставши на ноги, та дивлячись на діалог часток ніби зверху. Звучить як шизофренічний театр, я знаю, але це працює. Візуалізацію своєї внутрішньої динаміки замовляли? Отримайте, розпишіться.

Привіт-привіт! Я до вас зі схема-терапією. Закінчила нещодавно базовий курс, продовжую читати книжки на тему і дуже зацікавлена в цьому доказовому підході, тому не можу не розповісти про нього.

В основі цього методу лежить ідея, що наші переконання про себе, інших і світ формуються на ранніх етапах життя, а коли вони негативні або дезадаптивні, то можуть створювати проблеми у дорослому житті.

Схема-терапія допомагає виявити ці негативні схеми та розібратися в їх походженні та впливі на наші життєві ситуації. Всього таких схем виділяють 18. Наприклад існують схеми: дисфункційності, самопожертви, грандіозності та особливого статусу, соціальної відчуженості, покинутості та нестабільності і т.д. Схеми виявляються за допомогою опитувальників та в процесі розмов терапевта з клієнтом про дитинство останнього.
Крім того, існує поняття режимів, яких виділяють 10. Вони відносяться до 4 категорій: дитячі режими, дезадаптивні копінгові режими, дисфункційні батьківські режими та режим здорового дорослого (здоровий режим всього один, ггг). Все це виглядає капець як складно і просто одномоментно. Саме таке враження виникло у мене після заглиблення в схему. Коли читаєш базову книжку засновника підходу Джефрі Янга – все зрозуміло. Книжка чудово написана - простою мовою і з купою клінічних прикладів. Та й технік в схемі не дуже багато. Якщо дуже примітивно: виявляємо схеми і більш активні режими, в яких клієнт звик функціонувати і за допомогою таких технік як «Діалог на двох стільцях» та імагінативна рескрипція (переписування минулого в уяві) звільняємося від старого і непотрібного. Додатково використовуються когнітивні техніки реструктуризації та велике значення має терапевтичний альянс, в якому терапевт виконує роль «доброго батька/матері». Обмежене батьківство – окреме поняття в схемі, за допомогою цього терапевт допомагає клієнту задовольнити незадоволені в дитинстві базові потреби.
На практиці все трохи складніше, бо розібратися з усім цим непросто. Але, звісно, тут важлива практика, практика і ще раз практика. #Схема-терапія увібрала найкраще з різних підходів – КПТ, психоаналізу, гештальту, теорії прив’язаності, тобто це інтегративний підхід, а тому дуже гнучкий. Він був розроблений для ситуацій, в яких КПТ була неефективна, а саме для людей з пограничним, нарцисичним і іншими розладами особистості і доказав свою ефективність. Проте це не обмежує застосування підходу в інших випадках, бо схеми є у всіх, а концепція режимів добре накладається на будь-яку особистість. Цікаво?

Хочеться знов почати писати сюди регулярно і активно вести соцмережі , але бац...(автовиправлення змінило 'на 'бацили' хаха) дитина захворіла після перших 4 днів в садку і все пішло піхвою (хоча так, мабуть, не кажуть). Спочатку просто піклування про малу, бо так вона ще ніколи за свої 3,5 не хворіла - з температурою під 40 і жахливим кашлем, потім чоловік туди ж і паршива нежить в мене. Тиждень просто вилітає, та навіть вже більше...

Єдине, що змогла цього тижня - це трохи проаналізувати свій інвест портфель, переглянути вебінар про дивіденди і втямити знов, що з цифрами і фінаналітикою мені складно, але...повертаючись до теми каналу. Я маю намір писати про схема-терапію (курс закінчила в лютому) і про позитивну психотерапію (почала навчання на базовому курсі в березні) та таки знімати рілзи для інсти. Я навіть знов думаю про україномовний ютуб-канал розмовного жанру, хоча реалістично не розумію як це зробити (хіба що забути про англомовний).

З корисного, майже дочитала 'Вдивляючись в сонце' Ірвіна Ялома - книга-роздуми про страх смерті від найвідомішого екзистенційного психотерапевта сучасності. Книгу він писав у свої 75, зараз йому 92. Ялом - атеїст і пише про страх смерті з огляду на те, що після нічого не відбувається. Багатьох саме це і лякає, але він ділиться досвідом своїм і своїх клієнтів, як долати цю, наче б то, безпросвітність. В книзі купа клієнтських випадків, снів з інтерпретацією і роздумів автора, а також поради для психотерапевтів щодо консультування людей з вираженим страхом смерті. #книги

Це був current update. Залишайтеся, скоро повернуся:)